35 кілограмів глив зібрав прямо за своїм городом 68-річний мешканець Любеча (Ріпкинщина) Олександр Безлюдний.
— За городом у нас росло чотири величезних осокори, та років п’ять тому їх довелося спиляти — поряд проходила повітряна лінія електропередачі, і якось у негоду один з осокорів упав і пошкодив дроти та опору. Залишились від дерев лише чотири пеньки. А як прийшла зима, я побачив, що на цих пеньках почали рости гриби — гливи, — розповідає Олександр Сергійович. — То так уже п’ять років поспіль у грудні-січні гриби й збираю. Зазвичай з’являються вони після морозів, коли починається відлига. Так було й цього року. Три корзини грибів нарізав, і це лише великі брав, маленькі залишив, пізніше подивлюся, чи ростимуть далі.
— Що зробили з таким щедрим «уловом»?
— Готуємо ми їх по-різному. Та найбільше я люблю, коли гливи відварені і потім посмажені у клярі. Оце справжня смакота! І наш кіт Васька їх теж дуже любить, — сміється. — Ще тільки відварювати починаємо, уже бігає навколо і нявчить — просить.
Гливи і правда не бояться заморозків, тож знайти їх у таку погоду, як зараз, не дивина. Як правило, ростуть вони на деревах і пнях великими групами. їх улюблені дерева — берези, верби і сосни. Великий плюс глив — в Україні практично не зустрічаються їх отруйні двійники, а тому тихе полювання на гливи підходить навіть недосвідченим грибникам.
— Люди спеціально вирощують їх на продаж, а в нас щороку самі ростуть, то чому ж не зібрати? Все-таки натуральний продукт — свіжий і смачний! — каже Олександр Безлюдний.
Джерело: газета “Гарт”, Катерина Дроздова
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.