Духовні святині Чернігівщини

БІЛА МИТРА

(Розповідь митрополита Чернігівського і Ніжинського Антонім)
       У перші роки мого керівництва чернігівською кафедрою я часто відвідував свого духовного отця схиархімандрита Серафима. Одного разу, у Великий піст, приїхав до нього у с. Ракитне Білогородської обл. Щоб посповідатися, причаститися в чудовому храмі, де світилися лише лампадки, інколи свічки. Жодної електроламкочки.

       Вітаючи із святим причастям, батюшка завжди вручав мені гроші, від яких я намагався відмовитися.

       - То для нужденних і жебраків, - благословляв він.

       Цього ж разу батюшка вручив мені дуже гарну, білесеньку митру, яка була замала для мене.

       - Бери, знадобиться. То пам'ять від мене, - промовив він, ласкаво посміхаючись, наче прочитавши мої думки.

       Того ж дня я відслужив божественну літургію у Сумах і поїхав у Чернігів. Повертався через Конотоп вже затемно. Довелося заїхати до старости Вознесенської церкви Раїси Дмитрівни Колесник, духовної дочки схиархімандрита Ювеналія з Коропа. Вона щойно повернулася від батюшки Ювеналія і дуже зраділа, побачивши мене.

       - Добре, що завітали до нас. У отця Ювеналія день ангела. Він чекає на Вас. Ось я навіть торт для Вас купила.

       "Звідки отець Ювеналій міг знати, що буду в Конотопі?", - здивувався я. Довелося їхати у Короп.

       Коли увійшли в хату старця Ювеналія, там було повно людей. Батюшка стояв на колінах і читав Псалтир. Дуже зрадів, побачивши мене, запросив у свою маленьку келію, пригостив розведеним шоколадним вином, пирогом. Я привітав його з днем ангела і вручив білу митру від схиархімандрита Серафима. Дуже зрадів батюшка, запросив залишитися на ночівлю. Але мені треба було повертатися у Чернігів. Наступного дня у мене буда призначена зустріч із священиками нашої єпархії.

       1977 рік... Різдвяні свята. Зовсім хворий 96-річний отець Ювеналій готувався до смерті. У передсвято Богоявления він покликав черницю Ольгу і попросив митру повернути до владики Антонія.

       Після того, як поховали великого старця, на день ангела мене запросив не менш духовно високий старець - схиархімандрит Никифор (Ахромєєв) з села Хибалівка (Куликівський район).

       Я пригадав слова батюшки Серафима: "Бери, знадобиться". То про білу митру. Вручаючи її отцю Никифору, сказав: "Ця митра від подвижника Божого отця Серафима". Як зрадів він цьому дарунку, дуже дорожив, носив митру у великі свята. Перед своєю кончиною схиархімандрит Никифор попросив свою духовну дочку Параскеву Митус митру повернути мені.

       Під час урочистостей 1000-літгя християнства на Русі я знову подарував її. На цей раз Ігнатію IV, патріарху антіохійському (Сірія) з надписом: "Молитесь о подвижниках схиархімандритах отцах Серафиме, Ювеналии, Никифоре".
       Так подарована мені митра старцем Серафимом стала духовною реліквією.