Жителі Семенівки розповіли, як пережили обстріли 4-ма КАБами за один вечір

«Вибили, винищили прикордон­ні села, а тепер і наше місто ме­тодично руйнують», — із сумом констатують мешканці Семенівки. Останнім часом у центр од­нойменної громади прилітає де­далі частіше...

— Увечері 4 січня росіяни скину­ли 4 КАБи (керовані авіаційні бомби. — Авт.) на прикордонне місто Семенівка. Цілили в центральну части­ну, по житловому масиву, — повідо­мив начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус. — 9 по­ранених, із них двоє дітей — 8 і 13 років. Усіх госпіта­лізовано до лікарні в сусід­ній громаді. Одну людину перевезли до Обласної лі­карні.
Пошкодження знач­ні — адмінбудівлі, місце­ва лікарня (вкотре!), два п’ятиповерхових будинки, кілька приватних, об’єкти інфраструктури, автомобілі мирних громадян.

Вночі із Семенівки ева­куювали 24-х пацієнтів місцевого територіаль­ного центру — людей по­хилого віку перевезли до відповідної установи в Чернігів.

Після обстрілу опера­тивно голова Семенівської громади Сергій Деденко оголосив:
— Із 8-ї ранку всім, хто може сам приїхати, видає­мо плити ОСБ, плівку, ши­фер (офіс на площі із дво­ру). Для всіх інших формує­мо команди, які будуть до­помагати ліквідовувати на­слідки прильотів.

На ранок примчала у свою поруйновану кварти­ру і 45-річна Тетяна Шпи­тальна.
— Ми їхали в Семенівку, а всі — звід­ти. Люди масово виїжджають.

Сама ж Тетяна з родиною мусила покинути домівку ще раніше.

— Наша квартира — у будинку в цен­трі, уже були прильоти по ньому і по су­сідніх п’ятиповерхівках. Тому заради безпеки дітей рік тому я вивезла їх до Сосниці. Перший час жили там у роди­чів, потім винайняли житло. Я знайшла роботу — швачкою, сини (15-річний Яша і 6-річний Нікіта) пішли до школи. Зі мною їх двоє, а всього дітей у мене четверо. Старша дочка Діана перебра­лася в Чернігів із синочком Ростисла­вом (йому тоді було 4 місяці). Друга моя дочка — Ліля — на момент повномасш- табного вторгнення жила в Києві, додо­му повернутися не змогла, бо всі мости
були зруйновані, тож виїхала з волонте­рами в Німеччину й досі живе там.

Ось так сім’ю Тетяни роз’єднала ві­йна. Чоловік теж не поряд, переживає і за нього:
— Він воює — пішов добровольцем. Був поранений, але й далі служить.

Тетяна розказує, як дізналася про обстріл Семенівки:
— До мене звідти приїхала подруга Оля з чоловіком і дочкою. її кума Юлія живе в «однушці» у сусідньому з мо­їм двоповерховому будинку. Посеред ночі дзвонить Олі, плаче. Ми викликали таксі, й о третій годині Оля поїхала в Семенівку і забрала Юлю з двома до­чками та матір’ю в Сосницю. Тепер усі в мене покотом сплять.

Юля розказала: вона і старша до­чка вже лежали, менша, четвертоклас­ниця, гралася біля прикрашеної сосни. Старша пішла в туалет, і якраз приле­тіло. Якби вона залишилася в ліжку, не відомо, що б із дитиною було. Юля ка­же: будинок наче хтось підняв, струс­нув і на місце поставив. її саму об стіну вдарило, два дні були нудота і блювота, їздила в лікарню — струс мозку. Меншу дочку велика сосна захистила від роз­битого скла. Вона, бідолашна, з пере­ляку кричала «Мамочко, мамочко!» — а тут вдруге як бахне!.. Діти й досі в шо- ці. Менша, я бачила, спала і здригалась уві сні...

Юля — військова. Мусить лишатися в Семенівці, її рідні поки що в мене. У Семенівці жити їй із дочками тепер ніде — вікна в квартирі повилітали, балкон вирвало. І в неї, і в мене вікна ми тро­хи закрили ОСБ-плитами, але все одно холодно. Поки день гребли кожна в се­бе, то так позамерзали!

Моя квартира теж постраждала: повилітали шибки у вікнах, повирива­ло і потрощило двері, побило меблі. Я п’ять мішків скла й уламків навигріба- ла. Таке враження, що весь наш буди­нок перекосило — як дивишся зовні, то здається, наче він похилив­ся.
Я переночувала в Олі, вона допомогла мені при­брати — і наступного дня знову в Сосницю. У Семе­нівці дуже страшно! Ніч про­йшла тихо, а на ранок зно­ву «Шахеди» деренчали... Однак усюди люди, як му- рашечки оті, усі гуртом пра­цювали, пиляли, крутили, прибивали... Знаю, що в лікарні персонал виходив прибирати. Наш народ не­переможний!
У неділю Сергій Деден- ко опублікував у фейсбу- ці фото значних руйнувань у Семенівському центрі первинної медико-сані- тарної допомоги із підпи­сом «Черговий злочин во­рога!».

І в іншому дописі зазна­чив:
— Завтра, 6 січня, про­довжимо видавати буді­вельні матеріали у дворі офісу на площі. Також про­довжуємо допомагати усу­вати наслідки пошкоджень квартир і будинків мешкан­ців.

А вже в понеділок, на жаль, з’явилися нові руйну­вання і постраждалі.

— Ворог не припиняє атакувати Се­менівку, — повідомляють у Головно­му управлінні Нацполіції в Чернігів­ській області. — Росіяни ще звечора, 6 січня, гатили по мирному населенню міста. Внаслідок ударів пошкоджено три житлових будинки. Вранці 7 січ­ня окупанти вдарили з артилерії по ци­вільній інфраструктурі — поранень за­знали 68-річна жінка і двоє місцевих чоловіків віком 45 і 65 років. Внаслі­док обстрілу також пошкоджені будівлі та житлові будинки.



Люди у Семенівці усувать наслідки пошкоджень квартир та будинків



Пошкодження у Семенівському ЦПМСД

Джерело: газета “Гарт”, Аліна Ковальова
Фото із фейсбук-сторінки Сергія Деденка

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.