Наймолодший комбайнер треті «Жигулі» поміняв, і з однокімнатної переселився у двокімнатну квартиру

Народився і виріс Євгеній Білоус у мальовничому селі Браниця, за сім кілометрів від залізничної станції Бобровиця.



Здавна багато жителів Браниці пов’язують свою трудову долю саме із залізницею, їздять на роботу в Київ: у будівельні фірми, медичні заклади тощо. Мати Євгена Тетяна Анатоліївна служить теж столичній медицині, в десятій клініці. І не лише «аби десь працювати», а усвідомлено: лікарі врятували її чоловіка, Володимира Миколайовича, від страшної хвороби, продовжили йому життя. Після складної операції одержав групу інвалідності, але знаходив сили підробляти кілька років в охороні товариства «Земля і воля». Зараз обмежується клопотами по домашньому господарству.

У працьовитій родині формувався трудовий характер Євгена. Після закінчення Браницької школи не подався з однокласниками в Київ, а вступив на навчання в Ніжинський ліцей, щоб здобути робітничі професії: водія автомашини й трактора, газоелектрозварника.

– Куди йти на першу виробничу практику, вирішив з першого дня навчання, – зі щирою усмішкою на вустах згадує Євген. – Звісно, що в товариство «Земля і воля»! Адже й на роботу туди намітив. У тому, що мене сюди приймуть, переконався на другій практиці. А вже коли керівництво господарства надіслало в ліцей клопотання, щоб дали мені можливість на місяць раніше завершити курс навчання, бо я потрібен на посівній, – ледь не підстрибував від радості.

Перші три роки після ліцею Євгеній працював у Браницькому відділку ТОВ «Земля і воля», жив у батьків. Тоді ж і одружився з Любою. Родом вона з села Дрімайлівки, на той час Куликівського району. Звела їх доля в Ніжинському ліцеї, де дівчина навчалася на штукатура-маляра. Після освідчення юнака дівчина запросила його в гості до її батьків. Майбутнього зятя шанобливо зустрічала й проводжала Любина рідня, яка згодом передала наречену в надійні, працьовиті руки Євгена.

А в тім, що ті руки справді працьовиті, швидко переконалися і в товаристві «Земля і воля», доручивши йому спочатку трактора, а потім і зернового імпортного комбайна. Тиждень стажував молодого комбайнера досвідчений наставник Віктор Котік, після чого передав кермо «Кейса» (CASE 2388) у молоді руки вмілого учня, а сам пересів на нового «Джон Діра» (JD 9660 STS).

За кермо цього зеленого «американця» наймолодший комбайнер Євгеній Білоус сів через два роки. Тоді він працював уже у Мирному, тут першу однокімнатну квартиру одержав, «упаковану» всіма побутовими зручностями.

– Ми з Любою чекали на первістка, – не переставала грати щира усмішка на молодих чоловічих вустах. – Переживав, як дружина реагуватиме на тіснувате для нас трьох житло. Але від керівництва господарства надійшла пропозиція, щоб написав заяву для розширення житлової площі. Тепер ми живемо у двокімнатній квартирі, одержаній безплатно. Маємо й невеликий дворик, загороджений. І на роботі все добре.

Євгенію доручили нову техніку: комбайна і трактора марки «Джон Дір», сучасну зернову кукурудзяну сівалку, у міжсезоння він працює у бригаді з ремонту «Джон Дірів», буває, підміняє й оператора в котельні з твердопаливними котлами, що опалює центральний офіс господарства. Таку довіру можна заслужити в 25 років лише вмінням, працьовитою й життєвою надійністю, високою відповідальністю й наявністю незіпсованої совісті.

Не так давно Євгеній поміняв «Жигулі» дев’ятої моделі на «Ланос». На цьогорічних жнивах від добре заробив, за збирання кукурудзи одержав премію (сім тисяч тонн намолотив). Очікує й на тринадцяту зарплату. Радяться з дружиною, що краще придбати для дому. Вона теж дещо підзаробляє, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною – їхньому Ромі два роки і вісім місяців. Може, зважаться й на нову модель автівки.

– Вперше я сів за кермо власної «копійки» років шість тому, (ці спогади приємні для молодого чоловіка, – Авт.) – Сам назбирав, батьки трохи допомогли. Складав гроші й далі, більші заробітки пішли, в результаті пересів на сьому модель, потім – на дев’яту. Всі гроші зароблені власноруч. Мої руки здатні для багатьох робіт, і я не лінуюсь. Рветься вже на постійну роботу й дружина Люба. Вона, як і я, з працьовитої сільської родини.

У Євгена є молодша сестра Аліна. Після закінчення кулінарного училища в Броварах залишилася там на роботі. Але ненадовго. Повернулася в рідне село, живе в батьківському домі, працює у Браницькому відділку товариства «Земля і воля» кухарем. Тобто зароджується ще одна молода трудова династія, перспективна і для поліпшення демографічної ситуації в Україні.

До слова, днями у молодій родині водія ТОВ «Земля і воля» Віктора Абрамова народилася друга дитина, з чим варто й привітати молодих батьків. А взагалі-то, подія народження дітей у сім’ях працівників господарства – не виняткова, а звична. Умови тут відповідні, передусім для роботи й житлового забезпечення.

«Чернігівщина» №51 (869) від 23 грудня 2021, Григорій Войток

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.