Варвинська лікарня залишилась без дитячого відділення

Понад місяць у КНП «Варвинська лікарня» не працює ди­тяче відділення — звільни­лася його завідувачка і єди­на лікарка Ірина Полонець. Причиною стало скорочення персоналу педіатрії. Керів­ництво лікарні говорить: ско­ротили двох санітарок відді­лення, бо закладу катастро­фічно бракує грошей навіть на зарплати лікарям, завіду­вачка ж категорично відмов­ляється працювати без своїх помічниць. А заручниками цієї ситуації стали маленькі пацієнти.



На фото КНП «Варвинська лікарня»

Проблеми дитячого відділен­ня Варвинської лікарні вийшли у публічний простір ще в листопа­ді минулого року. Тоді на черго­вій сесії Варвинської селищної ради мешканцям громади пові­домили, що перспектива «трак­тування закладом пакетів медич­них гарантій на 2024 рік доволі не­однозначна. Передусім це стосу­валося пакета стаціонарної допо­моги дорослим і дітям без хірургіч­ного втручання (за ним працюва­ли терапевтичне і дитяче відділен­ня). Основна причина — недостат­ня кількість лікарів. У лікарні поча­ли розглядати варіант створення на базі терапевтичного відділення - такого собі відділення планового лікування для дітей і дорослих, яке працювало б за принципом денно­го стаціонару. Однак це рішення громаду не влаштувало.

— По-перше, залишитися без стаціонару, якщо ми говоримо про дітей, дійсно страшно. Яких тільки випадків ужитті не буває, коли ра­хунок іде на хвилини! І нерідко са­ме вчасно надана допомога є за­порукою порятунку здоров'я, а то й життя дитини. По-друге, ну як можна собі уявити, щоб діти і до­рослі були в одному відділенні, не­хай і в різних палатах? Якби там був передбачений окремий вхід, окре­мий санвузол, іще нехай би, а так? — розводить руками варвинець Віктор Шолом. — Тому ми й по­чали наполягати на тому, що пакет стаціонарної допомоги (особливо дитячої) має бути в нашій лікарні. обов'язково!

Врешті-решт перед самим Но­вим роком спірний пакет Варвинська лікарня таки отримала. Ось тільки Ірину Полонець поставили до відома, що відтепер вона пра­цюватиме зі зменшеним колекти­вом — чотирма медсестрами і двома санітарками замість чо­тирьох, відповідно в нічний час вони чергувати не зможуть. На цю умову Ірина Володимирівна не по­годилась і написала заяву на звіль­нення.

— У 2017 році в Україні стар­тувала медреформа, і з того ча­су в медицині багато чого зміни­лося. Держава почала формуван­ня спроможної мережі медзакладів, які практично стали автоном­ними. На жаль, нашу лікарню бу­ло визнано фінансово неспромож­ною, — розповідає в. о. дирек­тора КНП «Варвинська лікарня» Ірина Косенко-Ткач. — На­ми законтрактовано 9 пакетів на­дання медичної допомоги з На­ціональною службою здоров'я України, але цього недостатньо, щоб утримувати весь персонал за­кладу І надавати медичні послуги населенню громади в повному об­сязі. Зараз у нас не вистачає фонду оплати праці для оплати чергу­вань лікарів у закладі і вдома. Лікарі пенсійного віку і медсестри полі­клініки вимушено працюють із не­повною зайнятістю: лікарі — на пів окладу, медсестри — на 0,75.

Са­ме тому ми мусимо шукати реаль­ні шляхи утримання закладу. Дій­сно, свого часу через фінансо­ві труднощі дитяче відділення (во­но в окремому корпусі на 375 ква­дратних метрів, але займає лише його четверту частину) було вирі­шено перевести до головного кор­пусу і приєднати до терапії. Тут є приймальне відділення, кімната із седативними препаратами на ви­падок потреби, гарна санітарна кімната, відремонтоване укриття, тобто всі умови. Дітей від дорос­лих ми б обов'язково відмежували. Та Ірина Володимирівна на ці умо­ви не погоджувалася, а громад­ськість стояла за нею. Щоб не за­лишитись без дитячого відділення, ми погодились на умови лікарки і залишили педіатрію в окремому приміщенні, однак... У межах ста­ціонарного пакета ми також пла­нуємо відкриття відділення інтен­сивної терапії.

