Двоє спортсменів з Чернігівщини поїдуть на юнацькі Олімпійські ігри

Із 19 січня до 2 лютого 2024 ро­ку в Південній Кореї (провінція Канвондо) відбудуться IV зимо­ві юнацькі Олімпійські ігри. За ін­формацією Національного олім­пійського комітету України, на них понад 1900 спортсменів із 80 країн віком від 15 до 18 років ро­зіграють 81 комплект нагород у 15 дисциплінах. І серед цих спортсменів будуть два біатлоністи з Чернігівщи­ни — 17-річний Дмитро Крюков і 16-річний Олександр Голік.

На юнацьку Олімпіаду-2024 у складі збір­ної України з біатлону вирушать 5 юнаків і 5 дівчат. Із них по 4 — основні, у тому числі й наші Дмитро та Олександр, і по 1 — запас­ні. 10 юних біатлоністів зараз у Львівській об­ласті посилено готуються до найпрестижніших змагань під керівництвом трьох трене­рів, одна з яких — також наша землячка, ба­гаторазова призерка чемпіонатів світу з біат­лону Оксана Хвостенко з Чернігова.

— Зараз усі вони для нас — як друга сім’я, — каже Олександр. Він дуже скром­ний і неговіркий. Більше про їхню підготовку до Олімпіади розповів Дмитро (говоримо з ними обома одночасно телефоном):

— Тренери дали нам план, маємо чо­тириденний цикл: три дні тренуємося, чет­вертий відпочиваємо. У ці три дні в нас чіт­кий розклад: зранку зарядка, сніданок, від­починок перед першим тренуванням, трену­вання, вільний час до обіду, обід, сон, друге тренування, відпочинок, вечеря, збори і ніч­ний сон. До 6 січня ми тут, потім переїжджа­ємо в Хохфільцєн в Австрії, а 14-го вилітає­мо до Кореї.

Там із 20 до 24 січня відбудуться 6 біат­лонних стартів: індивідуальні гонки, спринти, змішані (одиночна та класична) естафети.

— Нас так тренують, щоб ми показа­ли найвищий результат, — кажуть юнаки. — Біатлон — важкий вид спорту, бо на нашу стрільбу можуть повпливати ще й погодні умови. Та ми постараємося зробити все від нас залежне, аби виправдати сподівання.

На Олімпіаді будуть представники країн-агресорок під нейтральним прапором, і хо­четься, аби вони не взяли жодних медалей і були максимально далі від п’єдесталу. До­дає мотивації бажання залишити їх далеко позаду.
Цікаві збіги, що в обох наших представ­ників на Олімпіаді мами Олени й обидва у своїх родинах — єдині сини. А їхні чернігів­ські тренери з біатлону — рідні брати.

ДМИТРО

— третьокурсник Фахового коледжу транспорту і комп’ютерних технологій На­ціонального університету «Чернігівська політехніка» (спеціальність — «комп’ютерна інженерія»).

За нього завжди особливо вболівають у двох рідних йому місцях Чернігівського району.

— Діма народився й ходив у дитсадок в Гончарівському. Коли не стало його тата, ме­ні було важко ростити сина самій, тому я пе­реїхала у Слов’янку Киселівської громади, звідки я родом і де мені допомагала моя ма­ма, Ганна Петрівна Самотяжко, — говорить 42-річна Олена Крюкова. — А в Гончарів­ському живе моя свекруха Ганна Миколаївна Крюкова, яка теж нам усіляко підсобляє.



На фото Дмитро Крюков разом з тренером Олександром Ворчаком

У Снов'янці Діма закінчив гімназію. До ре­чі, моя мама викладала там фізкультуру. В нас уся родина спортивна: я, мої сестра і брат свого часу займалися різними видами спор­ту. Але таких досягнень, як у сина, ні в кого з нас немає.
Діма займається не так довго, однак у ньо­го добре виходить, адже він дуже наполегли­вий і має прагнення до перемог. Син з дитин­ства ходив у різні гуртки, на бальні танці, за­кінчив комп'ютерну академію. Потім його за­хопили лижі. Два роки тренувався під керів­ництвом Віталія Серафимовича Паршукова. Понад 20 разів був чемпіоном і призером України з лижних гонок. А тоді пішов у біатлон.

Тренер Олександр Ворчак про свого під­опічного каже:
— Дмитро дуже обдарований, природа да­ла йому і силу, й розум, які однаково цінні в бі­атлоні. До своєї лижної підготовки за рік він настільки опанував стрільбу, що наздогнав тих, хто в біатлоні довше за нього, і зараз Діма - один із найкращих біатлоністів у стрілець­кій підготовці. На відбірному до Олімпійських ігор Чемпіонаті України він показав вагомі результати і з високим рейтингом посів заслужене місце у збірній. Також він має потужну мотивацію і, я вважаю, матиме непогані шанси на Олімпіаді.

ОЛЕКСАНДР

— чернігівець. Після 9 класів у 27-й школі у 10-й пішов до ліцею №22.

— Сашко з дитинства любив кататися на лижах із татом Олексієм, — розказує 45-річна Олена Голік. — Ми часто бували на лижній базі. Коли синові було років 7, Оксана Юріївна Хвостенко пропонувала йому: «Приходь до мене, будеш займатися, я тебе навчу». Але він відмовлявся.



На фото Олександр Голік разом з тренером Миколою Ворчаком

А вже коли йому виповнилося 10, в один із наших візитів на лижну базу я спитала у тренера, якого першим побачила, чи не візьме він Сашу до себе. Микола Васильович Ворчак (а це був він) спочатку відповів: «Я вже діток не набираю». А коли син проїхав на лижах, на наше здивування сказав Сашкові: «Призначай час, коли тобі буде зручно, — я з тобою займатимусь». Тренування настільки захопили сина, Микола Васильович став для нього таким авторите­том!.. Два роки тому Саша почав завойову­вати призові місця, має 15 різних медалей. Сам Микола Ворчак говорить:

— Я зразу відчув, що в Олександрові щось є. І згодом з’ясувалося, що він має в характері те, чого, напевно, багатьом бра­кує: в особливий момент уміє зібратися й виправдано ризикнути. Навіть попри про­махи в потрібний момент він приймає рі­шення, яке приводить його до успіху.

На Олімпійських іграх конкурувати Саш­кові буде нелегко. Він на півтора-два роки молодший за інших спортсменів (наймо­лодший у команді). У нього все ще попере­ду. Хоча природні задатки дозволяють Саш­кові позмагатися зі спортсменами, старши­ми за нього. Практично на кожній Олімпіа­ді у біатлоні буває так, що перемагають не фаворити. Я йому сказав: «Мені нічого не потрібно, лише твоя медаль». І до остан­нього віритиму в нього.
Віритимемо й ми в наших хлопців і ба­жаємо їм олімпійських п'єдесталів!

Джерело: газета “Гарт”, Аліна Ковальова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.