Чернігівський тролейбус

НАМ - 30!

Шостого листопада 1994 року тролейбусники відзначили своє 30-річчя. Розповідає начальник тролейбусного управління Валерій Головченко: Тролейбусники на демонстрації Фото 1975 р. - Тролейбусний парк нараховував тоді 181 пасажирську машину. На жаль, у той період із суто технічних причин простоювало близько 60 транспортних одиниць, а за планом на вулиці міста кожного дня виходило 139 тролейбусів.

Недостатня кількість запасних частин, як наслідок - невчасна їх заміна, все це в кінцевому результаті призводило до великого спрацювання рухомого складу. Та й нові тролейбуси мали заводські конструктивні недоліки, які почасти доводиться усувати власноруч.

Спостерігалася велика плинність кадрів. Багато молодих водіїв виїжджали до Росії, де заробітки були значно вищі, а можливості - більші. У тролейбусному парку, як правило, залишалися працювати люди зі стажем, котрі були прив'язані до Чернігова родинами. На тролейбусному транспорті різко зростала злочинність. Новоявлені хулігани на сидіннях вирізали замінник шкіри та поролон, у салонах тролейбусів молодики почасти влаштовували сварки, а то й бійки. Допікали і "зайці". Кожного місяця контролери штрафували 7- 8 тисяч безбілетних пасажирів.

У 1994 році функціонувало 103 кілометри контактних та кабельних мереж. діяло десять тягових підстанцій, які працювали на автоматиці та телемеханіці. Їх безперебійну роботу забезпечувало енергогосподарство.

Шефська домога селу Фото 1969 р. Керівництво системою енергопостачання здійснювалося зі стаціонарного диспетчерського пункту, який містився на території тролейбусного управління.

Очолював це енергогосподарство один з ветеранів підприємства Анатолій Митрофанович Вовк. У квітні 1964 року він працював електромонтером БУ-430. Разом з іншими зводив контактні мережі і тягові підстанції. Згодом перейшов до управління черговим підстанції. Невдовзі його обрали бригадиром електромонтажників на тягових підстанціях, майстром, потім старшим майстром.

З кінця сімдесятих років очолив службу енергопостачання. Роботи тоді вистачало, не менше було й проблем. Бракувало деяких матеріалів, кілька підстанцій вимагали реконструкції, необхідно було зводити ще дві підстанції.
Бригаду слюсарів планових ремонтів очолював Віктор Михайлович Раєвський. У цеху кожного місяця ремонтувалося не менше 11 машин. Бракувало запасних частин, зокрема, не вистачало задніх мостів. Їх постачання вже другий рік було призупинено. На ремонті було зайнято чотири бригади. До їх складу входили 40 робітників - електрики, слюсарі, тощо.

Хлопці зі старих, зношених, битих і перебитих машин творили справжнє диво: з ремонтного цеху тролейбуси знову виходили на лінії.
Тридцятиріччя у сумлінній праці зустрічали водії Георгій Іванович Тіняков, Віктор Петрович Жадан, Григорій Якович Осипенко, Анатолій Олексійович Барак, технік-графіст Катерина Юхимівна Ковальчук, інженер технічного відділу Михайло Григорович Коробко, заступник начальника служби рухомого складу Віктор Михайлович Єдомаха, мийниця-прибиральниця в тролейбусах Ольга Іванівна Дунай.