Сборник исторических статей о Чернигове
 |
 |
 |
 |
 |
ЄЛИЗАВЕТА ГАЛАГАН 
Висока, худорлява жінка. Сиве волосся і молоді очі. Вона прийшла до нашої редакції напередодні свого повернення до штату Колорадо в Америці. Там вона живе, там і народилася у 1934 році. її прізвище Блейк, а ім'я Лізонька, саме так звали її вдома. Як дивну казку слухала розповіді своїх батьків про далеку вітчизну, роздивлялась портрети дідуся і бабусі, які жили у далекій Україні і мали чудовий палац у Сокиринцях. Це місце було родовим маєтком дворянського роду Ґалаґанів, а Лізонька Блейк за усмішкою долі - одна з нащадків цього старовинного роду. 8 Америці майже ніхто не знав про дворянське походження Лізи та її батьків. Як і всі діти, навчалася у школі, потім - коледж, робота. Двічі виходила заміж, народила чотирьох дітей. Але весь час у глибині душі вона мріяла дізнатися про своїх знаних родичів. І ось одного разу...
...Єлизавета Блейк знайшла в Інтернеті на сайті Чернігівського художнього музею інформацію про Сокиринці і лишилась спокою. На іншому континенті пам'ятають її родичів і зберігають колекцію Ґалаґанів. Палац, як з'ясувалось, таки існує на світі, не зруйнований, стоїть і чекає коли вона, Лізонька, приїде і подивиться, де жила її улюблена матуся, де пройшла юність дідуся і бабусі. Все було-*схо-же на дивний сон. І коли діти запитали, що подарувати їй-на сімдесятиріччя, вона не" вагаючись ані хвилини, відповіла: "Подорож у казку, яка зветься Україна, де добрі люди зберігають численні портрети її родичів і більше 80 років пам'ятають, що існував та існує славетний рід Ґалаґанів".
Діти не відпустили матір одну в далеку путь, а полетіли разом з нею. Лізонька хвилювалась більше за всіх. Діти вже американці, хоча і вивчали російську мову, але нею майже не розмовляють. Прилетіли напередодні свята Перемоги. У Києві їх зустрічала директор Чернігівського художнього музею Ірина Ральченко, саме вона розмістила інформацію про колекцію Ґалаґанів, шукаючи нащадків цих родовитих українців.
Цей рід веде свій початок з прилуцького полковника Гната Галагана, з портрета якого і було започатковано сімейну галерею Ґалаґанів, Кожен з Ґалаґанів своїми справами залишили слід в історії і вже тоді вони почали збирати портрети всіх своїх родичів. Займалися благодійністю, давали можливість заробити молодим здібним художникам на хліб.
Після загибелі свого 16-річного сина Павлуся, Григорій Галаган відкриває у Києві Колегію Павла Галагана, де за свій кошт навчає талановитих дітей. Зараз у цьому будинку знаходиться Національний музей літератури України.
Ліза Блейк - представниця десятого покоління Ґалаґанів. Життя розкидало нащадків по всьому світу. Живуть в Америці, Франції. Ірина Григорівна Ральченко, створюючи сайт, не сподівалась на успіх, але життя довело правильність її пошуку. По приїзду багато було зустрічей, поїздок, але і зараз із тремтінням у душі Лізонька згадує першу зустріч із Сокиринцями. Таке не забувається. Земля прадідів зустріла американців цвітінням садів і квітів. Вони гуляли алеями старовинного парку. Ліза уявляла молодими своїх тіточок та матусю, які бігали його доріжками. Вона вирішила, що обов'язково приїде сюди ще і привезе своїх двоюрідних сестер, щоб і вони подивились на рідне гніздо. Через рік двоюрідна сестра Марія Шмеман разом з чоловіком Сергієм прилетіли з Франції. Як і минулого року, художній музей отримав подарунок - профілі бабусі і дідуся, виконані відомою російською художницею початку XX століття Марією Осоргіною. Були присутні на відкритті виставки "Сімейна галерея родини Ґалаґанів у дзеркалі історії", влаштованій до 135-річниці створення Колегії Павла Галагана, де демонструвалися твори з колекції Ґалаґанів.
Життя пройшло далеко від рідних місць, але пані Ліза кожну хвилину перебування на Україні вдихає дивне повітря своєї вітчизни, де поховані її нащадки і де бажають жити її онуки і онучки, які у далекій Америці будуть малювати чарівні пейзажі далекої, але ж, відтепер, такої близької держави, яка має співучу назву Україна. До побачення,-пані Лізо, до нових зустрічей на рідній землі!
Рита БОРД0Н0С