Пошуки зниклої безвісти 59-річної Олени Мартинюк із Бакаївки тривають. Ночувала у знайомої, а потім від неї серед ночі пішла. І десь поділася. У селі обговорюють різні версії. Жінка жила сама, з рідні у неї немає нікого, окрім маленького собачки Манюні, яка й досі чекає свою господарку.
Залишилася ночувати у знайомої, а потім зникла
Олена Мартинюк ніде не працювала, шукала різні підзаробітки по односельцях. Що заробила - від того й жила. Була тихенькою, безневинною жінкою, нікого не ображала. Так кажуть про неї жителі Бакаївки.
Розповідають, що Олена Мартинюк родом із Уралу, у 90-х роках приїхала у Бакаївку із сином Владиславом та співмешканцем. Жили спокійно, нічим не привертали до себе увагу навколишніх. Жінка працювала у місцевому колгоспі дояркою, чоловік - трактористом. Через декілька років співмешканець поїхав із села; забирав із собою і Олену, але та відмовилася. Так і зосталасяся вона удвох із сином у Бакаївці. Після служби в армії Владислав працював у пожежній частині в Києві, навідувався й до матері. А Олена згодом прийняла до себе іншого співмешканця, Миколу.
Говорять, що Владислав одружився у столиці, став батьком: народилася донька.
Але його сімейне життя чомусь не склалося і він повернувся у Бакаївку до матері. Почав потроху заглядали у чарку. До речі, і Олена, і її співмешканець теж були не проти чогось міцнішого.
Згодом Владислав вчинив самогубство - повісився. Що сталося - невідомо. Йому було років 25. Мабуть, не зміг перенести розлучення, тому не впорався зі своїми емоціями й наклав на себе руки - подейкують односельці.
Олена Мартинюк тяжко переживала втрату єдиного сина, а через деякий час поховала і співмешканця. Тож залишилася зовсім одна, без опори та підтримки. Роботи в Олени не було, копійки за душею теж, тому люди почали запрошувати її до себе на різні підробітки. Йшла заради грошей, ніякої праці не цуралася і нікому не відмовляла. А ще хтось одяг дасть, хтось погодує - так і жила.
Напередодні свого зникнення Олена пасла череду зі своєю знайомою Ольгою, яка тримає корову.
Потім у неї повечеряла, переодяглася і залишилася ночувати.З нею була також собачка Манюня, яка ніколи не відходила від господині. Проте серед ночі Олена десь поділася: одяг лежить, а жінки немає. Й до цього часу ніхто не знає куди вона зникла.
Собачка Манюня зараз у Ольги - нікуди від неї не йде, й чекає на свою господарку.
«Де шукати Олену - не знаю»
- У селі говорять, що я вбила Олену, бо я її остання бачила. Навіть погрожували, - одразу починає розповідати 54-річна Ольга Миколаівна. - До мене поліція приїжджала. Хотіли на детектор брехні відвезти - я не проти. Я їм розповіла все як було: не брешу.
Ольга працювала листоношею, після скорочення залишилася без роботи. Єдина годувальниця - корова. Й те, що жінка заробить від здачі молока - увесь її дохід. А напередодні зникнення разом з Оленою Мартинюк, як це бувало й раніше, пасли череду.
- Коли пасемо корів, я напередодні забираю Олену до себе, вона в мене ночує, а потім о шостій ранку ідемо з чередою, - каже її знайома. Тим часом із двору вибігає маленька собачка. - Це її Манюня. Вона завжди за Оленою бігала. До мне, бувало, прийде, я її погодую, бо в неї в хаті немає н і чого. А собачка чистоплотна, гарненька. Із Оленою в хаті завжди спала, вона її купала, і дуже любила. Ось у мене зараз живе.
