Сборник исторических статей о Чернигове

Чернігівські "запорожці" на картинах Рєпіна

Запорожці Рєпіна
      Деякі картини неможливо написати тільки за рахунок власної, хай і дуже багатої уяви. Це як ніхто розуміли художники-класики, зокрема Ілля Рєпін. Нехай прихильники модерну не ображаються, але достовірності та детальності картин художників минулих століть позаздрить і сучасний цифровий фотоапарат. Чи не найкращий приклад - усім відомі "Запорожці..." Рєпіна.

      Козацький дух Качанівки
      І де тільки Ілля Юхимович підгледів ці колоритні фігури, ці різноманітні костюми, зброю, речі, нарешті - нашу рідну українську бандуру? Історія свідчить, що саме на Чернігівщині - в маєтку Тарновського у Качанівці. Тільки тут Ілля Рєпін міг побачити все необхідне для його картини. Бо у Тарновських була найкраща колекція предметів запорозької старовини - розділ каталогу "Козацький період" містив опис більш ніж дев'ятисот предметів. І обличчя знайомі: замальовки деяких типажів Ілля Юхимович робив з місцевих дворян та селян. А один з персонажів - на диво для цієї картини серйозний і заглиблений у себе - написаний з молодого господаря маєтку чернігівського поміщика Василя Тарновського.
      Більше дванадцяти років працював Ілля Рєпін над картиною "Запорожці пишуть листа турецькому султанові". Перший задум виник у нього ще у 1878 році. Вже будучи відомим, він познайомився із листом запорожців. Особливо його вразили такі рядки: "Ти, шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар!.. Твого війська ми не боїмось, землею й водою будем битись із тобою". І щоб відчути той дух та настрій вільного українського козацтва, влітку та восени 1880 року вирушає Ілля Юхимович у своєрідну історичну експедицію в Качанівку.

      "Ми й самі із запорожців..."
      На Чернігівщині Ілля Рєпін зробив багато етюдів. І не тільки для "Запорожців..." Так, для одного з них - "Гетьмана" - позував знову ж таки Василь Тарновський. Створив тут художник і декілька портретів та пейзажів. А на самих "Запорожців..." Ілля Рєпін витратив величезну кількість енергії та любові.
      "Я уже несколько лет пишу свою картину и, быть может, еще несколько лет посвящу ей, - говорив Рєпін, - а может случиться, что я закончу ее и через месяц. Одно только страшит меня: возможность смерти до окончания "Запорожцев..."
      Завершив свою роботу Ілля Юхимович у 1891 році. А вже наступного року "Запорожці..." та більше тридцяти етюдів до них експонувалися на виставці в Академії' мистецтв. У галереях Чикаго, Будапешта, Мюнхена, Стокгольма картина користувалася незмінним успіхом. Музеями всього світу розійшлися численні етюди, ескізи, замальовки до "Запорожців..."
      В тому числі і написані на Чернігівщині.
      А Ілля Рєпін все життя дійсно пишався своїм українським походженням. Про що пізніше згадувала його дочка: "Почти каждый день папа читал вслух о запорожцах по-малорусски... и рассказывал о Сечи... Мы и сами из запорожцев, думалось мне. Папа из Малороссии, а запорожцы - единственный смелый, вольный народ! Так увлекаясь, папа и нас увлекал своими рассказами и чтением. Моему маленькому брату Юре выбрили голову и оставили чуб..."       Ірина ЛОМОНОС