Деякі мешканці прикордонних громад відмовляються, від наданого безкоштовного житла

Постійні обстріли Єліного (на Сновщині) по­чалися майже зразу піс­ля Нового року. 1 люто­го тут загинули чотири людини. 26-го виникла по­жежа, внаслідок якої згоріли 4 будівлі. У бе­резні — 9-го, 13-го і 15- го — гатили з мінометів. Нині обстріли тривають. Та, незважаючи на це, в селі постійно живуть до десяти людей. Решта (до повномасштабного вторгнення в Єліному було близько 150 меш­канців) евакуювалися. В основному до Тур’ї (за 15 км) і Сновська (за 25 км). Тепер дехто збира­ється повернутися і по­рати городи — попри те що небезпека зросла: останнім часом ворог активізувався.

Один з останніх обстрі­лів (16 приходів) був 15 травня. Була пошкоджена цивільна інфраструктура один із будинків загорівся. На міст працювали ряту­вальники. Як майже завжди після обстрілів, село знoву залишилося без електро постачання.

Для його відновлення приїжджає бригада Корюківського РЕМу.

- Раніше, коли був роз­лив, енергетикам доводи­лося добиратися до стовпів човнами, — із вдячністю говорить голова Сновської громади Олександр Медведьов. У той же час не приховує: проблему не за­вжди вдається розв’язати оперативно.

Скажімо, відновлення електрозабезпечення в ін­шому прикордонному се­лі Сновщини — Клюсах — довелося чекати не один день:

— Пошкодження там було напередодні 9 трав­ня, коли існувала загроза збільшення приходів з бо­ку росії. Очільник Корюківського РЕМу Олег Герасименко не зміг відразу ж на­правити ремонтників — че­рез ризики для життя пра­цівників.

Ми постійно пропону­ємо людям евакуюватися з небезпечних населених пунктів - спеціально підго­тували кімнати в гуртожит­ку Вищого училища лісово­го господарства, школи-інтернату, де зараз немає на­вчання. Це - у Сновську. Є житло і в Турі. Але частина мешканців на переселення не погоджується. Живуть під обстрілами.

— Нас у Клюсах за­лишилося, може, з пів сотні (у тому числі, за словами Олександра Медведьова, дві ди­тини. — Авт.). У кож­ного корова, госпо­дарство. Для багатьох це єдиний засіб до іс­нування. Кинути все і сидіти в чотирьох стінах у гуртожитку? Тут ніякі не­рви не витримають, — по­яснює небажання евакуюватися житель села Микола Масленок.

— А якщо під час об­стрілу Вас "накриє” ра­зом із коровами? — за­питую чоловіка.

- Будь що буде, а з до­му нікуди не поїдемо.

У Клюси, як і в Єліне та інші прикордонні села, які зазнають обстрілів (зокре­ма в Гірськ та Хрипівку), щотижня привозять про­дукти, ліки, речі на замов­лення.

Така ситуація з відселенням з особливо небез­печних територій не тільки на Сновщині. У Городнянській міськраді розповіли схожу історію.

У цій громаді з метою утворення фонду соціаль­ного житла коштом місь­кого бюджету почали купу­вати будинки в населених пунктах ТГ, що розташова­ні на відстані не менш ніж 25 км від кордону. Одна з мешканок Берилівки (се­ло поблизу повністю відселеної Сеньківки, зараз у Берилівці мешкає всього 4 родини), будинок якої постраждав від обстрілів, спочатку була згодна на переїзд. Житло для про­живання могла обрати са­ма.







На фото будинок мешканки, яка не хоче виїздити (перше фото) і запропонований міськрадою - 2 та 3 фото.

— Разом із представ­никами міської ради вона виїжджала й оглядала домогосподарства, які ви­ставлені на продаж. Обра­ла будинок у селі побли­зу Городні. Будівля при­стойна — з газовим (Берилівка не газифікована. — Авт.) і пічним опаленням. Але потім від нього відмо­вилася. Попри небезпе­ку, вирішила повернути­ся додому. Попросила ма­теріалів на ремонт будин­ку і відновлення електропостачання в селі, — роз­повідає секретар міськра­ди Світлана Більська. — Але наразі це неможливо. Немає змоги добиратися туди спеціальними авто­мобілями. Немає гарантії щодо безпеки ремонтних бригад. Дискусію Валентини Павлюк, яка відмовилась від житла з представниками міськради можна прочитати тут >>>

...Міськрадам зали­шається тільки зверта­тися до жителів насе­лених пунктів, які по­стійно обстрілює во­рог, із проханням ева­куюватися, щоб збе­регти власні життя.

ДО ТЕМИ

Згідно зі спеціальною програмою, прийнятою Городнянською міськрадою, на створен­ня фонду соціального житла планують витратити 2 млн грн. Три перших бу­динки вже придбали. Усі вони з доку­ментами, придатні для проживання. Середня вартість — 100 тис. грн. Десять років житло перебувати­ме в комунальній власності, потім його можна буде приватизувати.

Джерело: газета “Гарт” від 19.05.2023, Марія ІСАЧЕНКО, Сновщина — Городнянщина. Фото із сайта Городнянської міськради

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.