Сборник исторических статей о Чернигове

ЧЕРНІГІВ 100 РОКІВ ТОМУ

Чернігівський Кавказ. Фото початку XX ст.
Сто років тому Чернігів являв собою невеличке провінційне місто, яке, до речі, мало статут центра величезного регіону. Його площа складала тоді близько 550 десятин, а кількість мешканців трохи перевищувала 32 тисячі. За інформацію виконуючого обов'язків губернатора, склад населення був таким: дворян - 3522, духовенства - 309, купців та спадкоємних громадян - 2096, міщан - 19987, селян - 4824. Цікаво, що у графі "цехові" не позначено жодної людини, а ось так званих "прочих" налічувалося аж 2060 осіб.

У той час у Чернігові налічувалось 500 лавок та магазинів, більшість з яких розміщувалася у приміщеннях, що мали опалювання. Свої послуги городянам та приїжджим у столицю губернії надавали дев'ять крамниць, де продавали чоботи, та шість, де можна було купити інше взуття. У 10 магазинах покупцям пропонували одяг, у п'яти - меблі, а ще у п'яти - годинники.

У 10 торгових підприємствах можна було придбати чемодани та інші вироби зі шкіри, у шести - чай, у 13 - фрукти та у 60 - хліб. У місті було 14 державних лавок, де продавали спиртні напої. До того ж, великий вибір вітчизняного та імпортного вина був у багатьох продуктових магазинах. Існувала розвинута готельна мережа, діяли медичні заклади та міський транспорт.

Промислових підприємств було небагато - всього 24, на яких працювало 320 робітників. Проте у місті існувало чимало учбових закладів - аж 38, де навчалися 5432 особи. У губернському центрі діяло чотири банки, два театри, один кінотеатр та три музеї. Не було проблем і з періодичною пресою. Транспортне сполучення з Києвом здійснювалося по Десні пароплавами та по шосе на диліжансах. Протипожежну безпеку забезпечували державні та добровільні пожежні команди, а громадський порядок - усього близько 50-ти співробітників поліції.

В. РУДЕНОК