Чи не зведуть рахунки з Юрієм Луценком у «червоній зоні»?

Адже засуджені там зовсім не безпорадні ягнята. Чимало з них «мотають» терміни не за посадові злочини, а за вбивства, розбій та грабежі. В народі таких називають «перевертнями». Днями цей контингент не на жарт розворушила звістка, мовляв, їхню компанію може поповнити колишній міністр внутрішніх справ. «Деснянка вільна» спробувала з’ясувати, як комфортно опальному високопосадовцю житиметься, ще й поряд із тими, кого він «допоміг» туди так чи інакше запроторити.

У селищі Макошине Менського району на Чернігівщині розташована єдина в Україні виправна колонія для чоловіків, де відбувають покарання колишні судді, міліціонери, прокурори, есбеушники, податківці, митники і навіть рятувальники. Це Менська виправна колонія №91. Саме тут сидять убивці Георгія Ґонгадзе – офіцери міліцейської розвідки Олександр Попович та Микола Протасов. Сюди можуть потрапити генерал Пукач та суддя Зварич. Втім, у виправному закладі кажуть, що нині в колонії перебуває 553 засуджених і більшість із них сюди потрапили без гучних кримінальних історій. Здебільшого це ті, хто ступив на стежку порушення закону вже після того, як склав службові повноваження. Тобто там сидять ті, хто хоча б один день у житті носив погони, або мантію.


– Тихим життя я би тут не назвав, адже це установа, де відбувають покарання особи, котрі вчинили тяжкі злочини проти людини, – каже начальник колонії Юрій Римар. – До кожного засудженого адміністрація намагається знайти індивідуальний підхід. Я особисто проводжу бесіди з кожним новачком. Намагаємося їх переконати в тому, що стати на шлях виправлення й швидше опинитися на волі дає зразкова поведінка і праця. Працювати в колонії можуть засуджені, які перебувають на мінімальному та середньому рівнях безпеки утримання. На території виправного закладу є автомайстерня, цехи з деревообробки а також діє бригада, яка виготовляє шлакобетонні блоки. Особи, котрі скоїли найтяжчі злочини, утримуються в камерах максимального рівня безпеки – вони не працюють.
Проводити час із користю для себе та суспільства у зоні можна скільки завгодно. Тюремники кажуть: хто сумлінно працює, той має зарплату. Статки, звісно, не міністерські, до 500 гривень на місяць, але порадувати родичів або побалувати себе харчами з місцевої крамнички можна. Вартість сувенірів із дерева коливається залежно від складності виконання і неважливо, чиї руки їх виготовили – колишнього сержанта, полковника чи навіть міністра.
Харчуються засуджені в їдальні. Меню – стандартне, каша та суп із кукурудзи чи вів¬сянки. Обов’язковий інгредієнт раціону – м’ясо. Для хворих – дієта, для високих на зріст – подвійна пайка. Їжу готують самі ж засуджені.
Стати на шлях виправлення та заспокоїти крутий норов засудженим допомагає релігія. На території колонії поки що немає церкви, але фундамент майбутнього храму вже заклали й освятили. Будуватимуть його засуджені. Проте місця, де в’язні можуть помолитися православним святим, протестантським, навіть Аллаху, на зоні є. Для прикладу: в клубі розташована православна капличка. Богослужіння в ній проводить макошинський батюшка, а наглядає колишній співробітник відділу боротьби із незаконним обігом наркотиків Ростислав Чунтул. На зоні він став зразковим церковним старостою. Доволі приємний у спілкуванні чоловік. Втім, таких тут небагато. Ростислав зізнався, що з-понад півтисячі осіб регулярно капличку відвідує не більш ніж три десятки вірян, зізнався Ростислав.
Багато в’язнів, навпаки, гадають, що опинилися за ґратами незаслужено. Тож перед виходом на волю замість відвідин храму старанно качають м’язи.
Віп-камер у Менській колонії немає. Є казарми на 70 чоловік та кімнати на два десятка ліжок. Засудженому за розбій солдату внутрішніх військ Євгенію Нормову пощастило більше. В його кімнаті лише 16 осіб. Хлопцю на вигляд років 25. Він розповідає, що тут не почуєш блатного жаргону, тюремних авторитетів у «червоній зоні» теж немає. Бо серед «ментів», нехай і колишніх, не заведені зеківські стосунки і розмови по «фені».


– Тут неважливо, яке звання людина мала під час служби, – каже засуджений Нормов. – Навіть якщо колишній міністр сюди потрапить, будемо до нього звертатися по імені.
Євгеній також повідав, що в їхній кімнаті напередодні звільнилося одне ліжко. Може, саме його й віддадуть Луценку..?
Серед мешканців «червоної зони» є такі, котрі мають зуб на екс-міністра. Один із них – колишній опер з Одещини, який погодився на інтерв’ю за умови нерозголошення його імені та прізвища. Чоловік переконаний, що він один із багатьох, якого «взяли» за вказівкою Луценка. Ось що він розповів:
– У 2005 році помаранчева команда взялася показувати усім, як вона бореться з корупцією у лавах міліції. Відтоді почалися пошуки штучних доказів провини міліціонерів, які їм не догодили. Луценко запровадив в органах таку оперативну посаду, як провокатор. Наприклад, підходить до оперативника людина й пропонує за дві склянки маку здати міліції вбивцю. Багато хто з оперів погоджувався на таке. Після чого їх «на гарячому» хапали співробітники внутрішньої безпеки. У цьому закладі через подібні провокації сидить близько половини. Тож до Луценка у мене поваги не має. Гадаю, якщо він сюди потрапить, то люди, які поважатимуть себе, до нього й близько не підійдуть, а ті, хто захоче отримати якийсь зиск, будуть біля нього ушиватися.

У Державній пенітенціарній службі поки не розповідають, у якій саме камері утримуватимуть Луценка в Менський колонії. Зрештою, це й правильно, адже його провину має ще встановити суд вищої інстанції. Але, якщо колишній головний міліціонер повторить долю Юлії Тимошенко, то уникнути макошинських високих мурів йому навряд чи вдасться. А, можливо, для високого гостя все ж зроблять виняток і помістять у кімнату з умовами приблизно такими, як у Юлії Тимошенко? У «червоній зоні» така є, ось тільки призначена вона зовсім для іншого. Комфортне приміщення, більше схоже на однокімнатну квартиру, використовується як місце для тривалих побачень із родичами. Наприклад, раз на три місяці, чоловіку там дозволяється усамітнитися з дружиною на три доби. Є кухня, охайна ванна кімната з туалетом, телевізор і спальня з розлогим ліжком. Уявіть, як «полюблять» Юрія Луценка в’язні, якщо через нього їх позбавлять такого задоволення?
Якщо ж такого не станеться, то термін екс-міністра МВС цілком дозволяє розмістити його в зоні відбування покарання із середнім рівнем, де розміщена основна кількість в’язнів. Адміністрація закладу твердить: в історії Менської виправної колонії досі не виникало розбірок між засудженими. З іншого боку зізнаються: колишні міністри сюди теж ніколи не потрапляли.

Післямова

– Гадаю, в нашій країні, зокрема в тих місцях, куди його збираються відправити, є багато людей, які невдоволені тим, як працював Юрій Луценко. Адже в результаті його роботи вони опинилися у в’язниці. Відповідно, це середовище для нього украй небезпечне, – сказав адвокат Юрія Луценка Ігор Фомін.

Ігор Левенок, тижневик «Деснянка вільна» №23 (322)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.