Стали відомі подробиці загибелі цивільного чоловіка через обстріли росіян у Городищі

За минулий тиждень ро­сійські війська 19 разів обстріляли прикордон­ні населені пункти Чер­нігівщини з території Брянської області. Усьо­го за цей час військові нарахували 130 вибухів. Як би страшно це не звучало, але жити в таких умовах мешканці при­кордонних громад уже звикли. Звуки артиле­рійських залпів та куле­метів, торохкотіння роз­відувальних і бойових дронів, заліт ворожої авіації... Не можна звикнути лише до того, що жертвами цих обстрілів стають люди. Так, трагедія сталася в невеличкому селі Городище на Новгород-Сіверщині. Внаслідок чергової атаки росіян там загинув 34-річний місцевий мешканець Володимир Кириченко.



Фото - ілюстративне

У Городищі чимало домогосподарств, але навіть до повномасштабного вторгнення жилими були всього два. В одному меш­кала самотня жінка, у другому - брати-двійнята (власних родин у жодного ще не було), однак усі Троє після 24 лютого минулого року Городище покинули, - розповідає староста Михальчино-Слобідського старостату (туди входять Михальчина Слобода, Бучки, Городище, Ясна Поляна, Вильчики та Великий Гай) Олена До­рошенко.

- Брати Віктор і Володимир Кириченки оселилися в су­сідніх Бучках, та час від часу навідувались до своєї хати в Городищі. Прийшли туди і 23 березня. Як потім розповідав своїм рідним Ві­ктор, вони з Володимиром раптом почули гудіння дрона, а за ним вибух. Віктора відкинуло вибуховою хвилею. Коли ж він прийшов до тями (це був ранок п'ятниці, 24 березня. — Авт.), Володимир лежав неподалік без свідомості. Віктор підбіг до нього, але допомогти вже нічим не зміг - побачив лише, що тіло брата посікло осколками і з ран струменить кров.

Віктор мерщій побіг у Бучки і вже звідти разом із сестрою Окса­ною, яка теж там мешкає, почав телефонувати до місцевої вла­ди і викликати екстрені служби (у селах старостату дуже поганий зв'язок, тож знайти місце, де зловить сигнал телефону, не завжди просто, у Городищі ж його і зовсім не було).

Керівництво громади домовилось із бюро ритуальних послуг у Новгороді-Сіверському, і цього ж дня тіло Володимира Кириченка доставили в морг. Похова­ли його наступного дня в Бучках. А Віктор після цього разом зі ще однією рідною сестрою, Євгенією, виїхав до Шостки Сумської області.

- Якщо чесно, залишатися жити в селах нашого старостату за­раз страшно, росіяни постійно стріляють, тож ризик для життя збе­рігається щохвилини, - каже Олена Василівна. - Навіть ми, праців­ники старостату, були вимушені залишити Михальчину Слободу і те­пер щодня приїжджаємо сюди на роботу. А жаль... У нашому селі бу­ло близько 170 мешканців у Бучках - близько 140, в інших селах менше. Усі ми - як одна сім 'я, яка зараз просто розірвана на шмат­ки. Люди пороз’їжджалися по інших селах громади, а той далі, те­пер тільки зідзвонюємось. У селах старостату залишилось усього кілька десятків мешканців. Серце крається, але ж чи є інший вихід?

- Масовані обстріли нашої громади почалися з червня минуло­го року. Одного дня вони інтенсивніші, іншого - рідші. Але якщо ра­ніше ми розуміли, що рашисти обирають за ціль військові об’єкти, то останнім часом стало очевидно: стріляють вони по об'єктах ци­вільних. І минулий тиждень став черговим підтвердженням цього, - говорить голова Новгород-Сіверської територіальної громади Людмила Ткаченко. - Люди поступово виїжджають із зони бойо­вих дій. 20-кілометрова зона біля кордону помалу знелюднюється. Звісно, це прикро, бо ми не знаємо, чи повернуться ці люди, однак зараз головне - це їхні життя, а тому ми за те, щоб із сіл, які постій­но потрапляють під ворожий вогонь, виїхали всі.

- Зі свого боку роби­мо все можливе, аби переселенцям нашої громади зробити це було легше — допомагаємо з переїздом, підшукуємо їм домівки в населених пунктах, де відносно тих. Розуміємо, що покинути все, що нажив протягом життя, важко, але повторююся: треба берегти найперше себе! Смерть Володимира Кириченка стала для нас шоком, адже до цього від обстрілів у нашій громаді постраждало лише майно людей.

Дуже хочеться, щоб мешканці громади пильніше дбали про своє життя і щоб такої трагедії більше не повторилося.

Ми обов'язково відвідаємо Михальчино-Слобідський старостат після Перемоги, колио сюди почнуть повертатися його мешканці. Віримо: скоро це станеться! І тоді люди на Новгород-Сіверщині точно відзначать подвійне свято — Перемогу і своє повторне новосілля!

Джерело: газета “Гарт” від 30.03.2023, Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.