За звіряче вбивство переселенця одному дали реальний строк, решті — умовні

Якби не випадок, то, напевно, ніхто ніколи и не дізнався б, як саме в перші дні ро­сійського вторгнення загинув 57-річний Володимир Москаленко із Шиловичів Ічнян­ської громади. Його труп односельці знайшли 26 лютого в сусідському дворі. Но ті­лі були рвані рани від гранати, тож усе списали на рашистів, які тими днями колона­ми йшли селом. Через війну покійного на розтин не возили. Поховали на сьомий день після смерті. А за три місяці селом прокотилася новина: Москаленка вбили не окупан­ти, а свої - компанія із сусідньої Бурімки. Днями Ічнянський райсуд виніс обвинува­ченим вирок.

Поштовх до розкриття цієї заплутаної справи дав киянин — господар дачного будинку, у дворі якого зна­йшли труп Москаленка. 17 травня минулого року він приїхав зі столиці на дачу і виявив, що вхідні двері ви­биті, а з помешкання зникла техніка: ноутбук, пристрій для автоматичної фото- і відеофіксації (по-народному фотопастка), квадрокоптер, супутниковий тюнер.

Чоловік вирішив перегля­нути відеозаписи (на ґан­ку і в будинку був встановлений відеонагляд) і вжахнувся від побаченого. Каме­ра зафіксувала останні хви­лини життя його сусіда-переселенця Володими­ра Москаленка (у село він перебрався 2014-го з охо­пленої війною Луганщини, мешкав сам). Про побачене власник дачі повідомив по­ліцію і передав їй усі записи.

27 травня правоохорон­ці нагрянули з обшуками в Бурімку (це за 3 км від Ши­ловичів). Там затримали чо­тирьох місцевих чоловіків віком від 27 до 45 років — Василя Коваленка, Ярос­лава Єгорова, Андрія Го­лованя і Василя Павлен­ка. А за кілька днів «прийня­ли» ще одного їхнього одно­сельця — 31-річного Олек­сандра Гнідого, який на той момент в іншій області про­ходив підготовку до ЗСУ. По­ліцейські відзвітували про розкриття злочину й озву­чили версію подій. Згідно з нею в перші дні повномасштабного вторгнення ком­панія чоловіків вирішила скористатися нестабіль­ною обстановкою і зайня­лися мародерством. Зга­дали про будинок київського дачника в сусідніх Шиловичах. де мешкає всього шість душ. Здавалося б, хто стане на заваді? Та, як на зло, зло­вмисникам попався на очі сусід дачника. Його затягли у двір, побили і кинули в ньо­го гранату. А коли побачили, що ще живий, добивали ви­лами. Після цього обчисти­ли хату.











Та зрештою обвинува­чення правоохоронці вису­нули не всій компанії, а тіль­ки чотирьом (Павленко отримав статус свідка). Із цієї четвірки двом — Голованю і Єгорову — інкримінували лише крадіжку з проникнен­ням у житло. Василя Кова­ленка, окрім крадіжки, зви­нуватили ще в незаконному поводженні з боєприпасами і незаконному обігу наркоти­ків (бо під час обшуків у ньо­го вдома знайшли гранату Ф-1, патрони для автома­та та коноплі). І тільки Гні­дому інкримінували повний «пакет» — умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 кку), крадіжку (ч. З ст. 185 ККУ) і незаконне поводження зі зброєю (ч. 1 ст. 263 ККУ).

За остаточною версією слідства, яка й увійшла до обвинувального акта, того дня чоловіки навідувалися в Шиловичі двічі. Спершу близько 13.00 приїжджа­ли Гнідий і Єгоров. Вибили двері на дачі і викрали фотопастку. А близько 16.20 нагрянули в село вже всією компанією. Побачили Мос­каленка і затягли його у двір. Там Гнідий кинув у Воло­димира гранату. Усі, крім нього, встигли заскочити в хату чи сховатися за неї. Тож поранило лише Москаленка, якого Гнідий потім іще двічі вдарив вилами (це є на відеозаписі). Після цього ком­панія обікрала будинок.

Прокурор просив суд да­ти дати Гнідому 10 років тюрми, а Коваленку, Єгорову і Голованю — по 5 років умовно, оскільки троє останніх визнали винуватість у висунутих їм обвинуваченнях і розкаялись. Що ж до Гнідого, то обвинувачений заявив, що наміру вбивати Москаленка не мав. І все сталось випадково. Більше того, запевнив, що вони навіть не збиралися нічого красти.

