Юлія Гроза – підприємиця, дружина захисника Чернігова, котрий загинув 25 лютого 2022 року під час оборони міста від рашистів. Ігор Гроза посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеню. У пам’ять про коханого Юлія відкрила кав’ярню «Патріот».
Кав’ярня як порятунок
— Ігор дуже любив каву, —розповідає Юлія Гроза. — Я завжди вибирала йому каву за ароматом. Я розуміла, що це — як лотерея. У мене не було навиків, чіткого плану. Але я не могла сидіти без діла. Біль втрати розривав із середини. У той же час хотіла увічнити пам’ять про коханого.
У родині Юлії та Ігоря Грози дві доньки — Діана та Кіра, які навчаються в університетах та активно долучаються до розвитку кав’ярні.
— Я розумію, що треба говорити про воїнів, — каже Юлія. — Щоб люди не забували ціну спокійного життя. Багато хто думає, що кав’ярня — це лише бізнес, та це не так.
Для Юлії Грози та її родини кав’ярня стала порятунком.
— Мене тримає те, що є діти, брат, мама, — каже співрозмовниця. — Треба заради донечок жити. Так, як я, їм ніхто не допоможе. І я маю за двох працювати. Ігор хотів, щоб у його дівчаток було все найкраще.
Згадує, що чоловік хотів побудувати для молодшої донечки кімнату з панорамним вікном. Юлія побудувала. Ігор хотів автівку – Юлія придбала автівку.
— Я ніколи не думала, що буду за кермом, — каже вона. — Я думала, що буду за чоловіком. Та життя склалося так, що я сіла за кермо. Нічого не страшно. Страшно, коли рідні помирають.
Хоча для родини Ігор живий. У згадках, у пам’яті.
— Це – моя частинка, — каже Юлія Гроза. — Ми завжди були разом з усіх питань. Він був в АТО-ООС, але міг з молодшою донечкою, онлайн, математику робити, коли була можливість. Я знала, що незабаром буде чергова відпустка, він приїде і вирішить все, що я не змогла. Я вірю, що тепер він янгол. Що він поруч, оберігає мене, наших діток.
Зображення янгола — воїна захисника — на стіні кав’ярні
«Мені важливо, щоб вона була»
— У нас не було чіткої ідеї, — повторює Юлія. — Я просто кажу: «Діти, батько любив каву». І протягом місяця ми щодня цим займалися. Шукали приміщення, обладнання. До того ж, старша донечка працювала баристою. У неї було розуміння, як робиться кава, які чашечки треба.
Згадує, що починала писати бізнес-план. Сама для себе рахувала, скільки чого треба, скільки що коштує.
— А голова не працювала належно, — ділиться відчуттями. — Удень активна, а вночі не спиш, бо плачеш від спогадів.
Знайшли приміщення в центрі міста. Це – однокімнатна квартира, перепланована. Придбали посуд. Підібрали касовий апарат. Почала дізнаватися, які касові програми є…
Юлія Гроза зареєструвалася як ФОП (фізична особа-підприємець). Коли кав’ярня запрацювала, у неї все було в оренді. Приміщення орендоване й досі. Обладнання тепер своє.
— Прибуток від кав’ярні незначний, та мені важливо, щоб вона була. Два перших місяці ми працювали навіть у мінус, — пригадує підприємиця. — Думаю, невже мені доведеться закрити нашу віддушину. Бо й діти дуже дорожать цим закладом. Та потихеньку все налаштувалося. Два роки вже працюємо.
Кошти на розвиток бізнесу
На відкриття кав’ярні, зі слів Юлії Грози, пішло десь 250 тисяч гривень.
Це – частина одноразової виплати за загиблого.
— Ігор татуювання хотів зробити «Вірний сім’ї та Батьківщині». Цей надпис є на серветничках. Згодом, магнітики виготовили, текст гімну написали, карту України прикріпили. А на стіні – зображення янгола. Це не портрет. Це узагальнений образ воїна-захисника.
Вже після відкриття кав’ярні підприємниця отримала і державний грант, і міжнародний. Через центр зайнятості на розвиток бізнесу отримала 250 тисяч гривень. Через міжнародну програму — тисячу доларів.
— Грантові кошти були дуже доречні. Бо тепер я за оренду техніки не оплачую. Кавомашина своя є, і гріндери (кавомолки) для різних видів кави. Пожежну сигналізацію поставила за грантові кошти. Морозильну камеру придбали, каву, стаканчики.
Не люблю, коли щось робиться на показ, — додає. — Як не любив цього мій чоловік. Він ніколи не гнався ні за нагородами, ні за званнями.
Ігор Гроза
Сьогодні в Україні існує чимало грантових можливостей для жінок, щоб започаткувати і розвивати власну справу – як від міжнародних фондів, так і від держави. Існують і навчальні програми. Найважливіше – розуміти, чим ви хочете займатися.
Джерело: сайт газети "Вість", Тамара Кравченко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: кав’ярня, Гроза, підприємиця