Антоніна Ємельяненко отримала 5,5 року ув’язнення за вбивство батька

За вбивство батька вона мала відсиді­ти від 7 до 15 років, але суд призначив більш м’яке покарання — 5,5 року. До уваги взяли щире каяття обвинуваче­ної, активне сприяння розкриттю зло­чину та доведений факт регулярного психологічного і фізичного насильства над нею з боку потерпілого.

Трагедія розігралася 6 травня минуло­го року в одній із чернігівських багатоповер­хівок — 21-річна Антоніна з бойового пісто­лета п’ять разів вистрілила у свого батька. 50-річний Павло Ємельяненко зазнав по­ранень у спину та голову. За кілька хвилин він помер. Це стало справжнім шоком для всіх, хто знав Тоню, адже вона завжди була приві­тна, врівноважена, співчутлива, дуже відпові­дальна. А ось про Павла люди зовсім іншої думки. Більшість знайомих знала: він по­стійно знущався з дочки і дружини Тетя­ни, які фактично були беззахисні. Не раз зверталися в поліцію, але безрезультатно. Виселити ж Павла із квартири (яка, до ре­чі, належить Тетяні) не могли. Усе дійшло до того, що Тоня вирішила вчинити само­губство: якось узяла з дому пістолет бать­ка (він працював у правоохоронних орга­нах) і пішла до річки Десна, щоб там за­стрелитись, проте зробити цього не змо­гла — двічі вистрілила в бік протилежного берега, злякалася і повернулася додому.

У січні 2024-го Тоня звернулася по ме­дичну допомогу до лікаря-психіатра. Оче­видно, 6 травня її нервова система не ви­тримала.

Як розповіла Тоня в суді, уранці бать­ко дуже насварив їх із мамою за те, що не помили від пташиного посліду автомобі­ля, який стояв під деревом. Після того він повіз дружину на роботу, а потім і сам поїхав на підробітки — робив клієнтам масаж на до­му. Близько 12-ї Павло повернувся додому з пакетом продуктів. Не забув і про алкоголь — купив пляшку горілки і дві літрові пляшки пи­ва. Спочатку просто пив, а потім почав, як за­вжди, нецензурно лаяти і принижувати Тоню. Коли ж алкоголь скінчився, послав дочку по другу пляшку горілки, після чого змусив її сіс­ти з ним за стіл і теж випити. Тоня перед цим прийняла свої ліки — антидепресанти, поєд­нувати які з алкоголем не можна, тож відмов­лялася, але батько наполягав. Щоб не прово­кувати його, вона випила чарку горілки. Проте Павло на цьому не заспокоївся, а продовжив вести з дочкою «виховну бесіду» — сварив, ка­зав, що вона тупа, ні на що не здатна тощо. У цей час зателефонувала Тетяна, щоб запита­ти про обстановку вдома, та Павло пригро­зив дочці, щоб не скаржилася на нього мате­рі. Близько 18-ї в нього закінчилися цигарки.

Тоня злякалася, що зараз він знову відправить її в магазин, а разом із цигарками скаже ку­пити ще одну пляшку горілки. На такий випа­док у її кімнаті зберігалася «резервна» пачка, яку вона швиденько принесла батькові. Павло закурив, але раптом йому стало зле, він зно­ву почав лаяти Тоню, казати, що вона хоче йо­го отруїти. І пригрозив, що розбереться з То- нею після того, як сходить до вбиральні. Вона не пам’ятає, як взяла батьків пістолет, як зня­ла його із запобіжника. Із пістолетом у руці То­ня підійшла до вбиральні, де батько стояв об­личчям до унітаза, і почала, не цілячись, стрі­ляти йому в спину. Робила це, аж поки не за­кінчилися набої.

«Швидку» Павлові викликала дружина — їй подзвонила дочка, коли зрозуміла, що батько не дихає. Коли приїхала поліція, опиратися То­ня не стала — мовчки поїхала в СІЗО. Весь час вона тісно співпрацювала зі слідством.

21 лютого в Деснянському районному суді міста Чернігів дівчині винесли остаточ­ний вирок: «визнати винною у вчиненні кри­мінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу Украї­ни (умисне вбивство) і призначити їй пока­рання із застосуванням ст. 69 (призначен­ня більш м’якого покарання, ніж передба­чено законом) у вигляді п’яти років і шести місяців позбавлення волі. У строк покаран­ня зарахувати час її попереднього ув’язнення з моменту її фактичного затримання. Стягну­ти на користь держави 33 320 гривень 32 ко­пійки витрат на залучення експертів». Тепер Антоніна має або погодитись із цим вироком, або ж протягом 30 днів звернутися до апеля­ційної інстанції.

Джерело: газета "Гарт", Катерина ОГІЄНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.