Сільський батюшка, батько 5-х дітей став капеланом

На інтернет-сторінці священника з Холмів (на Корюківщині) Михайла Зорівчака поряд з ін­формацією релігійного спрямування — відо­мості про товари воєнторгівських магазинів. В основному про спорядження та екіпіровку. Батюшці 54 роки. Строкову служив іще за радянських часів. Влитися в лави захисників України вирішив ще на по­чатку повномасштабного вторгнення росії, але не брали, бо в родині священника — п’ятеро дітей. У селян є й інша вер­сія: проти того, щоб чоловік пішов в армію, була матушка.



Фото - скрін-шот із сюжету "Суспільне-Чернігів"

Старші діти вже дорослі: Романові — 31 рік, Юлії — 26, Тетяні — 20. Молодші — ще школярі: Олександрові — 14, Єлизаветі —10.

Таня, Саша і Ліза народилися в Холмах, де Зорівчаки живуть із 1999 року. Свято-Михайлівський храм, у яко­му отець Михайло став настоятелем, тоді належав до мос­ковського патріархату. Цьогорічного 10 липня місцева ре­лігійна громада проголосувала за зміну конфесійного під­порядкування — за перехід парафії до Православної церкви України. Це було рішення пере­важної більшості (зі 150 заре­єстрованих учасників зборів за перехід було 147). Як і до цьо­го, тут молилися за Україну та її захисників, за загиблих воїнів, за мир.

А в серпні Михайло Зорів­чак став добровольцем-капеланом. Дізнавшись, де на Чер­нігівщині формується баталь­йон, одразу ж звернувся до командирів: попросився бути військовим священником. Йо­го прийняли після співбесіди — на законних підставах (Кабінет Міністрів України видав розпо­рядження, яке регламентувало служіння військового духовен­ства в ЗСУ, Нацгвардії, інших військових формуваннях, ще у 2014 році, однак штатні поса­ди військових священників з’явилися лише у 2016-му — до цього вони їздили на фронт із душпастирськими служіння­ми як волонтери).

Зараз підрозділ, у якому служить отець Михайло, захи­щає Україну під Бахмутом.

Недавно капелан приїжджав на Чернігівщину — супро­воджував на Прилуччину тіла двох полеглих бійців. Розпо­відаючи про воєнні будні, він зокрема зазначив, що виконує своє основне завдання — допомагає захисникам відчути їх потужний духовний потенціал. Як робили це капелани в легі­оні Українських січових стрільців, в Українській галицькій ар­мії, в армії УНР та Українській повстанській армії.

— На війні людина переосмислює життєві цінності. Багато воїнів звертаються до Бога. Ми відстоюємо свою землю. За нами — правда. А де правда, там і Бог.

Згідно із Законом України «Про Службу військового капеланства», видача зброї та боєприпасів військовим капела­нам заборонена.

- Військовий священник воює, але у сфері духовній, - говорить отець Михайло. Він вважає, що зброя духівникам потрібна тільки в одному випадку — щоб живим не здатися у полон.

Отець Михайло - не єдиний священнослужитель з Чернігівщини, який зараз разом із воїнами наближає Перемогу. Скажімо, невдовзі після вторгнення окупантів змінив рясу на військову уніформу настоятель корюківського Свято-Вознесенського храму ПЦУ 50-річний Нестор Назаров. Щоправда, він не капелан: боронить Україну зі зброєю в руках.

Джерело: газета “Гарт”, від 01.12.2022, Марія ІСАЧЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.