4 квітня 2022-го року ОК “Північ” повідомило про те, що було звільнене село Вікторівка на Чернігівщині, яке було 25 днів окупації. Проте самі жителі села повідомляють, що це сталося 9 березня 2022-го. Відео цього епізоду можна знайти в мережі з посиланням на Держприкордонну службу України.
9 березня 2022-го ЗСУ від окупантів визволили не тільки село Вікторівка іванівської громади (Чернігівський район), а і сусідній хутір Драчівщина.
— Рашисти зайшли до нас у село ввечері 6 березня з боку Слободи. Наші війська тоді були в сусідніх Грабівці і Смолянці. Дали бій окупантам і навіть підбили на підступах до Вікторівки одну їхню БМП, але зупинити не змогли, — пригадує місцева мешканка 61-річна Ольга Литвиненко. — Було дуже страшно. Заходячи в село, рашисти на ходу кудись стріляли з автоматів. Танками, БТРами і БМП вони вивалювали ворота, заїжджали у двори дачників, вибивали вхідні двері будинків і заселялися. Хати ж місцевих мешканців майже не займали. Окрім вулиці Слобідської. Там повиганяли людей із будинків і самі в них поселилися.
Того дня у Вікторівку зайшло 52 одиниці ворожої техніки Саме стільки нарахували місцеві.
— Ми з чоловіком Михайлом (йому 68 років) у перший день ховалися в полі за селом. Замерзли на смерть, тож наступного вечора вернулися в село. А 8 березня до нас навідалися троє росіян з автоматами. Не безчинствували. Сказали нам: «Мы пришли вас освобождать от нацистов» А ще розпитували, чи не пробігав поряд якийсь дідусь. Та ми нікого не бачили, бо ховалися від обстрілів у погребі. Спускатися туди доводилося дуже часто. Бо щодня такі канонади були, що страх! Рашисти гатили в бік Іванівки, Чернігова (до міста всього 25 км) і по сусідній Грабівці, де тримали оборону ЗСУ. Наші теж, по можливості, відповідали. Знищили один російський танк що стояв у селі.
Люди розказують, що вранці 9 березня рашисти поспішно зібралися і рушили з Вікторівки у Слободу (при цьому навмисно валяли технікою всі електричні стовпи і сараі на своєму шляху). Там вони з’єдналися з іншою колоною (близько 100 одиниць техніки), яка виїхала ім назустріч з окупованої Іванівки. Звідти об’єднані сили, ймовірно, кинули на Лукашівку для подальших спроб оточити Чернігів.
— Вже за годину після відходу росіян у Вікторівку зайшли українські танки. Наше село стало першим населеним пунктом на Чернігівщині, яке звільнили ЗСУ. Радості було! Всі люди плакали, обнімали військових, дякували ім, пригощали їх. Пригадую, а в самої очі на мокрому місці, — говорить Ольга Миколаївна. — Серед наших танкістів був один — Ілля з Дніпра — ну дуже схожий на мого молодшого сина. Я кинулася до нього, обійняла / не могла стримати сліз. А він заспокоїв: "Не плачте, все буде добре!» Того ж дня ЗСУ звільнили ще й сусідній хутір Драчівщина.
Після визволення обстріли Вікторівки, звісно ж, не припинялися. Тривали аж до кінця місяця. Наші гатили по рашистах, а ті — по позиціях ЗСУ. Проте. на відміну від росіян, українські війська стояли за селом, щоб не наражати людей на зайву небезпеку.
— У Вікторівцї рашисти повністю знищили 7 хат і дуже багато пошкодили. Та, на щастя, обійшлося без жертв серед місцевих. Бог милував.
Джерело: газета “Гарт” від 09.03.2023, Олексій ПРИЩЕПА
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: Вікторівка