Кому належить Свято-Троїцький храм у Носівці - вирішуватиме суд

Свято-Троїцька церква в Носівці, що збудована у 18 столітті ніжинськими майстрами на замовлення священника Лукашевича, цього року цього року стала обʼєктом справжніх баталій.

За час свого існування храм кілька разів перебудовувався, він є памʼяткою архітектури місцевого значення та має відповідний охоронний номер. Але незважаючи на це територія храму з будівлями виявилася приватизованою з 2003 року тодішнім настоятелем і наближеними до нього людьми. Відповідне рішення було ухвалене за участі міської ради.

У квітні цього року на сході громади було прийнято рішення про перехід храму до Православної церкви України, у жовтні там відбулося перше богослужіння українською мовою. Водночас прихильники Української православної церкви не визнають перехід до ПЦУ і встановили «похідний намет» під храмом, в якому продовжують молитися. Та розповідати в соціальних мережах, як їх притісняють. Відповідні повідомлення зʼявляються і в російських медіа, які радо повідомляють про «гоніння» на православʼя в Україні.

Пристрасті за храмом

Про події на початку жовтня в Носівці, коли в храмі вперше відправили службу українською мовою, кожна із сторін розповідає по-своєму.
Жителька Носівки, прихожанка Свято-Троїцького храму Ольга Головко заявила, що вночі 2 жовтня відбулося «рейдерське захоплення храму невідомими людьми у військовій формі та одязі священників». Водночас вона вказує на присутність на цій події жителів Носівки, які виступали за перехід до ПЦУ. За її словами, відбулася «наруга над святинею - були зрізані замки, виставлена охорона».

«Релігійну громаду нашого храму та священнослужителів нашого храму о. Михаїла( Гулика) і о. Володимира ( Олексика) невідомі люди у формі та працівники поліції не пустили навіть на територію храму. Вперше за 34 роки ми не маємо можливості зайти ні до храму, ні навіть на територію храму, люди змушені молитися під парканом - просто на вулиці», - повідомила Ольга Головко.

Вона вважає, що такі дії є порушенням Конституції України та чинних законів, принижують честь і гідність людини.

У своїх дописах у соцмережах жінка емоційно зазначає, що їй не дозволяють молитися за хлопців на «нулі». «Боляче, що на «нулю» хлопці чекають молитви. Хлопці просять молитв. І ми молилися за них щодня.
Тепер нам не дають молитися за наших захисників. Нам не дають молитися Богу.
Нас не пускають до храму. І ніхто нам не хоче допомогти», - заявляє прихожанам УПЦ.

Водночас жителька Носівки Тетяна Зезюлькина, яка виступила за перехід до ПЦУ, повідомила, що готова ще раз викласти всі документи щодо законного вирішення всіх питань оформлення переходу громади в Носівці до Православної церкви України. «А для тих, хто досі не зрозумів, пишу: ми - прихожани Православної церкви України, куди ходили, ходимо і будемо ходити. Раніше ми не мали такої можливості, оскільки у цій церкві молились москалям. А всьому московському в Україні не місце!», - заявила вона.



Фото зі сторінки Тетяни Зезюлькиноі - богослужіння 15 жовтня

Між прихильниками ПЦУ та УПЦ під Свято-Троїцькою церквою в Носівці мали місце спалахи гніву, словесні перепалки, була штовханина. В одній із них, як стверджують представники УПЦ, літній прихожанці зламали ногу. Відповідне відео та фото з’явилось на фейсбуці, датоване 2 жовтня цього року.



У Головному управлінні Нацполіції в області уточнили, що за підсумками подій поблизу храму в Носівці розпочато кримінальне провадження за ст. 128 Кримінального кодексу України. Йдеться про необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, що карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років. Триває розслідування.

Місцеві журналісти вказують, що ситуація залишається напруженою, хоча відносно спокійною. «Обидві сторони нарешті зрозуміли, що її саме «тут» і саме «зараз» ні силовими методами, ні умовляннями не вирішити. Залишається чекати рішення суду», - зробили висновок у носівській газеті. Ніжинська прокуратура в суді оскаржує рішення про приватизацію храму.

«Вихід»

Представник Національної асоціації адвокатів України Геннадій Левченко пояснив розвиток подій у Носівці. За його інформацією, збори парафіян прийняли рішення про зміну конфесійного підпорядкування та прийняли рішення перейти до Православної церкви України.
Чернігівська обласна військова адміністрація на підставі поданих документів здійснила реєстрацію Статуту громади в новій редакції, ЦНАП зареєстрував громаду та вніс відповідні дані у державні реєстри. Свято-Троїцький храм значиться у власності громади ПЦУ. «Акцентую увагу на останньому реченні - власником храму є громада ПЦУ, а не УПЦ (МП)», - наголошує він.
Церковна рада, що була обрана на зборах, прийняла рішення про те, що храм має бути у власності держави, а тому ініціювала та підтримує позов керівника Ніжинської окружної прокуратури про скасування приватизації храму сім’єю і наближених до неї попереднього настоятеля. «Це наша принципова позиція - храм повинен бути у власності держави і використовуватися на договірних засадах», - зазначає Левченко.

