Четверг, 9 Января 2020 20:34 | Просмотров: 6897
З юнацтва мріяв бути пілотом і робив усе, щоб ним стати, - так про свого сина згадує Ольга Матькова - матір Ігоря Матькова. Старший бортпровідник рейсу МАУ - один із 11 українців, які загинули в авіакатастрофі під Тегераном. Йому було 34 роки. Родом з Козельця. Сьогодні у батьків Ігоря ескпертна служба брала зразки ДНК, щоб встановити особу їх сина. Коли його останки повернуть в Україну та поховають, каже Ольга Матькова, родичам загиблих ніхто не каже. Далі Анастасія Лоза.
«Як сама залишаюся, оце коридор зачиняю, щоб ніхто не злякався і кричу на всю хату. Кличу Ігоря…»
Ольга Матькова каже, рани на серці він утрати сина не загояться ніколи. 34-річний Ігор Матьков – один з 11 українців, загиблих в авіакастрофі під Тегераном. Сьогодні секретар Ради набезпеки і оборони Олексій Данилов назвав ключові версії аварії Boeіng-737 в Тегерані. Їх чотири: ураження ракетою, терористичний акт на борту літака, зіткнення з безпілотником та руйнування і вибух двигуна з технічних причин.
«Не ламався за 12 років ні один літак рейсу, на якому літав Ігор. А це новий Боїнг. Це теракт. Який він був – чи він ззовні був, чи зсередини? Чому їх перший раз за весь час повели до готелю спати? Туди відпочивати. Завжди в літаку були. Значить, закласти, може, треба було бомбу кудись? Розумієте? Я вже все думаю. Ну моя версія яка – сина нема, оце вся версія», - каже мати загиблого Ігоря Матькова.
Сьогодні експертна служба відібрала в батьків Ігоря зразки ДНК, щоб ідентифікувати останки. Коли тіло сина повернуть, не повідомляють, каже Ольга Матькова.
«Ніхто нічого не знає, як швидко зроблять ДНК. Доставлять сюди рештки, зроблять ДНК. Тоді тільки. Ми ходимо в розбитого корита, ми не знаємо, що нам робить. Розумієте? Ми не знаємо, реву на всю хату і все».
34-річний Ігор Матьков 12 років працював у компанії «Міжнародні авіалінії України», спочатку стюардом, потім старшим бортпровідником. На момент авіакастрофи вчився на 4-му курсі Кіровоградського льотного училища та мав ліцензії на керування одно- та двомоторними судами. Мав понад 300 годин льоту. Мати згадує, стати пілотом мріяв він з юнацтва.
«Пілот його, напевно, з отакого мрія. Він як тільки закінчив іняз, пішов у МАУ одразу на співбесіду. І зразу захотів: мама, я буду пілотом».
В останнє сина Ольга Матько бачила на Різдво. Він приїхав з Києва до Козельця навідати батьків.
«Дивився телевізор. А там показували Ірак – війну ту.. в обід десь. Каже, мама, зачекай, я дивлюся – тут воєнні дії йдуть, а сюди повинен летіти. Сьогодні. Мама не придала значення, розумієте?»
«Ліг, поспав, швиденько зібрався, бо запізнювався, і поїхав, помахав так, як ніколи. Як ніколи прощались ми».
Сьогодні на козелецькій школі №3 - її 17 років тому, у 2002-му закінчив Ігор, - приспустили прапор з чорною стрічкою. В холі – його світлина із запаленою свічкою. Класна керівниця Катерина Пась показує клас, де він навчався.
«Це наша класна кімната, де навчався Матько Ігор. Це ось парта за якою він сидів від 5 до 11 класу. Ну і бувало, що він за останньою партою любив сидіти».
«Знаєте, така світла була дитина, завжди з посмішкою. Очі в нього такі смарагдові, чорні. Притягували. Такий же він симпатичний. Але настільки така відкрита дитина, що ніби німб над ним сяє», - згадує класна керівниця.
В останнє, розповідає, бачила Ігоря два роки тому на зустрічі випускників. Його однокласник Богдан Пісковий згадує, в останню зустріч Ігор сказав, що починає втомлюватись від життя у небі.
«На останній зустрічі мене не було, але його бачив. Зустрілись, десь годину сиділи спілкувались. Каже, знаєш Бодя, мені скоро подушку потрібно, бо в літаку жити буду, напевно. Іншим разом по землі походити хочеться».
«Для нього небо було, дуже жаль, що для нього мрія стала трагічною. Мріяв про небо і пішов на небо», - каже класна керівниця Катерина Пась.
UA: Чернігів
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.