Днями до нас пере­їжджає подружжя лікарів — чоловік-анестезіолог і дружина-невропатолог, яка зараз перебуває в де­кретній відпустці й вийде на роботу пізніше. Звісно, крім лікаря, у відді­ленні інтенсивної терапії має бути відповідний штат — чотири медсе­стри і дві санітарки. У дитячому від­діленні ми планували залишити та­ку ж саму кількість персоналу, то­ді всі вимоги до пакета стаціонар­ної допомоги були б виконані, але такі умови Ірину Полонець чомусь не влаштовують. Задовольнити ж її вимог не можемо ми, адже тоді відповідні питання постануть і в ін­ших відділеннях.

Чому не влаштовують, Ірина Полонець коментує так:

— Той, хто знає специфіку ро­боти дитячого стаціонару, мене зрозуміє. Допомогу тут надають як медсестри, так і санітарки, тож обі­йтися без останніх просто немож­ливо. У Варвинській лікарні я про­працювала 26 років і добре знаю, які пацієнти можуть поступити в на­ше відділення вночі. Буває, моїх рук і рук середнього медичного персо­налу дійсно замало. Ірина Микола­ївна запевняла, що за потреби нам допомагатиме персонал інших від­ділень, проте як це буде, я не уяв­ляю, адже, по-перше, працівницям інших відділень у такому ра­зі треба буде покинути свій пост, а по-друге, мені щоразу доведеть­ся пояснювати, що де знаходить­ся, що потрібно робити, а тим са­мим втрачатиметься дорогоцінний час. Зі своїм персоналом я пра­цюю давно, тож ми розуміємо од­не одного з півслова. Наведу еле­ментарний приклад: до нас приво­зять дитину, якій потрібно проми­ти шлунок. Як правило, батьки рід­ко коли готові потримати свою ди­тину, яка в цей момент пручається, це доводиться робити в кілька рук медперсоналу. Інколи ми підклю­чаємось внутрішньовенно, і це та­кож процедура, під час якої дитина не поводитиметься спокійно. Дві третини батьків відмовляються бу­ти присутніми під час неї.

До того ж бувають у нашому закладі й діти, яких тимчасово влаштовують сю­ди через певні сімейні обставини, і догляд за ними має бути не ли­ше вдень, а й уночі. Протягом ми­нулого року таких було десь до десяти. Загалом же за рік ми про­лікували понад 300 дітей (усього в громаді близько 2200 дітей до 18 років. — Авт.). 32 дитини(тобто 10%) привезли саме вночі, при­чому не просто для того, щоб лікар дав таблетку від температури. Чи­мало дітей — із ларингітом. Це хво­роба, що виникає раптово. Часто в таких випадках працівниці швидкої допомоги, минаючи приймальний покій, везуть дітей прямо до мене у відділення, бо там важлива кожна хвилина. Не один рік ми пропрацювали отак у тандемі зі «швидкою». Коли виїжджали з важкою дити­ною, мені телефонували і мої дів­чата вже готували все необхідне до приїзду маленького пацієнта. Так, я розумію, що зараз санітарки від­носяться до категорії не фахівців, а робітників, та для мене це мій ме­дичний персонал, це люди, які до­помагають під час надання саме медичної допомоги, і не лише в денний, а й у нічний час. І вони ме­ні потрібні.

Отож дитяче відділення у Вар­винській лікарні тимчасово закри­те. То як же тепер надається ста­ціонарна медична допомога дітям громади?

— Допомога дитячому насе­ленню надається сімейними лі­карями. У нас їх двоє, — говорить Ірина Косенко-Ткач. — Ми повідомили про звільнення лікаря стаці­онарного відділення в обласний департамент охорони здоров ’я і в Чернігівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Після цього спеціальним розпоряджен­ням було змінено маршрут непо­внолітніх пацієнтів при викликах «швидкої» - дітей, які потребують екстреної медичної допомоги, везуть одразу в Прилуцьку лікарню. До речі, таких випадків, тим більше вночі, не так уже й багато. Та й на­віть до нашого дитячого відділення у нічний час протягом 2023 року було госпіталізовано всього 18 ді­тей.

А ось самі працівники служби екстреної медичної допомоги тро­хи іншої думки:
— Протягом першого місяця, поки не працює наше дитяче відділення, до неповнолітніх пацієнтів нам доводилось виїжджати 27 ра­зів. Семеро дітей були госпіталі­зовані в Прилуцьку лікарню. Мож­ливо, госпіталізацій було б і біль­ше, якби мова йшла про Варву, бо, якщо процес не гострий, пацієнтові нададуть допомогу і відправ­лять додому, а у разі доправлення до Прилук люди мають добиратися назад у Варву чи в якесь із сіл на­шої громади своїм ходом. Не див­но, що просять за можливості ста­білізувати стан дитини на місці. Ра­ніше ж ми тісно співпрацювали з Іриною Володимирівною, тож до­помога дітям завжди надавала­ся в лікарні вчасно і якісно. А бу­вало всякого.

