Брати-сажотруси з Понорницької громади розповіли, як прочищають димарі

Брати Петрушанко

Настали холоди. Хто не встиг вчасно підготуватися до опалю­вального сезону, робить це зараз у спішному порядку. Перше діло при підготовці — почистити димохід, щоб не загорілася (а може й вибухнути) сажа і не спалила будинку.

Старше покоління й досі чистить димоходи старим дідівським способом — спалюють у грубі чи печі картопляне лушпиння (при його горінні утворюються лужні сполуки, які розм'якшують сажу, взаємодіючи з її кислотними компонента­ми). Молодші і здоровіші — віником або щіткою на гнучкій палці. Засовують у ди­мохід (з горища або з помешкання) і чистять вгору-вниз по стінках. Сажа зсипа­ється всередину — потім ще пів дня в хаті прибирати. І сажотруси чорні, як чорти.

Хто не хоче заморочуватися, купує спеціальні порошки (зараз особливо ре­кламують польський Spalzads). їх треба періодично трусити на дрова чи вугілля як для очищення димаря від відкладень смоли, так і для їх профілактики.

У Вербі Понорницької громади до таких методів вдаються одиниці, бо тут можна замовити послуги сажотруса. їх надає 23-річний Максим Петрушанко. Каже: займається цим ще зі старших класів.

— У батька навчився. Він спочатку чистив сажу механічним способом, потім зробив спеціальний пристрій (на кшталт пилососа) для вакуумного очищення. Я йому допомагав. А згодом і сам спробував. У себе вдома, у сусідів.

Зараз у Максима вже своє обладнання. Не кустарне. Купив за грантові кошти. — Взяв участь у Програмі мікрогрантю для розвитку власної справи (фінан­сується Гуманітарним фондом України. — Авт.). Написав проект, хоча й недуже вірив, що з цього щось вийде. Але вийшло! Отримав тисячу доларів. Вистачи­ло і на «сажосмок», і на комплект альпіністського спорядження, і на камуфляж.
До роботи Макс залучив і брата Артема. Він — на два роки молодший.

Обов’язки в кожного свої.

— Я з обладнанням залажу на дах, кріплю страхувальний трос, встановлюю пристрій на димар (попередньо знявши з нього ковпак), а Артем залишається внизу - біля груби чи печі, — розказує Максим. — Увесь процес займає в серед­ньому 30-40хвилин Залежить від того, скільки в димарі сажі.

— Через що найбільше її утворюється?
— Причин багато. Це може бути і спалювання сирих дров, і слабка тяга (не­рідко вона виникає через недостатню висоту конструкції димоходу). Відігра­ють свою роль і породи дерев, які використовуються для опалення. Дуб, акація утворюють наліт повільніше, ялина, сосна, береза — швидше.

Витягнута з димаря сажа розпорошується в повітрі, тож на землю, кажуть хлопці, потрапляє дрібними часточками. Це не критично для довкілля (раніше сажею навіть грядки удобрювали, адже вона містить фосфор, кальцій, магній, необхідні для розвитку стебел і коренів рослин).

— Замовлень вистачає?
- Є не тільки з нашого та ближніх сіл, а навіть із сусідніх громад. Щоб клієнтів було ще більше, брати не накручують ціни: за чистку одного ди­маря беруть 250 грн. (у конкурентів — від 300 грн). За очистку двох — 420 грн.

Зараз замовлення виконує тільки Артем. Максим недавно став на захист кра­їни.




Запитую (телефоном), чи не сниться йому, як чистить димар.

— Це (згідно з сонником) до налагодження сімейних стосунків. - Можливо, і снилося, та я забув. Своєї сім'ї у мене ще немає. А налагоджувати стосунки, — сміється, — може, й доведеться. Тільки з братом - поки служи­тиму він наб’є руку, і вже не він, а я буду в нього помічником.

Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.