Сборник исторических статей о Чернигове

Нерозгадана таємниця Антонієвих печер

Сама назва - "Антонієві печери" з'явилась відносно недавно - десь на рубежі XVIII-XIX століть, коли на основі стародавніх і невеличких за розмірами монастирських підземель сформувався великий і неповторний за своєю архітектурою та духовністю печерний комплекс. У Антонієвих печерах вражає все - і непошкоджена первозданність давньоруських підземель, і велична самобутність створених за часів Гетьманщини барокових підземних храмів з унікальними акустичними властивостями, і особлива енергетика, яка благотворно впливає на людський організм. Але це тема окремої розмови.

Вхід до сучасного комплексу Антонієвих печер розташований з лівого (північного) боку від Іллінської церкви і являє собою прямокутну у плані цегляну прибудову з односкатним дахом. Проте зовнішній вигляд цієї споруди не відповідає її внутрішньому рішенню. Інтер'єр перших від входу приміщень з яких складається церква Антонія Печерського - це архітектурна композиція з трьох послідовно розташованих з заходу на схід приміщень, лаконічної, але витонченої архітектури. Бабинець та неф храму знаходяться на поверхні, але вкопаний у товщу гори олтар надає йому повне право вважатися печерним. Розміри церкви, якщо виходити зі звичайних (наземних) категорій, не великі - усього 11,7 х 4 метри. Але для печерного храму це немало.

Наступна печерна церква присвячена Феодосію Тотемському (на фото). Це унікальна підземна споруда. За своїми розмірами та архітектурою вона не має собі рівних, і не тільки в Україні. Фактично це трикамерний бароковий храмопущений під землю. Розміри церкви св. Феодосія вражають. її загальна довжина перевищує 16 метрів, а висота бабинця складає 8 метрів 40 сантиметрів, що майже дорівнює висоті триповерхового будинку. Інтер'єр храму прикрашають півциркульні ніші у зріст людини та багатопрофільний карниз, на який спирається напівсферичний купол. Витончені пілястри з капітелями підкреслюють висоту споруди. Як того вимагає архітектурний стиль, у якому збудована церква, її неф значно нижчий за притвору. Він завершується хрестовим склепінням, відокремленим від стін витонченим багатопрофільним карнизом. Головна прикраса нефу - стіна, яка відокремлює його від олтаря і фактично замінює іконостас. Вона оздоблена стрункими пів-колонками та архівольтом, що надає їй схожість з головним фасадом Троїцького собору. Найнижча частина храму - олтар. Але він дуже просторий і не поступається бабинцю та нефу за своєю архітектурою. Церква Феодосія Тотемського була розрахована на святкові богослужіння. Тому за її склепінням влаштували хори, де, до речі, доводилося свого часу співати і відомому українському поету Павлу Тичині. Треба зазначити, що акустичні властивості цієї підземної церкви і сьогодні вражають співаків-професіоналів.
З північного боку від церкви Феодосія Тотемського на рівні її карнизу розташована невеличка цегляна капличка, у якій знаходиться гробниця з кістками ченців, загиблих, згідно з легендою, від рук монголо-татарських завойовників.

      Антонієві печери З каплиці, рухаючись по довгій та вузькій галереї, відвідувач печер обов'язково потрапить до церкви Миколи Святоші. Це самий скромний за своєю архітектурою храм печерного комплексу. Але він неодмінно приваблює до себе численних відвідувачів, які багато чули про його дивовижні властивості. Поруч з Миколаївською церквою знаходиться невеличке приміщення з встановленим у ньому дерев'яним хрестом. За переказами, саме тут мешкав святий Антоній Печерський до свого повернення у Київ.

      І ось нарешті голова достопам'ятність Антонієвих печер. Це давньоруська кістниця - унікальне поховальне підземелля, яких нема більш ні в одній печері України. А ось ченців 17-го століття ховали у іншому місті - на печерному кладовищі Нижнього ярусу. Довгий час потрапити до нього могли тільки дослідники, але зараз це може зробити кожен бажаючий.
      Про Антонієві печери можна розповідати багато, але краще подивитися на все своїми очима. Як кажуть: "Краще один раз побачити, чим сім разів почути".

