На Чернігівщині рятують ще одну школу від закриття, запрошуючи переселенців з дітьми

Лунає дзвоник. Коридор рівчак-степанівського ліцею наповнюється дітлахами. Менші купчаться групками, більші збираються коло тенісного столу. Непосидючі гасають.



На фото Наталія Кіт

43-річна Наталія Кіт прямує до кабінету. Під однією рукою — класний журнал, під другу підбігає синок Назарій. Цього року він пішов до першого класу рівчак-степанівського ліцею. Середній син, Єгор, — до 10 класу. А Наталія стала викладати тут українську мову та літературу.

Вони приїхали з Ізюма Харківської області.

Старший син, 23-річний Артем, — у Нацгвардії України. Наталія з меншими синами поселилася в селі. Чоловік залишився на Харківщині. Там їх дім.

Рівчак-Степанівка — у Макіївській громаді на Носівщині.

— Як ви знайшли цю школу, село?
— Шукала роботу. Світлана Григорівна Баклан, директорка школи, мені написала. Запитала, чи не лякає мене село, — сміється вчителька. — А ми з села Комарівка, у місто Ізюм перебралися потім. Сюди приїхали наприкінці серпня 2022 року.

— Вас не злякало, що Чернігівщина теж прикордонна область. Прильоти бувають…
— Тут значно тихіше, ніж у нас. Сьогодні о 6.00 дрон торохтів. Ракети пролітають. Я не знаю, де зараз в Україні повністю безпечне місце.
10-класник Єгор грає в теніс.

— Тут подобається, друзів знайшов, — відходить від столу. — А додому все одно хочеться. Там тато. Їздили туди на літніх канікулах. Будинок цілий, прильоти бувають. Бахкає.

— Нас тут поселили в хату. Платимо тільки за комуналку, — задоволена Наталія. Ждемо, коли закінчиться війна, щоб повернутися додому.

Жителі Рівчак-Степанівки бояться, що їх велику гарну школу можуть закрити.

Першою вихід побачила Наталія Василенко, жителька села.

— У мене двоє діток. Ваня зараз у третьому класі, Ромчику два роки. Хотілося б, щоб школа в селі працювала, — ділиться Наталія Василенко. — Як почула, що школу можуть закрити, вирішила діяти. Є хлопець, про якого в селі жартують, що він через газету собі жінку виписав. А чого б нам так не зробити?

Прийшла ідея дати оголошення, що нам треба діти в школу. А ми б їм житло підшукали.

Поспілкувалася з директоркою. Зі старостою. Сказали, що з житлом допоможуть. І я дала кілька оголошень в інтернеті. Писала в особисті повідомлення. Першими на зв’язок вийшли журналісти каналу СТБ. І допомогли перебратися в Рівчак-Степанівку родині Кадач з Миколаївщини. П’ятеро дітей і мати.

Люди зносили, що в кого є. Забезпечили необхідним.

Канал СТБ допоміг купити будинок для багатодітної сім’ї. Пізніше і батько підтягнувся. Дітей у школі додалося.



Світлана Баклан, директорка рівчак-степанівського ліцею

— Ми дали оголошення на сайті «Допомагаємо», що в нас є можливість. Якщо у вас є бажання, приїжджайте. Забезпечимо житлом, допоможемо продуктами, одягом, — продовжує Світлана Баклан, директорка рівчак-степанівського ліцею.

— Допомагає благодійний фонд «Наші люди» з Ніжина. Продукти, одяг, постільну білизну, навіть велосипеди дали. Портфелі, візочки дитячі, ліжечко.
Таким чином до нас переїхали шість родин з дітьми.

Школа побудована у 1996 році. Своїми силами підтримуємо в гарному стані, робимо ремонти. Розрахована на 163 учнів. Зараз навчається 56. Дітей з родин переселенців додалося 10.

— Школу хотіли закрити?
— Ми й зараз під загрозою закриття. Це неможливо, щоб поряд у трьох селах було по повній школі: Коломійцівка, Степові Хутори і Рівчак-Степанівка.
У Коломійцівці трохи більше дітей, але до них звозять з кількох сіл. У Степових менше, здається, 49. Туди теж з трьох сіл звозять.

— Чим ваша школа краща?
— По-перше, найновіша. У нас велике протирадіаційне укриття, великий спортзал. Їдальня з новим обладнанням. Електричні сковороди, електром’ясорубки, холодильні та морозильні шафи. Макіївська сільська рада почала ремонт у харчоблоку. Плюс стабільний педагогічний колектив. Ми сподіваємося, що протримаємось.
З 1 по 4 клас у всіх учнів є планшети. Під час дистанційного навчаються на них. Носять додому.
Планшети організація ACTED давала персонально. У кожного є статус постраждалого від воєнних дій. І відповідно цього статусу на кожну дитину дали планшет.

У школі нема вчителя фізики та інформатики. Шукаємо.

— Скільки ще треба дітей?
— Учнів 100 можемо прийняти. Будемо шукати нежилі хати, селити в амбулаторію.

Джерело: фейсбук-сторінка газети "Вісник Ч", Олена Гобанован

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.