Старовинний рушник стане частиною авто для ЗСУ

24 лютого цього року кардинально змінило наше життя — кожен у буквальному сенсі на собі відчув, що таке війна. Однак замість паніки, на яку розра­ховували рашисти, українці об’єдналися і почали активний спро­тив - хто на полі бою, а хто і в тилу. При цьому люди не шкодують ні сил, ні засобів заради наближен­ня Перемоги, часто віддаючи найдорожче. Так, 75-річна прилучанка Ганна Голуб для допомоги ЗСУ вирішила віддати на благодійний аукціон сімейну реліквію — кролевецький рушник, якому 130 років!



Ганна Голуб передає родинний рушник Ользі Радаєвій

Скажемо зразу, розповідати про це Ганна Іллівна не дуже хотіла.

— Це ж не заради якоїсь вигоди чи слави, — пояснила. - Просто дуже хо­четься чимось допомогти нашим хлоп­цям. Час від часу ми жертвуємо кілька десятків гривень, бо на більше з наших пенсій, на жаль, не розщедришся, але ж то таке... їм на передовій стільки всього потрібно! І всяка техніка, і зброя, і якісне обмундирування. Бо як подивишся, як молодих воїнів ховають... — Ганна Іллів­на змахує сльозу. — Усе віддав би, щоб вони жили.

На старовинний рушник у скрині батьківської хати жінка натрапила два тижні тому.

— Моя мама померла дуже рано, ме­ні 12 років лишень виповнилося. Разом із батьком і мачухою ми жили в Шевченковому нашого ж району. Коли не стало і їх, ми з чоловіком щороку їзди­ли з Прилук у село город обробляти. Та останніх два роки сили вже не ті, буває­мо там рідко. А до рідної ж хати тягне... І на кладовище до батьківських могил сходити хочеться. Ось два тижні тому й поїхали. Сіла я в хаті, відчинила скриню й почала перебирати речі. Кожна ж - це часточка мами, мачухи, батька... Хоч во­ни й були звичайними колгоспниками, якихось дорогих речей не нажили, та навіть і це нехитре добро для мене має величезне значення. Отак вкотре діста­ла я рушники, стала переглядані, аж ба­чу: на одному, кролевецькому, дата ви­бита - 1892. А я ж якось і уваги на це ні­коли не звертала...

Кроловецькі рушники — дуже відо­мий вид тканих рушників, для яких ха­рактерне поєднання білого і червоного кольорів. Зазвичай на білому тлі густи­ми червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент — умовними знаками ткачі зображували навколиш­ній світ. Почали виготовляти такі руш­ники ще в XVI столітті на Кролевеччині (Сумська область), звідки власне й пішла їхня назва.

— Забрала я той рушник додому. А за кілька днів випадково по місцево­му телебаченню почула, що прилуць­ка волонтерка Ольга Радаєва зби­рає експонати для аукціону, гроші з яко­го підуть на допомогу ЗСУ. Ось і виріши­ла віддати той рушник, - посміхається Ганна Іллівна. — Нехай послужить на­шим воїнам!


Волонтер благодійної організації «Мистецькі барви» працівниця Прилуцького міського будинку культури Ольга Радаєва з радістю прийняла цей щедрий подарунок.

— 24 лютого кожен із нас якоюсь мірою став волонтером, — констатує вона. — Так і ми за­думались: а що можуть зробити артисти? Ми не вміємо воювати, не маємо навичок веден­ня дипломатичних переговорів, та ми може­мо заробляти своїм талантом. Тому й почали об'єднувати артистів, музикантів, поетів та ін­ших творчих людей з усієї України задля допо­моги військовим. Так і виникла ідея з благодій­ним аукціоном. Приємно, що люди дуже актив­но до неї долучилися. Місцеві майстри і май­стрині приносили різні вироби, створені влас­ними руками, продавці пропонували товари зі своїх магазинів, фотографи дарували сертифі­кати на фотосесії, багато відомих людей надали для аукціону свої речі. Першим лотом, який ми продали, була джинсівка Володимира Шум­ка (актора «Жіночого кварталу». — Авт.). На ній він намалював портрет Тараса Шевченка зробив патріотичний напис. Разом із вишитим рушником нашої прилуцької майстрині Галини Сич ця джинсівка поїхала до Америки.

— Отакої! Перший же аукціон — і пере­можці одразу зі США?
— Кожні три дні ми публікуємо по три ло­ти на сторінках нашого Будинку культури в інстаграмі й у фейсбуці, - пояснює Ольга. — Ну а потім ці по­відомлення поширюються різними групами. Зірки також робили репости на своїх сторінках. Отак інформація про наш аукціон дійшла до ін­ших країн.

Рушника Ганни Голуб на аукціон поки що не виставили, але й він цілком може опинитися в будь-якому куточку світу. Як-не-як це старовин­на річ, яка прикрасить навіть найкращу колекцію старожитностей.

Куди ж підуть гроші від продажу всіх цих ці­кавих речей? БО «Мистецькі барви” - із цим дав­но визначилась. Кошти мають піти на автівку Volkswagen Т4, яка служитиме одному з під­розділів ЗСУ, що зараз несе службу на Сході України. Серед захисників цього підрозділу чи­мало прилучан.



— Вартість цієї машини близько чотирьох тисяч доларів, - каже Ольга. — Поки що ми на­збирали не дуже багато. Втім у нас не продано ще й четвертої частини лотів, тож сподіваємось, що скоро своєї мети ми таки досягнемо.

Якщо ви хочете підтримати прилуцьких волонтерів, але не маєте підходящих речей для їхнього аукціону, свою посильну допомо­гу можете перерахувати на картковий раху­нок БО «Мистецькі барви» у ПриватБанку № 4246 0010 0098 2805.

— За будь-яку допомогу ми будемо дуже вдячні. Адже все це для наших захисників! — го­ворить Ольга Радаєва.

Джерело: газета “Гарт” від 11.08.2022, Катерина ДРОЗДОВА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.