Того дня (26 лютого) через Бурімку якраз пройшли російські танки, БТРи. Тож Олександр удвох із Єгоровим поїхали в сусідні Шиловичі подивитися, чи є там ворожа техніка, — розка­зує «Гарту» версію свого під­захисного адвокат Гнідого Юрій Гавриленко. — Там вони побачили будинок, що був увесь обвішаний каме­рами. Звідти грала музи­ка. Вони зайшли всереди­ну (вибивши двері. Авт.), там було натоплено і горіло світло, але нікого не зустрі­ли. Забрали фотопастку і поїхали назад. Потім із това­ришами домовилися компа­нією поїхати в Шиловичі шу­кати колаборантів. Узяли із собою три гранати і рушницю. Приїхали в село на перехрестя, де фактично розми­нулися з російським “Уралом”. Там же побачили Москаленка, котрий неподалік пиляв дрова. Подумали, що він корегує рух російських колон. Завели його у двір почали розпитувати. Саша тримав гранату в руці, а кільце було на пальці, який він то згинав, то розгинав. Потім він вирішив налякати Мос­каленка і сказав йому: «Бачиш гранату? Розказуй, як і куди направляв росіян».

За словами Олександра, у цей момент відламався “вусик” кільця і граната випа­ла з його рук, якраз перед Москаленком. Саша встиг заскочити за двері, а його товариші - за хату. Хоча я схиляюся до того, що Мос­каленко сам вихопив гранату у Гнідого, бо за висно­вком судово-медичної екс­пертизи вона розірвалася у Москаленка в руках. Ну а версія слідства про те, що Олександр навмисно кинув гранату в потерпілого, - аб­сурдна. Самі подумайте, хі­ба міг він таке вчинити, якщо Москаленко сидів навпочіп­ки всього за 30 сантиметрів від нього, а товариші стояли поряд? Треба бути несповна розуму, щоб таке зробити, наразивши всіх, у тому чис­лі й себе, на смертельну не­безпеку.


- Чому Павленко про­ходив у справі свідком?

- Бо він нібито був на ву­лиці в той момент, наглядав за тим, чи не ідуть російські колони. Хоча розказували, що він то заходив у двір, то виходив. Як і всі решта.

- Камера зафіксува­ла, як Гнідий бив поране­ного Москаленка вилами. Навіщо?

- Олександр сказав, що не може пояснити, чому так вчинив. Він бачив, що Мос­каленко ще живий. Та якби, у Олександра дійсно був на­мір убити, то він просто за­колов би потерпілого тими вилами. Натомість він дві­чі замашкою вдарив по ті­лу. Судово-медична експер­тиза навіть ніяких тілесних ушкоджень від цих ударів не зафіксувала (за висновками експерта загиблий зазнав вибухової поєднаної проникаючої травми голови, тулу­ба та кінцівок у вигляді двох дірчастих переломів лоб­ної кістки з раною в лобній ділянці, численних оскол­кових поранень обличчя: двох проникаючих осколко­вих поранень грудної клітки з ушкодженням лівої леге­ні, лівобічного гемотораксу, численних осколкових по­ранень передньої поверхні грудної клітки та передньої черевної стінки: травматич­ної ампутації обох кистей, численних осколкових по­ранень верхніх і нижніх кінцівок. — Авт.).

— Усім чотирьом інкри­мінували крадіжку. Зна­чить крали гуртом?

Коваленко зібрав усі ті речі й подав їх товаришам через вікно. Хоча інкриміно­вана крадіжка це теж аб­сурд. Бо для неї має бути прямий умисел на заволодіння чужим майном. А вони дорогою всі ті речі спали­ли. Собі їх не забирали.

Зрештою суд визнав чет­вірку винною і присудив Гні­дому 8 років позбавлен­ня волі, а решті дали умовні строки: Коваленку — 5 років, а Єгорову і Голованю — по 4. Завіряння Гнідого, що він не мав наміру вбивати, суд­дя визнав спробою ухили­тися від покарання і навів два беззаперечних аргумен­ти: по-перше, Гнідий добивав ледве живого Москаленка, а по-друге, покинув його на місці злочину і не став надавати допомогу.

Оскаржувати рішення суду Олександр Гнідий і йо­го захисник не збираються. Я планував подати апеляцію, але мати і сестра засудженого сказали, що не треба, — пояснює адвокат — Та й сам Олександр не хо­че. Каже, як не крути, а від його дій загинула людина.

Рік, відбутий у СІЗО, Гнідому зарахують у термін покарання. Отже відсидіти йо­му залишилося ще 7. А мо­же, і того менше. Якщо до­бре поводитиметься, то зможе вийти умовно-достроково.

Джерело: газета “Гарт” від 11.05.2023, Юрій Нікітін

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.