      Якими б не були печери - рукотворними чи створеними природою, чудово прикрашеними, як у країнах стародавнього Сходу, чи скромними, як на берегах Дніпра та Десни, - їх завжди будуть супроводжувати легенди та перекази. Не є виключенням і печери Чернігова, а особливо ті, які добре відомі навіть далеко за межами нашого міста під назвою Антоніеві.
      Чутки про ці стародавні монастирські підземелля приваблюють не одне покоління шукачів пригод та дослідників. Безумовно, що більшість пов'язаних з Антонієви-ми печерами легенд, як, наприклад, про велетенський підземний хід аж до самого Києва, не витримують ніякої критики і сприймаються фахівцями як звичайні казки. А ось дивовижні, на перший погляд, розповіді про "привиди", які мешкають у найдавніших підземних спорудах Чернігова, насправді не такі вже фантастичні і заслуговують того, щоб до них ставилися серйозно.

      АЛЕ ПРО ВСЕ ПО ПОРЯДКУ Вже давно помічено, що люди, які приходять до Антонієвих печер, частенько починають відчувати себе якось незвичайно. Найчастіше - це відчуття, нібито поруч знаходиться хтось, кого ти не бачиш. Іноді, знаходячись під землею, людина відчуває, нібито через неї проходять потоки енергії, які змінюють її самовідчуття. В одних зникає головний біль, інші відчувають приток сил, іноді дехто на короткий час втрачає свідомість. А ті, кому особливо поталанить, можуть на власні очі побачити таємничого ченця-відлюдника, який вже не одне століття мешкає у загадкових Болдиногорських підземеллях.

Зрозуміло, що цей привид - не фізична істота, а наша реакція на ту енергію, що пронизує підземні храми, келії та галереї. Природа цієї енергії поки що невідома, але вона існує. У цьому переконані медики, геофізики, фахівці в галузі біолокації і велика кількість пересічних відвідувачів Антонієвих печер, які на собі відчули їх цілющий вплив. Існує навіть певна група мешканців Чернігова, які періодично приходять до цих стародавніх підземель не на екскурсію, а для того, аби "підзарядити" свій організм, і слід зазначити, що всі вони стверджують, що після цього почувають себе набагато краще.
      Науковці за допомогою приладів намагаються розкрити таємниці печер .

      До речі, як свідчать писемні джерела, цілющі властивості Антонієвих печер були помічені давно. Ще у позаминулому столітті у келії, яку перекази пов'язують з ім'ям самого Антонія Печерського, лікували "біснуватих", залишаючи їх там на певний час у повній самоті.
      Як будь-яке природне явище, феномен Антонієвих печер вимагає пояснення. І воно є. Справа в тому, що на землі існують такі місця, де концентруються потужні потоки енергії, так би мовити маленькі Бермудські трикутники. Цілком зрозуміло, що людина, потрапивши у таку зону, відчуває на собі її вплив, який може бути як негативним, так і позитивним. Саме на таких місцях у стародавні часи і будувались храми та монастирі. Для чого це робилося, я думаю, всім цілком зрозуміло.

      Ось і Антоній Печерський, обираючи місце для майбутнього монастиря, не випадково зупинив свою увагу саме на Болдиних горах. Ця місцевість, де, на думку вчених, до прийняття християнства існувало капище Перуна, з давніх часів вважалася місцевими мешканцями святою. А як кажуть у народі: "Свято місце пусто не буває".

      Дослідження феномену Антонієвих печер триває. Нещодавно з'явився ще один варіант щодо його пояснення. Суть цієї версії у тому, що в печерах майже сто процентів вологості, а як відомо, вода є гарним акумулятором та передавачем інформації. Ось молекули води, "сфотографувавши" колись давно образи мешканців монастиря, зберегли їх. І тепер періодично, під впливом потужних енергетичних потоків, "експонують" їх окремим щасливчикам. Може воно і так, а може і ні. Дослідження тривають.

      Володимир РУДЕНОК
      Щотижневик "Чернігівські відомості"