Про візит буддійського монаха Дзюнсея Терасави в Безводівку і старт туристичного проєкту Ічнянської громади

Ічнянська об’єднана територіальна громада на Різдво зустрічала японського буддистського монаха Дзюнсея Терасаву. Відомого на увесь світ своєю миротворчою практикою в Індії, Європі та у колишньому Радянському Союзі. Чернець Сенсей один з перших у Європі виступав за роззброєння та нерозповсюдження ядерної зброї. Заснував Ступи Миру у Великобританії. У нульових роках монаху було заборонено в’їзд до Росії через виступи проти війни у Чечні, не один рік він був персоною нон ґрата. Терасава брав участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності. У день поминання загиблих на київському Майдані ініціював багатоденну ходу миру в столиці та містах південно-східної України.



На Чернігівщину, а саме до Ічні та курганів Безводівки, монаха-миротворця запросив Олександр Кликавка – краєзнавець, дослідник, автор проєкту Пригоризонтна обсерваторія «Безводівка», очільник всеукраїнського громадського руху Хранителі курганів.

Перші кроки нової влади

– Рік тому учень Дзюнсея Терасави Сергій Триліс, який живе в Україні і спові­дує буддизм, подарував мені книжку свого Вчителя «Територія безсмертя». Вона – про кургани, про їхнє значення в ідентифікації українців як нащадків скіфів, про духовний зв’язок зі скіфами і взагалі про самого Терасаву, життєвий та духовний шлях, – розповідає Олександр Кликавка.

– І коли я прочитав її, дізнався, що така легендарна людина, справжній духовний лідер, висловлює глибокі думки про скіфські кургани і про українців, я дуже захотів його запросити до Безводівки, познайомитися і показати роботу Хранителів курганів, а саме як ми захищаємо та відновлюємо кургани, взагалі популяризуємо цю тему. Через учня надіслав Дзюнсею Терасаві запрошення, і коли він в черговий раз приїхав в Україну, то завітав на Ічнянщину.

Приймали делегацію – японського буддистського монаха-миротворця Дзюнсея Терасаву, доктора філософських наук Юрія Завгороднього та хранителя курганів Олександра Кликавку – керівництво Ічнянської ОТГ, зокрема голова громади Олена Бутурлим. Вона допомогла організувати й спеціальний транспорт, адже наразі дістатися курганів Безводівки не так і просто, дорога розмита.

– Візит такої поважної людини – непересічна подія для нашої громади, взагалі Чернігівщини та України, – відзначає Олена Бутурлим. – Я вбачаю у цьому старт суперового туристичного проєкту, завдяки якому Ічня і Безводівка стануть відомими у всьому світі. Є перспектива, і ми будемо в цьому напрямку працювати. На території Ічнянщини, окрім курганів Безводівки, є й інші, які можна досліджувати та вивчати, і це приверне увагу багатьох вчених та науковців, дослідників, зокрема іноземних. А водночас і туристів. Продумаємо туристичний маршрут, підтримуватимемо ідеї Олександра Кликавки. Вважаю, що це хороший початок розвитку нашої громади й Ічнянщини.





Ічнянська ОТГ планує взяти кургани на належний облік, домогтися відповідного статусу національно-культурних пам’яток. Було заявлено амбітну ціль – стати першим взірцевим прикладом громади в Україні, яка реалізує масштабний курганний туристичний маршрут із залученням та розбудовою власної інфраструктури.

За словами Олександра Кликавки, упродовж п’яти років, відколи він досліджує кургани Безводівки й опікується ними, вперше його підтримала місцева влада. Раніше з боку тодішнього керівництва громади жодних кроків назустріч не було.



– Тільки в результаті публічних звернень, за підтримки преси, соцмереж, через силові структури, нардепів можна було добитись хоч якогось зворотного зв’язку з місцевою владою, – каже хранитель курганів. – І, незважаючи навіть на таке ігнорування чи протидію, Хранителям курганів все ж є чим похвалитися. Ми домоглися створення охоронних зон та навіть відновили кургани. У майбутньому, сподіваюся, курганний комплекс «Безводівка» стане історико-культурним заповідником. Для цього потрібні воля і бажання Ічнянської громади.

