Яка іграшка ваша улюблена?

Головна поштова ялинка вже працює. Час писати листи Святому Миколаю, очікувати подарунків. А хтось уже й сам приміряє на себе роль Святого Миколая чи його «нелегітимного» родича Діда Мороза. А хтось ці ролі давно виконує. Як би не було, що б там не було, новорічно-різдвяний подарунок — це цукерки та іграшки. Добре також отримати під подушку пачечку доларів, та де ж їх узяти. Хіба що заробити.

Які іграшки краще дарувати? Які популярні тепер? Які були колись? Яка й зараз ваша улюблена?



Машинка на педальках у дитинстві, тепер — позашляховик

Роман Богдан, військовий комісар Новгород-Сіверського військового комісаріату:

— З дитинства і досі улюблені іграшки — машинки. Років у п’ять бабуся, нині покійна, подарувала синю металеву машинку на педальках, таку, як у парках відпочинку колись катались. Радості не було меж! Не треба ні пістолети, ні автомати — тільки крутити педалі на своїй синенькій. Потім машинка дісталась моїм молодшим братам. Де зараз, і не знаю. Нині моя улюблена іграшка — чорний «Mitsubishi Ontlander», позашляховик. Не люблю ні риболовлю, ні полювання, але родина велика, то й машина має бути така. І мої дітлахи полюбляють іграшковий транспорт. Зараз вибір надзвичайно великий, на будь-який смак, і для хлопчиків, і для дівчаток. Мають і електроавтомобіль, і мінібайк.

Колись м'яч, тепер — телефон

Олена Сафон, листоноша, Волосківці, Менський район:

— У мене на вулиці самі хлопці жили. Тому замість ляльок я любила у м’яча грати. У футбол ганяли. Взимку — на ковзанах та санчатах. У м’яча з дитинства і син мій єдиний любить грати. Ще пам’ятаю зайчика, якого сама собі у школі пошила. З ним любила гратися. Зараз же на іграшки часу не лишається. Робота, хазяйство та й батьки старі, треба доглядати. Єдина іграшка — це телефон. Подивитись, почитати, що у світі робиться.

Гралась кукурудзою, зараз з онуками — навіть у футбол

Євдокія Євлах, пенсіонерка, Березанка, Ніжинський район:

— Мені вже 64. Як була дитиною, у батьків грошей на цяцьки не вистачало. Зі старих тканин робили собі ляльок, замість волосся — хустка. А влітку були «ляльки» з волоссям — молоді качани кукурудзи. Їм і плели косички та хвостики в’язали. Зараз приїжджають у гості внуки, так я своє дитинство продовжую — граюсь з ними їхніми іграшками. Шестирічна онука полюбляє конструктори, ліпити з пластиліну, малювати. Онук-п’ятикласник — футболіст. Другий раз і я з ним граю: сяду у дворі на ослінчик — це я на воротах стою. А він м’яч по «воротах» ціляє. І ялинку для онучат прикрашаємо щороку. Обов'язково кульки і цукерки. До кінця свят, правда, лишаються тільки іграшки на сосонці нашій, солодощі внуки з’їдають.

Фонендоскоп з сірникових коробочок

Тетяна Бруй, староста, Козарський старостинський округ, Носівський район:

— У мене були і ляльки, і звірятка, та найбільше я любила «фонендоскоп», який мені зробила мама з двох сірникових коробочок. Я їм слухала «пацієнтів». Пелюстки соняха були у мене за лейкопластир, порізані ганчірки — бинти. Отак гралася, гралася і до фельдшера догралася. Відпрацювала у ФАПі 25 років, потім перейшла у сільраду Кудись подівся мій «фонендоскоп». Більше 40 років минуло, а я його пам’ятаю.

Дід Мороз і Снігурка на телевізорі цілий рік стоять

Василь Сірий, пенсіонер, Бабарики, Козелецький район:

— Дід Мороз і Снігурка для нас традиційні зимові іграшки. З жінкою разом з 1964 року. Коли вже з’явились доньки Лариса і Світлана, обзавелися й іграшками. Водієм працював. Чи ялинку, чи сосну кожен рік з лісу привозив. Під неї і іграшки ці ставили. Але подарунки клали під подушку на Святого Миколая. Для нас це завжди було більше свято, ніж Новий рік. Під ялинку клали символічні подарунки. Так і зараз діти онукам дарують. Ялинку вже не ставимо, не наряджаємо. Онуки роз’їхались. Один в Острі, інший в Десні. Снігурку і діда Мороза поставили на телевізор. І маленьку ялиночку поряд. Стоять тепер цілий рік. Воли сантиметрів по двадцять. А між ними фотографії. Приїздив якось майстер, антену лагодив. Сказав, нехай, заважати сигналу не будуть.

Синтипонове сердечко

Галина Чеворда, пенсіонерка, Іванівка, Борзнянський район:

— У дітей колись і собачка, і ведмедик м’які були. Уже старшому 39 років, молодшій — 25. Куди ті іграшки ділися, не згадаю. Син на день народження подарував мені подушку у формі сердечка. Рожеву. Онука любить на ній спати. Років 10 подушці точно вже є. Сердечко синтипонове. У пральну машинку закинув,година — і як нове.

Новорічні прикраси — великі шишки з товстого скла

Наталія Лугина, секретар Козелецької селищної ради, Козелець:

— У нас в родині існує традиція прикрашати ялинку іграшками, які були зібрані кількома поколіннями, ще маминою мамою. З дитинства пам’ятаю, було багато прикрас, і кожного року — більше. Найулюбленіші були великі жовто-коричневі шишки з товстого скла, ще довоєнні. Таких я ні в друзів, ні в родичів, ніде не бачила. За роки назбиралося кілька коробок, здебільшого «совєтскіх». Та сталася пожежа, і вони згоріли, як і Дід Мороз зі Снігуркою. Вже котрий рік ми намагаємось віднайти схожі прикраси, інші раритетні іграшки. Коли і де б я не бувала, на ринках, ярмарках, розпродажах, найперше звертаю увагу саме на прикраси для ялинки. Дуже хочеться, аби сімейна колекція збереглася.

Тижневик «Вісник Ч» №49 (1751), 5 грудня 2019 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.