Наприклад, якось із Журавки привозили до неї дити­ну, якій було всього сім днів, з ас­фіксією. А наскільки часто трапляються ларинготрахеїт, які можна було б пролікувати на місці. Та що там казати, у такій великій грома­ді має бути своє дитяче відділен­ня, це однозначно, тим більше ко­ли є дійсно хороший лікар. Напри­клад, у тих же сусідніх Срібному й Талалаївці таких проблем немає. І не лише з педіатром. Взагалі па­цієнтів цих громад чомусь набага­то рідше доправляють «швидкою» у Прилуки, ніж наших.

Що ж із дитячим відділенням Варвинської лікарні буде далі?
— Наша громада не така вже й бідна, тож, думаємо, могла б виді­лити кошти на утримання двох до­даткових санітарок дитячого відділення, якщо проблема лише в них, — говорить голова ГО «Рада старійшин Варвинщини» Олек­сандр Давиденко. — Спочатку ке­рівництво селищної ради пообіця­ло нам посприяти у вирішенні цьо­го питання, та потім риторика чо­мусь різко змінилася. Втратити та­кого дитячого лікаря, який є в нас, ми просто не маємо права, а тому вирішили шукати допомоги в не­байдужих - зібрати гроші на за­робітну плату двох санітарок се­ред мешканців громади або ж за­лучити благодійників. Один Із них — місцевий підприємець Олек­сандр Щербатюк.

- Я сам - батько трьох дітей, тож добре знаю, як це, коли вони хворіють, і знаю, яка допомога на­давалась у нашому дитячому від­діленні Іриною Володимирівною, — каже Олександр Михайлович. — З позицією лікаря я згоден, а то­му готовий і сам виділити частну коштів на зарплату медперсона­лу педіатрії, і залучити до цього ін­ших. Головне — щоб відділення нарешті запрацювало.

Проте тут є заковика, яка, ма­буть, стане несподіванкою для мешканців громади.

— Ми проаналізували всі мож­ливі документи та законодавчі ак­ти, і виявилося, що прийняти бла­годійну допомогу лікарня може, а ось витратити її на заробітну плату персоналу — ні. На жаль, немає та­кого механізму, — пояснює голова Варвинської селищної ради Ва­лентина Саверська-Лихошва. - Хоча ми дуже сподівалися, що це буде можливо.

Непрацююче дитя­че відділення — реальна пробле­ма нашої громади. Я особисто не раз просила Ірину Володимирівну повернутися на роботу, навіть бу­ла згодна виділити кошти на утри­мання двох додаткових санітарок, аби тільки відділення працювало. Однак після зустрічі з медперсо­налом лікарні від цієї ідеї довело­ся відмовитись — було б неспра­ведливим оплачувати дві додатко­ві одиниці санітарок для педіатрії в той час, коли в інших відділеннях і лікарі, і медсестри працюють не на повні ставки. А дофінансовувати зарплат всіх навіть за найбіль­шого бажання в нас просто немає можливості.

Залишається одне — знайти лікаря, котрий погодиться працювати в умовах, які може за­безпечити лікарня. Кандидатка в нас уже є — приїхати працювати у Варву погодилася лікарка з Бро­варів. Ось тільки буде це лише в червні, тож зараз ми активно шу­каємо фахівця, який зможе про­працювати в нашому дитячому від­діленні хоча б до того часу. Якщо ж бажання повернутися на роботу виявить Ірина Володимирівна, бу­демо дуже раді.

А поки керівники громади та лікарні шукають нового педіатра, батьки Варвинської громади за звичкою телефонують Ірині Поло­нець.

Близько 80 відсотків бать­ків мають мій особистий телефон. Протягом останнього місяця що­дня телефонує до п’яти людей. Відмовити я не можу, — говорить вона. — Але й повернутися до лі­карні без свого персоналу не го­това.

Ну що ж, стежитимемо, що бу­де далі. Та як би не розв'язали цю ситуацію дорослі, очевидно одне: діти не мають бути її заручниками.

Джерело: газета “Гарт”, Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.