28-річного підозрюваного у вбивстві дружини засудили за шахрайство і не­законне поводження зі зброєю

Днями в Борзнянському райсуді на лаві підсудних опинився 28-річний Олександр Шутько, котрий минулого місяця забив до смерті свою дружи­ну Ірину. Щоправда, зараз ду­шогуба судили не за цей злочин (за ним розслідування ще триває), а за попередні «гріхи» — шахрайство і не­законне поводження зі зброєю. За сукупністю йому дали три роки тюр­ми. Це означає, що вердикт за вбив­ство він, скоріше за все, зустріне вже у статусі ув’язненого.



Шутько родом із Забілівщини Другої, що під Борзною. Виріс у багатодітній сім’ї. Розказують, що після школи він більше ні­де не навчався й офіційно не працював. Промишляв підробітками, полюбляв випи­ти. І не раз встрявав у різні неприємні істо­рії. Так, у 2016-му напідпитку побив свою знайому. Медики діагностували в неї пе­релом носа, рвану рану голови та кілька синців і саден. Винуватця судили за ч. 2 ст. 125 ККУ (умисне завдання легких ті­лесних ушкоджень). Присудили 150 годин громадських робіт. Відробляти направи­ли спершу в КП «Борзна-Комунальник», а пізніше — до Шаповалівської сільради. Але на роботу Шутько виходив через раз. Тож на нього завели ще одну кримінальну спра­ву — за ухилення від відбування покаран­ня. На суді Олександр заявив, що працює за наймом і на громадські роботи буцімто не встигає. Втім відмазка на суддю не по­діяла і він присудив порушнику три місяці арешту. А в 2019-му Шутько знову потра­пив на лаву підсудних. Цього разу — через крадіжку з металобази. Йому знову дали 150 годин громадських робіт, а відпра-цьовувати покарання відправили на «старе» місце — в КП «Борз­на-Комунальник». Там, як і мину­лого разу, Олександр показував­ся зрідка. Тож його ще раз суди­ли за ухилення від відбування по­карання. Тепер уже дали рік об­меження волі. Правда умовно.

І Шутько, як і раніше, марнував життя і не пропускав можливості випити. Зокрема був частим гос­тем на «застіллях» у свого стар­шого брата Едуарда і його ци­вільної дружини Ірини Галуш­ки. Пара мешкала в Кинашівці, ростила трьох дітей. Та злагоди в родині не було: чоловік часто бив Ірину. Особливо коли випи­вав. А близько року тому Едуард повісився.

У жовтні 2023-го Олексан­дра призвали до війська. Про­служив він усього 4 місяці. Встиг побувати на фронті і навіть за­знати поранення. Після лазаре­ту, у січні, Шутько мав би повер­нутися на передову, та замість цього самовільно приїхав у Кинашівку і став жити з Іриною.

А вже в лютому вони розписа­лися. Поговорюють, що ініціато­ром шлюбу був Олександр. Мов­ляв, таким чином він сподівався звільнитися із ЗСУ (адже од­нією з підстав є утримання трьох неповнолітніх дітей, навіть якщо вони не рідні). Що стосується Ірини, то їй цей шлюб приніс ли­ше страждання. Уже за тиждень після одруження чоловік сп'яну зламав їй щелепу. І в подаль­шому бив мало не щодня. Аж по­ки в ніч на 16 червня не забив до смерті.

На той момент Шутько вже перебував під слідством за двома статтями Кримінального кодексу. Річ у тім, що після втечі з лазарету його внесли до списків СЗЧ (тих, хто самовільно зали­шив частину) і йому перестала приходити зарплата військовос­лужбовця. А жити за щось треба було. Ще й новоспечену дружи­ну з дітьми годувати. У цій ситу­ації Шутько не придумав нічого кращого, ніж «розвести» сусідів. В одного попросив покористу­ватися болгаркою та електролобзиком, а в другого — пер­форатором. Інструменти здав у ломбард, а всі виручені гроші (близько 4 тисяч гривень) ви­тратив. Коли настав час повер­тати інструмент, Шутько заявив сусідам, що знати нічого не знає. Ті звернулися в поліцію. Право­охоронці відкрили проваджен­ня за ст. 190 ККУ (шахрайство) і нагрянули до Шутька з обшу­ком. Під час нього знайшли ре­активну протитанкову куму­лятивну гранату РПГ-22. Та­ким чином до шахрайства дода­лася ще й стаття про незаконне зберігання зброї (ст. 263 ККУ). На початку червня справу Шуть­ка передали до Борзнянського райсуду. А за тиждень він скоїв убивство. Його затрима­ли і помістили до Чернігівсько­го СІЗО, тож на суд у попередніх справах його привозили вже під конвоєм.

— Я дійсно привласнив і збув чужі болгарку, перфоратор та електролобзик, бо мені термі­ново потрібні були гроші. Жалкую, що таке вчинив. Що ж сто­сується РПГ, то я забрав її додо­му після участі в бойових діях. Це не майно ЗСУ, а «трофей», який я забрав у росіян. Хотів його за­лишити собі як сувенір, — ска­зав Шутько в суді.

Оскільки він повністю пого­дився із пред'явленим обвинува­ченням, то справу розглядали у скороченому форматі. Без до­слідження доказів. Суддя визнав Шутька винним за обома стат­тями і присудив за шахрайство 1.5 року обмеження волі, а за не­законне поводження зі зброєю — 3 роки позбавлення волі. За чин­ним законодавством більш м'яке покарання поглинається більш суворим, тож у підсумку Шуть­ко отримав 3 роки тюрми. Але попереду в нього ще суд за вбив­ство, і покарання за нього буде значно серйознішим.

P. S. До набрання вироком законної сили Шутько залишати­меться в Чернігівському СІЗО.

Джерело: газета “Гарт”, Юрій Нікітін

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.