У Чернігові ветеранку праці мало не висадили з тролейбуса

У неприємну ситуацію потрапила 76-річна Ні­на Григор’єва зі Слобо­ди Іванівської громади (Чернігівський район). Недавно вона приїж­джала в Чернігів у справах і вирішила під'їхати кілька зупинок тролей­бусом, адже має право на безкоштовний про­їзд. Із собою в Ніни Ми­колаївни були паспорт і посвідчення ветерана праці. Та, погрожуючи висадити пенсіонерку, кондукторка змусила її сплатити 12 гривень за проїзд. Аргументувала це тим, що ветеранське посвідчення буцімто застаріле.



Одразу після прикрого інциденту засмучена жінка прийшла в редакцію газети «Гарт».

— Справа зовсім не у 12 гривнях. Я приїхала до вас не скаржитися, а попро­сити, щоб ви дали в газе­ті роз'яснення, чи дійсно по­трібно ветеранам праці міня­ти свої посвідчення на нові. — говорить Ніна Миколаївна.

— Не хочу, щоб іще хтось із пен­сіонерів потрапив у схожу іс­торію, коли весь тролейбус дивиться на тебе як на про­кажену.

Ніна Миколаївна має 42 роки стажу. Із них 30 працю­вала на виробництві зі шкід­ливими умовами праці (у хімцеху на «Хімволокні»). Років 20 тому перебралася з об­ласного центру в село. З тих пір у Чернігові буває рідко. Каже: раніше, якщо їй треба було в місто, її підвозили ту­ди сини (у них свої машини). Та зараз вони на фронті, тож цього разу добиралася сама.

— У Чернігів я приїхала чи не вперше за пів року. По­трібно було заїхати в БТІ. Сі­ла на тролейбус №11. Ту­ди доїхала без проблем. По­казала кондуктору своє по­свідчення ветерана праці, а він у відповідь кивнув голо­вою і сказав: «Дякую». Жод­них претензій не мав. А ось на зворотному шляху (їха­ла теж маршрутом №11) ме­ні попалася жінка-кондуктор. Я їй теж пред'явила посвідчення, однак вона ошеле­шила словами: «Воно старе і недійсне».
Тоді я запита­ла: «Як бути? Невже висади­те?» Вона заявила: «Платіть 12 гривень або висаджу!» Після цього всі пасажири, що їхали в тролейбусі, поверну­ли голови у мій бік. Мені так обидно стало... Я, звісно ж, заплатила. Добре, що мала із собою гроші. Якби знала, що так буде, то зразу б дала ті 12 гривень, аби тільки лю­ди не дивилися на мене як на злодійку.

Ніна Григор’єва має по­свідчення ветерана праці зразка 1995 року (у вигляді книжечки зеленого кольору). Отримала його ще у вересні 1996-го. На одній зі сторінок посвідчення вказано: «Без­термінове і дійсне на всій території України». То, мо­же, воно й справді застаріло і має бути замінене? Це запи­тання ми адресували Управ­лінню соціального захисту Чернігівської РДА. Там від­повіли однозначно:

— Усі видані посвідчен­ня дійсні й оновлювати їх не потрібно. Виняток — як­що зіпсовані (наприклад кни­жечка порвалася або стерли­ся написи). Тоді ми заміни­мо посвідчення на нове. Але це буде така ж сама книжечка зразка 1995 року. Жодних но­вих бланків ніхто не вводив.
Як з’ясувалося, проблема в іншому. За чинним законо­давством посвідчення вете­рана праці не дає права на безкоштовний проїзд.

— Є перелік пільгових ка­тегорій громадян (усього їх 17, — Авт.), яким надається право на безкоштовний про­їзд в автобусах і тролейбусах КП «Чернігівське тролейбус­не управління». Якщо казати саме про ветеранів, то таке право зокрема мають вете­рани військової служби, ор­ганів внутрішніх справ, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконав­чої служби України, служби цивільного захисту, а також служби Держспецзв'язку.
Як бачите, ветеранів пра­ці в переліку немає, — пояс­нює начальник служби безпе­ки дорожнього руху КП «ЧТУ» Олексій Сещенко.

— Раніше ветерани праці мали пра­во на безкоштовний проїзд, однак із 2015 року ця пільга була скасована (рішенням Верховної Ради разом із ве­теранами праці право на без­коштовний проїзд втратили і діти війни. — Авт.).

У ЧТУ наголошують, що в більшості своїй ветерани праці є пенсіонерами за ві­ком. Тож можуть скориста­тися правом на безкоштов­ний проїзд пред’явивши пен­сійне посвідчення. Однак слід пам’ятати, що пільга стосу­ється лише пенсіонерів за віком та пенсіонерів за ін­валідністю і не поширюється на пенсіонерів за вислугою років.
Підсумовуючи все вище­сказане, можна констатува­ти, що у випадку з Ніною Ми­колаївною кондукторка вчи­нила за законом, але не зовсім по совісті. Як не кру­ти, а жінці вже 76 років, отже вона пенсійного віку. Та і як­що вже й вимагати оплату за проїзд, то принаймні слід бу­ло робити це спокійним то­ном, щоб не привертати за­йвої уваги оточуючих.

Джерело: газета “Гарт”, Олексій Прищепа

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.