Розслідування у справі Дениса Чаленка поновлено

Відповідне рішення днями ухвалив Печерський райсуд Києва. Він задо­вольнив скаргу матері загиблого — 39-річної Світлани Чаленко та її адвокатки. Постанову ж Головного слідчого управління про закриття провадження скасовано.



На фото - Денис Чаленко

Нагадаємо, що в жовтні 2019-го на за­лізничній колії на околиці Прилук знайшли тіло 14-річного Дениса Чаленка. У ньо­го були синці на обличчі, проламаний че­реп, зламані нога і ключиця. Батькам Де­ниса поліцейські повідомили, що це нещас­ний випадок і їхній син потрапив під потяг. Втім машиніст запевнив, що не збивав під­літка. Паралельно в соцмережах випливла переписка з Денисового телефона, з якої стало зрозуміло, що підлітку погрожував старший за віком хлопець. Для рідних Дени­са стало очевидним, що його вбили, а тіло підкинули на колію, щоб замести сліди. Тож добиватися правди вони пішли під стіни міськвідділу поліції. Туди ж вийшли і сотні небайдужих містян, які палили шини і вимагали справедливого розслідування. На хвилі резонансу провадження перекваліфікували за статтею «умисне вбивство» і передали Головному слідчому управлінню в Київ. Проведений у квітні 2020 року слідчий експери­мент показав, що потяг не збивав Дениса і не міг зачепити тіла, яке лежало на ко­ліях. Виникла потреба в новій судово-ме­дичній експертизі. Батьки дали згоду на екс­гумацію.

Проте експерти спочатку затягува­ли з висновками дослідження, а в травні 2021-го поліція взагалі закрила справу, ви­знавши трагічні події нещасним випадком.’ Світлана Чаленко (яка на той момент уже розлучилася зі своїм чоловіком) не погоди­лася з таким висновком й.у вересні 2022 року через постанову Київського апеля­ційного суду добилася, щоб досудове роз­слідування поновили. Втім тривало воно всього 4 місяці. Після чого провадження знову закрили.

— Згідно з рішенням Апеляційного су­ду слідчі мали дати відповідь на п’ять запи­тань по справі. Та вони відповіли лише на два. Одне стосувалося машиніста, котрий, як встановило слідство, буцімто не міг по­бачити тіла Дениса на коліях, бо перебував у «сліпій зоні». Друге — кривавого сліду, який знайшли на колії поряд із тілом сина. За вер­сією ГСУ цей слід нібито залишив працівник ритуальної служби. Після чого, навіть не по­передивши мене, справу закрили. Я дізна­лася про це вже постфактум — з отрима­ного листа, — розказує Світлана. — Звісно ж змиритися з цим я не могла і подала нову скаргу до Печорського райсуду, яку зре­штою задовольнили. Тепер слідчі ГСУ мають відновити розслідування і відповісти вже не на 5, а на 15 запитань, а також усунути всі на­явні недоліки по справі. Зокрема мають чіт­ко встановити хронологію подій від того мо­менту, коли Денис вийшов із дому, і до мо­менту. коли він опинився на колії. Не виклю­чено, що заново проводитимуть експерти­зи. Тим більше що череп, лопатка і части­на ноги сина і досі в матеріалах справи. Сподіваюся, що правда колись таки стане відомою...
— З моменту трагедії минуло вже чо­тири роки, а Ви й досі боретеся. Де зна­ходите сили?
— Я навіть сама не знаю. Просто борю­ся за правду, за сина. Я дала обіцянку Дени­сові, що дізнаюся імена тих, хто вбив його, і доб’юся, щоб вони понесли покарання. Хочу, щоб мої дочки (Софії зараз 9 років, Поліні 7. — Авт.), коли подорослішають, знали, що я зробила все можливе.

— Денис у снах Вас підтримує?
— Мені на тлі переживань, пов’язаних із судами, взагалі останнім часом нічого не сниться. А щодо сина, то, на жаль -, навіть не згадаю, коли він востаннє являвся мені уві сні. Давно це було... Але я переконана, що не маю права зупинятися, тож добиватимусь справедливості.

Джерело: газета “Гарт”, Олексій Прищепа

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.