Жителі Халявина думають, що єдину церкву села спалили молодики, що гуляють поряд

У ніч на 21 серпня в Халявині Черні­гівського району палала єдина у селі церква - Свято-Троїцька. Дотла виго­ріли дах, притвор і дзвіниця. Причина займання — підпал. При вході в церкву люди знайшли каністру з-під бензину...



Фото - скріншот з сюжету "Суспільне Чернігів"

На місці, де знаходиться храм, колись мав бути басейн дитсадка. Його разом із дошкіль­ним закладом почали будувати на почат­ку 90-х. Утім через недофінансування проєкт згорнули. Із часом будівля дитсадка дісталася агрофірмі (втім і досі стоїть покинутою), а те­риторію басейну (там був виритий лише котло­ван] у 1996-му передали під будівництво церк­ви. Її звели у 1999-му. Стіни зробили із цегли, перекриття із дерева, дах шиферний. Чинний настоятель храму отець Вадим (в миру Малишко) служить у храмі з 2001-го.

- У нас було чотири нових дзвони (їх при­дбали у 2021-му) і один подарований XIX століття. Однак температура вогню була на­стільки високою, що вони всі розплавилися, - зітхає отець Вадим. Та, дякувати Бого­ві, більшість ікон вціліли. Про пожежу я дізна­вся о 1-51. Мені зателефонував наш церков­ний староста. А йому чоловік, котрий живе біля церкви (він серед ночі почув тріск шиферу). На місці я був хвилин через 5, а слідом за мною пожежники. Втім вогонь уже охопив церкву доверху.

На паперті знайшли порожню каністру із запахом бензину. Невже підпал вчинив хтось із місцевих?
— У мене немає здогадок, хто б це міг зро­бити. Бо ворогів я не маю і ні з ким не сварив­ся. Погроз теж не отримував, — каже батюш­ка.

Згорілий храм належить до Української православної церкви, яка згідно з релігієзнавчою експертизою є структурним підрозділом РПЦ. Утім люди сумніваються, що підпал вчи­нили через це. Кажуть: конфліктів на релігій­ному ґрунті не було. Це підтверджує і старос­та села. Натомість місцеві припускають, що пожежа — справа рук молодиків, котрі часто "гульбанять" у сусідній із храмом покинутій бу­дівлі.

— Я ж усю місцеву молодь хрестив. І невже хтось міг зважитися на таке? — розводить руками священник. Спроба підпалу вже була — у грудні. Тоді біля вівтаря я знайшов обгорі­лу доріжку. Викликав поліцейських. Втім вони сказали, що ми самі могли недогледіти за вогнем. Тож махнув рукою і забрав заяву...

На ранок після пожежі люди зібралися на толоку і розібрали згарище. Тож у постраждалому храмі батюшка відновили службу. “Вона потрібна не лише прихожанам, а й нашим солдатикам ЗСУ, — каже він. Ми постійно за них молимося, щоб повернулися додому з Перемогою.

Джерело: газета “Гарт” від 24.08.2023, Олексій Прищепа

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.