У Прилуках глухоні­мий нетверезий хлопець намагався покінчити життя самогубством

У Прилуках поліцейські 4 берез­ня вряту­вали життя 20-річному хлопцеві, який зби­рався вко­ротити собі віку. Спро­би відмовити його від суїциду ускладню­валися тим, що хлопець — глухоні­мий. І до то­го ж був на­підпитку.



Фото - ілюстративне

Великою мірою запобігти трагедії вдалося завдяки вправним діям двох заступників начальника Прилуцького райвідділу поліції — Євгена Іванченка і Владислава Стоянова. Євген Миколайо­вич розповів нам, як усе було:
- Виклик надійшов близько 20.00 від перехожих. Вони по­відомили, що на даху супермаркету стоїть хлопець. Пережива­ли, щоб не сталося біди. На місце приїхав наряд поліції. Право­охоронці стали вмовляти хлопця спуститись, але зрозуміли, що той спілкується мовою жестів. Тож викликали підмогу. По­ки один екіпаж намагався контактувати з хлопцем, другий привіз на місце події сурдоперекладача. Також на виклик приїхали працівники «швидкої», рятувальники, слідчо-оперативна група і ми з Владиславом.

Хлопець жестами розповів сурдоперекладачу, що втомився від усього і не хоче більше жити, мовляв, він що­дня тяжко працює і йому все це набридло. При цьому поводився агресивно і не дозволяв нікому наближатися до пожежноі дра­бини, якою він піднявся на дах. Навіть коли приїхала його мати (хтось із перехожих упізнав хлопця і подзвонив їй. — Авт.), він не реагував на її прохання.

В якийсь момент у хлопця з ноги злетіла кросівка і впала вниз. Молодик став спускатися, щоб забрати її (здавалося б дивним: навіщо самогубці кросівка?), а порівнявшись із техспорудою, що за метр від супермаркету, перестрибнув на неї. І вже звідти став показувати, аби йому подали кросівку.

— Оскільки хлопець дуже агресивно реагував на людей у формі, то за його порятунок узялися ми з Владиславом. Ми бу­ли в цивільному одязі, тож хлопець, мабуть, прийняв нас за зви­чайних перехожих. Спершу я намагався схитрувати. Тричі на­вмисно не докидав йому кросівку, сподіваючись, що хлопчина сам спуститься по неї. Та він показував жестами, що ні, не спус­титься. Тож кросівку зрештою довелося йому повернути. А по­тім він дістав цигарку і показав, щоб йому кинули запальничку.
Я вирішив скористатися цим і закинув її подалі від краю даху. Коли хлопець потягнувся по запальничку, ми з колегою кинули­ся до драбини і стали підійматися нею — щоб заскочити на спо­руду до хлопця. Але не встигли: він нас побачив, застрибнув на драбину і спробував лізти вгору на дах супермаркету. Та ми міц­но схопили його за ноги. Утримувати його було непросто, бо молодик пручався, бив нас рукою, а тоді... відштовхнувся, щоб зі­стрибнути вниз, та, на щастя, ми з Владиславом (він був трохи нижче за мене) зуміли його схопити і втримати. А потім уже під­бігли рятувальники зі своєю драбиною і допомогли нам спусти­ти хлопця вниз.

— Які в той момент були думки?
— Що треба будь-що врятувати хлопця. Це вже згодом ми усвідомили, наскільки це було небезпечно, адже внизу біля дра­бини розміщений великий генератор, обварений металевою сіткою. І коли хлопець став пручатися, ми запросто могли зірва­тися разом з ним і зазнати травм.

Медики зі «швидкої» дали хлопцеві заспокійливого і забрали його в лікарню. Мати поїхала з ними. Пізніше, відійшовши тро­хи від стресу, вона зателефонувала на 102 й залишила поліцей­ським словам подяки за те, що запобігли непоправному.

Джерело: газета “Гарт”, Олексій Прищепа

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.