Стали відомі подробиці ДТП, в якій дерево вбило подружжя і травмувало двох людей

Третього квітня близько 14-ї на автодорозі між селами Чайкине і Полюшки­не Новгород-Сіверської громади через сильний порив вітру придорожня сосна впала на легковик «Джилі СК-2», у сало­ні якого було п’ятеро людей. Подружжя — Ірина Данченко і Олександр Орлов (їм було по 38 років) — загинули на місці, а 58-річний водій Юрій Хіро і 68-річний пасажир Микола Лобок зазнали травм різ­ної тяжкості. Дивом не постраждала ли­ше 10-річна Ліза (дочка Ірини від першо­го шлюбу), котра їхала з батьками на за­дньому сидінні. 



— Таке, певно, раз на мільйон трапляєть­ся, — говорить староста Чайкиного Василь Шавша. — Того дня був буревій, а там по­над дорогою росла роздвоєна сосна. Одна її половина відламалась і впала прямо на ав­томобіль, що їхав трасою. Водія і пасажира вивільняли рятувальники, бо передні двері машини заклинило. Екстрені служби викли­кав водій іншого автомобіля, що став свід­ком трагедії. Він же, не чекаючи «швидкої», сам поїхав по місцеву медичку. Вона огляну­ла дитину, яка змогла самотужки вибратися з пошкодженої машини. Дівчинка була в шоковому стані. З усіх, хто їхав у маши­ні, з нашого старостату лише водій. Він із Караванів. Працює водієм-пожежником у Чайкиному. Кажуть, що тих людей він віз у Костобобрів.

Костобобрів — прикордонне село Семенівської громади, яке страждає від ворожих обстрілів. Від крайніх хат до кор­дону з росією — менш ніж кілометр. Там мешкає пенсіонерка Валентина Лобок, яку того злощасного дня їхали забрати із села її чоловік Микола (у вересні мину­лого року він зазнав поранення внаслі­док російського обстрілу, довго лікував­ся у Чернігові, проходив реабілітацію в київській лікарні), а також старша дочка Ірина з чоловіком Олександром й онука Ліза, котрі мешкали у столиці.

Говорять, що з Києва всі четверо добралися автобусом до Новгорода-Сіверського. А звідти їх повіз у Костобобрів Юрій Хіро, який час від часу по­магав людям добиратися у прикордонні се­ла. Діти планували відвезти Валентину Хомівну і Миколу Петровича у Смолянку, де їм придбали хату. Та не судилося...

— Іра працювала вихователькою в дит­садку, а Олександр (він родом із Шостки) був військовим. Він зазнав поранення, про­ходив реабілітацію десь на Запоріжжі. Від­просився, щоб допомогти Іриній матері і віт­чиму з переїздом, а воно он як сталося, — зі­тхає Олексій Безбородий із Костобоброва, дружина якого була хрещеною Іри. — Хороша пара була, так шкода їх.

Зразу після аварії травмованих до­правили до Новгород-Сіверської ЦМЛ. Там їх обстежили і перевезли в Чернігів­ську обласну лікарню, де вони перебу­вають і зараз.

— У Юри перелом хребта. Його про­оперували, а також вправили два шийних хребці. Нижньої частини тіла він не відчуває. І мізинців на руках — теж, — розка­зує молодший брат Юрія Борис. — У Ми­коли стан легший: сильний забій хреб­та, але обійшлося без переломів. Кінців­ки він відчуває. Мене найбільше вражає бездіяльність лісгоспу й відповідних служб, які мають прибирати небезпечні дерева за 20 метрів від траси.

Скільки років та роздвоєна сосна стояла, по­хилившись над трасою, і нікому не було ді­ла. А тепер таке горе...
Із загиблим подружжям попрощалися 8 квітня у Києві. Кажуть, що Лізу забрав до себе у Новгород-Сіверський її рідний батько.

Джерело: газета “Гарт”, Олексій Прищепа

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.