Він також зауважує, що пройшовши всю необхідну документальну процедуру, церковна рада прийняла рішення увійти до храму і створити можливості для життя цієї церкви не як структури рпц , а як храму Православної церкви України, очолюваної митрополитом Епіфанієм. «Жодного насильства при цьому не було вчинено. Власник зайшов у свою власність. Прибічники МП, назвіть хоч одну ознаку незаконних дій. Крім отих ваших – «рейдерське захоплення та інші шаблони роспропаганди», - підкреслює він.

Церковна рада парафії прийняла рішення повернути священникам УПЦ їхні особисті речі - облачення, Євангіліє на старослов’янській мові, хрести та інше. В телефонному режимі настоятель УПЦ відмовився від будь-якого спілкування. «6 жовтня ми в трьох прийшли до воріт храму, які блокуються колишнім настоятелем, заїжджими священниками та їхніми прибічниками , і знову запропонували передати їм їхні речі. Відмова, затягування «песнопєній про єдіную русь», «Христос воскрєсє» і таке інше», - написав Геннадій Левченко.

Деякий час вхід до храму був заблокований. При цьому порушувався правовий режим воєнного стану, адже збиралися та проводилися несанкціоновані мітинги, масові зібрання людей. Водночас 15 жовтня у храмі вже відбувалося богослужіння.

Релігійні дискусії - на відкуп Феміди

Попри те, що війна Росії в Україні триває майже рік і вісім місяців, досі продовжують працювати організації, що мають звʼязки з державою-агресором.
Хоча Українська православна церква, що позбулася літер МП в дужках, засудила війну і проголосила ніби свою «незалежність» від російського центру ще 2022 року, але й зараз цей її статус сумнівний. Оскільки незалежною церква може бути тільки за наявності Томосу від вселенського патріарха. Тож, звʼязок, можна припустити, існує і не лише духовний.

19 жовтня Верховна Рада України в першому читанні проголосувала за заборону релігійних організацій, повʼязаних із Росією. Законопроєкт, до якого ще будуть вносити правки, передбачає, що релігійні організації не можуть мати "керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України". Водночас такі релігійні організації цим законом не будуть заборонятися, вони лише будуть перевірятися на приналежність до Росії.

Перевірятиме діяльність релігійних громад (церков, монастирів, бо саме вони мають статус юридичної особи) Державна служба з етнополітики та свободи совісті. Передбачається, що будуть проводити релігієзнавчі експертизи, які визначатимуть звʼязок з Росією, потім надаватимуть місяць на усунення. І якщо цього не відбудеться, то тільки потім держслужба звертатиметься до суду щодо припинення діяльності релігійної організації. Ймовірно, що перелік порушень, за які релігійну громаду можуть заборонити, під час внесення правок до законопроєкту може бути розширений, насамперед, за ведення або пропаганду війни, геноциду, терактів та інших воєнних злочинів.
Теоретично це означає, що суди вирішуватимуть релігійні питання. І скільки вони триватимуть, і скільки таких справ розглядатиметься?

Історія з храмом у Носівці вже може бути одним із таких прецедентів. Як повідомив у себе на сторінці в Фейсбук чернігівський журналіст Сєргєй Карась, на засідання суду щодо Свято-Троїцького храму цього тижня не прийшли ані представники Носівської міської ради, ані Носівського бюро технічної інвентаризації, ані Чернігівська обласна рада, ані Чернігівська ОДА. «Тож зацікавленість влади у тому, аби повернути державі цю пам'ятку... якби це сказати м'якіше?.. Викликає сумніви, коротше», - підсумував він.

І про звʼязки Української православної церкви з Росією. Якщо в Україні їх усіляко намагаються приховати і заперечити, то в Росії їх відкрито визнають. Адже патріарх Московський Кіріл теж відреагував на голосування в українському парламенті. І він заявив, що «чада російської церкви стають обʼєктами утисків через те, що є носіями багатовікової російської культури». Коментарі, мабуть, зайві.

Експерт із питань релігії, з яким ми поспілкувалися, упевнений, що перехід громад до ПЦУ - це вже підсумок, який має завершувати інформаційно-розʼяснювальну роботу, адже потрібно ефективно працювати з громадською думкою. «Думку людей, які переконані, складно змінити, але питання віри - дуже тонка річ, і варто розуміти це. Крім цього, люди мають чітко розуміти, що і задля чого відбувається. Тим паче в часи війни. Було би більш позитивно, якби до ПЦУ переходили священники УПЦ зі своїми громадами», - вважає він.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.