На Чернігівщині попрощалися з шістьма бійцями ЗСУ

23 грудня на Чернігівщині пройшли церемонії прощання з шістьма військовослужбовцями, які загинули через повномасштабне вторгнення росії в Україну. Про це повідомляє Чернігівський обласний ТЦК та СП.







Солдат Стариков Олег Вікторович народився 01.06.1986 року в селі Рудьківка на Чернігівщині. У 2003 році закінчив місцеву ЗОШ І-ІІІ ступенів, а у 2004 році - Київський професійний енергетичний ліцей, де опанував фах слюсаря-електромонтажника. Працював електромонтером охоронно-пожежної сигналізації в ПП "СПС-А". Після початку повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України. Захищав Батьківщину у складі одного з підрозділів військової частини А2582. Загинув 13.12.2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі рідного села.





Старший матрос Грос Анатолій Анатолійович народився 07.10.2000 року на Запоріжжі. В дитинстві переїхав на Чернігівщину. Закінчив Комарівську школу-інтернат, далі навчався в Київському коледжі будівництва, архітектури та дизайну. Протягом 2019-2020 років активно вивчав програмування в Hebron IT Academy. Брав активну участь в благодійних проєктах, був членом команди, яка входить до благодійного фонду “ Дитяча Надія”. У цивільному житті працював стюардом на НСК "Олімпійський". Від початку повномасштабного вторгнення працював у Shelter Centre "Шахтаря" на "Арені Львів" - був членом проєкту для підтримки внутрішніх переселенців. У жовтні цього року за власним бажанням вступив до лав ЗСУ, пройшов навчання у Франції та став на захист Батьківщини у складі одного з підрозділів військової частини А4765 на посаді стрільця-зенітника зенітно-ракетного взводу. Загинув 14 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині. Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі села Комарівка.



Капітан Володько Віталій Юрійович народився 06.12.1993 року в Чернігові. Тут закінчив 8 класів ЗОШ №10. У 2012 році закінчив навчання в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Далі вступив до Національної Академії Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного у м. Львів. З часом перевівся до Національного технічного університету у Харкові, який закінчив з відзнакою у 2017 році за напрямком «озброєння та військова техніка», професійна кваліфікація - «інженер-механік, офіцер військового управління тактичного рівня».

Під час навчання брав участь в АТО на сході Батьківщини. Після закінчення військового училища уклав контракт на проходження служби в лавах ЗСУ та проходив військову службу в м. Миколаїв у складі військової частини А1080. Був неодноразово нагороджений відзнаками за сумлінне проходження служби. У 2021 році здобув звання капітана Збройних сил України. Повномасштабне вороже вторгнення зустрів на службі в Миколаєві. Загинув 18 березня 2022 року під час оборони України внаслідок ворожого обстрілу. Був похований на Новому Матвієвському кладовищі в м. Миколаїв. Сьогодні рідні та близькі нарешті попрощалися з ним у рідному Чернігові в Катерининській церкві. Перепоховали воїна на кладовищі Яцево. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).





Солдат Тимченко Андрій Миколайович народився 19.04.1982 року в смт Ріпки. У 1999 році закінчив 10 класів Ріпкинської ЗОШ №2. Навчався у музичній школі, грав на баяні та гітарі, працював діджеєм у районному будинку культури. Після закінчення Ніжинського педагогічного університету ім. Гоголя працював у селі Радуль на посаді вчителя української мови та літератури, був класним керівником. Продовжував педагогічну діяльність у селі Красний Хутір Новгород-Сіверського району у школі-інтернат. Був художником, митцем, поетом, написав багато віршів, які друкувалися у книжках, обласних та районних газетах, брав активну участь у фотовиставках у містах Вінниці, Чернігові, Седневі та Ріпках. У 2008 році нагороджений дипломом  за значний особистий внесок у розвиток і популяризацію аматорського мистецтва.

Протягом 2000-2001 років проходив строкову військову службу. У квітні 2022 року став на захист України у складі одного з підрозділів військової служби А4712 на посаді навідника механізованого відділення. Загинув 16.11.2023 року під час виконання бойового завдання на Запоріжжі. Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі малої батьківщини.



Молодший сержант Стеценко Олександр Володимирович народився 06.09.1969 року в місті Бахмач. З 1994 року проживав у селі Щуча Гребля. Протягом 2014-2016 років брав безпосередню участь в АТО. З 2018 року по 2020 рік знову став до лав ЗС України. Після початку повномасштабної війни вкотре долучився до лав Захисників та став на захист Батьківщини у складі одного з підрозділів військової частини А4007. У травні 2022 року отримав поранення, після лікування та реабілітації певний час працював у Бахмачі, але все ж таки вирішив повернутися до побратимів та вирушив боронити східні кордони держави. Загинув 16 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі села Щуча Гребля.





Солдат Тризуб Артем Володимирович народився 09.10.1994 року в селі Крути Ніжинського району. Тут у 1999 році пішов до першого класу ЗОШ I-III ступенів, де закінчив 11 класів у 2010 році. Далі навчався в Національному університеті біоресурсів і природокористування України. Працював в ТОВ «Комбікормовий завод Піаст-Ніжин». Захоплювався полюванням, мав успіхи у цій справі. У лютому 2023 року долучився до лав оборонців України. Пройшов навчання у Великій Британії, опанував спеціальність «снайпер ІІ категорії». Далі службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А4030. Загинув 16.12.2023 року під час боїв з окупантом на Донеччині. Попрощалися з воїном в Ніжині, поховали на кладовищі рідного села.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.