Ножі й сікачі Федір Коробець робить сам. Хоч кістки рубати, хоч голови.
На базарі в Городні 66-річний Федір Коробець за окремим індивідуальним столиком, на центральному проході, продає ножі і мед.
Ножі Федір Анатолійович робить сам.
Продає недорого: малі — 35 гривень, середні — 45-50, великі — 60.
— Там хороша сталь — лєнточна пила. А це — з дворучки, ще старинно). Ота пила, що вдвох пиляють і за ручки з двох сторін держать. Я її рубаю, ріжу і леза роблю.
— На звалищах пилки знаходите?
— Ага, — крякнув іронічно. — Купую. Зараз все купується.
Ось тут — та ж лєнточна пила, але іншої марки, Т-50, — бере більшого ножа в руку. — Вона трохи товстіша, 1,1 міліметра.
Є й невелика сокирка — сікач. Птицю розділити, кістки рубати. Можна й голову. Птиці, звичайно. 120 гривень.
— А тут лезо яке серйозне, — мацаю сікач.
— Це теж з пили, але дискової. З циркулярки.
А ручки всі з дуба роблю. Найкраще дерево.
Ще чоловік продає господарчі корзини. Плете їх не з лози.
— 120 гривень за штуку, — бере в руки одну. — їй ціни немає, така крепенна, — хвалить свій товар виробник. — Основний матеріал — упаковочна лента, що дрова пакують. А дно — армований гетинакс. Пластик, арміруваний міддю. З нього колись на телезаводі плати робили.
— Ви на «Агаті», мабуть, працювали? (був у Городні завод, де робили кольорові телевізори. — Авт.)
— Работав в сільгосптехніці, — ставить кошик на місце. — Потім в такій організації, що весь район мене знає.
Ще є мед. Пів літра — 70, якщо є своя банка. Немає — 77 гривень. Бо шість гривень пуста банка і гривня кришка. Мед лісовий.
«ВісникЧ» №46 (1853) від 18 листопада 2021, Олена Гобанова
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.