Олександр Кликавка розповів про власні напрацювання щодо можливого туризму на території Безводівки. Як уже зазначалося вище, насамперед потрібно розробити туристичний маршрут, щоб відвідувачі могли побачити найцікавіше. Аби подорож-екскурсія була доступною, зрозумілою і комфортною для кожного, не завадили б презентабельні інформаційні стенди. Крім пішохідних стежок з місцями для кемпінгу, мають місце велосипедні маршрути, також історико-культурний туризм (мова про етнофестивалі на рівнодення та сонцестояння), астрономічний туризм (спостереження за небесними світилами).

Спільна Культура

Під час візиту до курганів Безводівки Дзюнсей Терасава провів обряд молитви лотосової сутри. Місце сили його вразило та надихнуло.

Під час спілкування японський монах розповідав про себе, свою місію, курганну культуру.

– Дякую за можливість відвідати це місце, – звернувся до приймаючої сторони Терасава. – Мені – 70 років, я народився в Японії. З тих пір, як став буддійським ченцем, уже минуло півстоліття. Безперервно подорожую світом. За радянських часів у мене була можливість відвідувати Москву, Україну, Кавказ, Центральну Азію. Подорожував із прахом Будди – Шаріру Будди. Це така священна реліквія, вона зберігалася в Японії. Така особлива скарбниця, її можна порівняти, якщо б хтось подорожував, з прахом Ісуса Христа.



Терасава мандрує понад 25 років. Цікавиться однією з культур, яка є спільною для всієї Євразії.

– Символи цієї унікальної культури – кургани, їх переважно будували народи, яких називали скіфами, саками… Стародавні кочовики. Вони після себе залишали кургани – однакові, ідентичні, – розповідає Сенсей. – Оскільки я широко подорожую, бачив їх чимало – в українських степах, на Кавказі, в Киргизстані, Казахстані, на Памірі, Алтаї і в Японії, – всі вони мають спільну ознаку, в яку закладено глибоке послання. Це не тільки археологічне значення, насправді важлива духовна культура стародавніх кочовиків. І треба сказати, що етнічно це не був один якийсь народ. Це було населення різних людей, які розділяли одну спільну культуру по всій Євразії.

З якою ціллю кочовики зводили кургани?

Монах Дзюнсей Терасава зазначає, що таким чином люди вшановували своїх духовних лідерів, увіковічували їхні імена.



– Цей лідер, герой, мав духовну силу, яка об’єднувала людей, захищала їх, мог­ла вести за собою, – пояснює чернець. – Він якимось чином сприймав духовну муд­рість, об’єднував небо і землю. Його духов­на сила іноді захищала народ від епідемії, природних катаклізмів, війн, внутрішніх конфліктів. Лідери вважали, що вони – поза межами земного існування, близькі до неба. Тобто ці шамани були безстрашні, співчутливі до свого народу. Мали чесноти і об’єднували людей на основі братерства. У цих якостях і була суть тієї духовної культури. Кургани об’єднували сфери землі і неба. Тому кургани, які залишилися в Україні і скрізь по Євразії, в собі несуть ще й космологію, астрономію. Вони символізують те, що життя вічне.

Ідентичність українців

Як розповідає Сенсей, на жаль, культура стародавніх кочовиків втрачена, її немає в дослідженнях сучасних вчених. І тільки тепер, у ХХІ столітті, люди вперше починають усвідомлювати історичне значення курганів.



– Щодо вашої країни, то я побачив, що для українців і України дуже гостро стоїть питання ідентичності. І насправді воно ще не вирішене. Велику роль у цьому відіграє саме курганна культура, – вважає монах. – Якийсь час я брав участь у Помаранчевій революції і був на Майдані, бачив, як десятки тисяч людей об’єдналися, яка була щедрість. Насправді національне гасло «Слава Україні! Героям слава!» – несе в собі духовну культуру скіфського героїзму. Хоробрість, честь, братерство, відданість. Героїзм об’єднує людей в Україні. У вашій країні скіфська культура жива. Сподіваюся, що ви сповна зможете зрозуміти, що справжня українська душа та ідентичність дуже глибоко пов’язані з курганами.

Лариса Галета, «Деснянка» №2 (841) від 14 січня 2021

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.