У перші дні війни до Ніжинської лікарні привезли жінку без обличчя і юнака з відірваними ногами та рукою

24 лютого цього року змінило життя всіх українців. Не виняток і лікарі. Вони першими прийняли поранених, надавали першу допомогу лікували, не рахувалися із часом, змінами. Самовіддано працювали протягом доби. Лише кілька хвилин вмитися, перехопити бутерброд, зателефонувати рідним, перекинутися кількома словами і знову до операційного столу, до поранених.

- Добре пам'ятаю день 24 лютого, розповідає завідувач травматологічного відділення Ніжинської ЦМЛ ім. М. Галицького Геннадій Пруденко. - Нам привезли перших поранених з аеродрому. Ми вже знали, що там є жертви. Всі були шоковані. Не вірили. Що таке може бути у нас, що реально розпочалася війна і нас «криють» снарядами і ворог вже поряд. Опанували себе швидко і почали виконувати свою роботу - рятувати людські життя. Почалися звичайні робочі будні, проте з великим навантаженням, особливо психологічним. Приємно, що колектив травматологічного відділення згуртувався, адже роботи було вдосталь.

Велику школу воєнної травматології пройшли й наші лікарі-інтерни. Вони працювали завжди поряд з досвідченими травматологами. Переймали досвід, вчилися, допомагали. Вони молодці. Це майбутні світила медицини, ще юні Олександр Лях та Юрій Захарчук. Психологічно було іноді важко налаштуватися. Ми звикли більше до цивільної травматології й вона дещо відрізняється від військової. Хоча рятували людей, які постраждали в ДТП, тут все інше. Доводиться розраховувати на досвід, помічників. Уявіть, привезли жінку після «прильоту» без обличчя. Це дуже тяжко. Привезли юнака, який підірвався на міні. Відірвані ноги, одна рука. В хірургічному відділенні працювали три бригади лікарів. Ампутація кінцівок, юнак залишився з однією рукою... Цілодобово працювали, жили тут, у відділенні, як кажуть 24 на 7. Деякі операції тривали понад три години, навантаження титанічне. Зробили одну операцію, готуємося до іншої.



НА ФОТО: лікар-інтерн Олександр ЛЯХ та завідувач травматологічного відділення Геннадій ПРУДЕНКО

- Чи застосовували якісь новітні технології у лікуванні?
- В пригоді стала сучасна апаратура, яку придбала лікарня. Особлива подяка міській владі за неї. Нас дуже виручав цифровий рентгенапарат. Ми бігали до нього постійно. Чіткі знімки значно полегшували роботу травматологам. Постійно використовуємо ендоскопію.

Приємно було, що ранених нам привозили з професійно наданою медичною допомогою. Зауважу, при цьому без медичної освіти. А це допомагало нам, лікарям далі працювати. Ми робили свою роботу.

- Хто вам допомагав, крім медперсоналу?
- Допомогу ми відчували. Нам на підсилення надали медперсонал і з поліклініки, волонтери нас не забували. Вони приносили нам і смаколики, обіди, адже не було часу навіть вийти з відділення, щось придбати магазині. Волонтери тримали міцно руку на пульсі життя травматологічного відділення. За це їм особлива подяка. Всі разом ми витримали, вистояли в той тяжкий березень, квітень.

- У хвилини відпочинку як розслаблялися?
- У перші дні дуже хотілося палити, проте вже років два не палю. Потім хотілося пити, але після коронавірусу вже півтора року як не вживаю алкоголь. Просто ходив навколо відділенням. Дихав свіжим повітрям. Таким чином намагався зняти стрес.

- Дякую Геннадіє Григоровичу за розмову, міцного здоров'я Вам, мирного неба і тільки приємних вражень від життя. 

Ніжинська міська газета "Вісті" від 16.06.2022, Валерій КИЧКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.