Вторник, 4 Февраля 2020 14:22 | Просмотров: 2178
18 років тому Наталія Караванська захворіла на рак. Перенесла операцію, променеву та хіміотерапію. Жінка каже, тепер - здорова і намагається всіляко підбадьорити інших хворих та налаштувати їх на одужання. Своєю історією Наталія поділилась із нашими журналістами.
Наталії Караванській восени виповнилось 70. Жінка 6 років на пенсії, працювала кардіологом швидкої допомоги. Каже, саме професія допомогла їй врятувати власне життя.
«Захворіла я в 2002 році. В Запоріжжя я їздила щороку, а там Азовське море близько. Була на морі і так добре ніби засмагала, і там мені було добре, і уже ось повертаюсь із відпустки, на роботу треба. У мене була нічна зміна, я лікар швидкої допомоги. Якось так вийшло, що я після нічної зміни лягла на живіт і рукою доторкнулась до грудей. І виявила якусь незрозумілу квасолину тверденьку. Як лікар я одразу зрозуміла, що це щось не те, тому що такого не було і не мало бути».
Тоді у Наталії виявили другу стадію раку молочної залози.
«Мені прибрали повністю праву грудь, і от вже 19-й рік з серпня пішов - я така, яка я є».
Сину про свою хворобу жінка вирішила не розказувати. Підтримкою стали подруга та колектив.
«Я була одна, тому що з чоловіком ми були розлучені задовго до цього. А син поїхав ще тоді в Москву на заробітки. У мене чудова подруга, бригада моя, з якою ми були дружні, співробітники - всі дуже добре та сердечно поставилися до цього всього».
Із хворобою Наталія Караванська боролась близько року.
«Дуже важко все це, згадувати не хочеться всі ці хімії, всі ці променеві терапії. Променева терапія ще нормально, але хімія - це щось жахливе. До речі, у мене була така хімія, від якої волосся не випадало, а в мене було отаке довге волосся. Я його відрізала, щоб не псувати. Рік на це точно пішов, тому що треба було і руку розробляти. Там же все вирізали, і її підняти було дуже важко».
Вже після того, як хвороба відступила, жінка про все розповіла сину.
«Поплакали трішки разом, ну вже ж нікуди не подінешся. Уже пройшло - те, що найважче, позаду».
Нині жінка ходить до обласного онкодиспансеру, аби підбадьорити таких, якою колись була сама.
«Жінки, милі, не посипайте голову попелом, тому що ви бачите - у мене 18 років двох грудей немає. Життя продовжується, і це не найголовніше. Найголовніше, що ви тримаєтесь добре, ви отримуєте заряд від нас, тому що ми вас переконуємо своїм зовнішнім виглядом».
Жінка каже, їй дороге кожне «дякую» від хворих.
«Або там була жінка до операції, так якраз та була ще більш вдячна: «Ой, дякую, я ж не знаю, завтра вже операція, я не знаю як поводитися і що мені робити». Я розказала, як себе почувала, Вона потім дзвонила, - каже, дякую велике, мені так це допомогло. Ви так мені дух підняли. Все одно це життя. Ти бачиш зиму ось таку недобру, як в цьому році. Ти знаєш, що будуть листочки на деревах, квіточки. Це все життя, у мене за цей час внучок з’явився. Все це… це все одно радість».
UA: Чернігів
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: Наталія Караванська, онкологія, рак, UA: Чернігів