Олена ввечері, за день до свого зникнення, прийшла до Ольги, переночувала, а зранку разом пішли пасти корів. Ввечері знову повернулися до Ольги. Помилися, повечеряли. Господарка перша пішла спати, а гостя ще захотіла трохи подивитися телевізор.
- Я проснулася серед ночі, десь на початку першої години, телевізор вимкнений. Вийшла на кухню, там повинна спати Олена. Бо в будинку ремонт, тож ліжко довелося туди перенести, - пояснює Ольга Миколаївна. - Дивлюся: ліжко застелене, її немає. На вулиці теж не було. Вирішила, що, Олена пішла додому.
У понеділок, 31 липня, десь о п’ятій ранку, до Ольги прибігла Оленина собачка.
- Я ще думаю, чого це вона до мене так рано прибігла? Адже до мене збиралася прийти Олена на Іллю ( церковне свято 2 липня. - Авт.). Хоча Манюня й раніше, бувало, прибігала і я переказувала через людей Олені, що песик у мене, - розповідає Ольга.
Не навідалася на Іллю до своєї знайомої Олена, як обіцяла. Тож того вечора Ольга велосипедом поїхала до неї, щоб дізнатися чому та не прийшла. Проте двері були зачинені. Постукала у вікно - тихо. Ніхто Олену Мартинюк так і не бачив.
Четвертого числа знову Ольга поїхала до Олени - подивитися може, вже вдома. Але дарма. Тож наважилася з іншою знайомою, теж Ольгою, зайти в хату. Коли побачила свою куртку, в якій Олена від неї пішла, з неділі на понеділок, зрозуміла, що та приходила додому.
Ольга шукала Олену через знайомих - марно. Жінка переживає, що й досі немає зниклої. Що трапилося - теж не знає. Припускає, її могло «перемкнути».
Згадує Ольга Миколаївна, що під час повномасштабного вторгнення Олена прибігла до неї, шукаючи прихисток. Бо в центрі села на перехресті стояли танки і від їхньої стрілянини в Олениній хаті повилітали шибки.
- У мене люди з Ніжина були: двоє малих дітей, молода пара, а ще їх мати, в якої на подвір’ї орки все знесли. Я нікого не вигнала. Душа в мене добра, - зазначає Ольга. - В Олени зовсім немає нікого. Тож до мене ходила, бо я теж сама живу. Інколи брат приїжджає, а сини вже дорослі: один під білоруссю мешкає, інший - у Польщі. А вона (говорить про Олену Мартинюк. - Авт.), бувало, прийде до мене, ми посидимо, пожуримося... Що мені робити, де її шукати - не знаю. Вже скільки днів пройшло, а її немає!
Або в кукурудзі або в болоті
У Бакаївці ходять різні версії щодо зникнення Олени Мартинюк. Навколо села - поля, засіяні кукурудзою, а ще скрізь болото. Тож припускають, що Олена була нетвереза і могла якимось чином забрести в болото. Навіть, кажуть, нібито вона комусь телефонувала і просила допомоги, бо тоне.
Крім того, люди розмірковують, що жінка могла піти в ліс і з нею могло статися все, що завгодно. Можливо, вона десь ходить-бродить і не розуміє, де перебуває. А ще вважають, що її вже немає серед живих. Бо за ті тижні, відколи Олена зникла, вже б знайшлася. Можливо, дикі звірі розтягнули її тіло на шматки, адже у лісах бігають лисиці та кабани.
А може що з головою сталося, припускають. Подейкують, що її бачили у нижній білизні - у такому вигляді начебто ходила брудна у лісосмузі і говорила, що заблукала. Ще говорять, що через два дні після оголошеного зникнення Олени та йшла вулицею села. Може, була п’яна і щось сталося, тому й пішла від знайомої серед ночі і десь загубилася.
Скільки людей - стільки версій. Проте, що насправді сталося - з’ясовує поліція. Правоохоронці наразі займаються пошуками Олени Мартинюк.
Світлана Череп, «Трудова Слава»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.