Чернігівщина, кінець XI сторіччя. Скачуть через ліс вершники, гавкають собаки, кінські копита топчуть опале листя. Попереду мчить князь, а слідом за ним решта мисливців. Гучні вигуки розривають прозору тишу осіннього лісу. Промчала шумна ватага і ніхто й не помітив, що на дорозі, серед пожовклого листя, залишився лежати, тьмяно виблискуючи, золотий княжий медальйон...
Немало таємниць ховають прадавні чернігівські ліси: тут і звірі рідкісні водилися, а бувало й розбійники бешкетували. А от у 1821 році під Черніговом випадково знайшли справжній скарб - золотий князівський амулет із зображенням змій. Такі амулети історики зазвичай називають "змійовиками", а чернігівський є одним з найвідоміших. На його лицьовому боці зображений архангел Михаїл. На перший погляд, цілком благопристойне християнське зображення. Але цікавішим, як завжди, є бік зворотний. Справа в тому, що зображені на ньому істоти з християнством мають дуже мало спільного.
На зворотному боці амулета ціле гадюче кубло. Тут зображена композиція з десяти змієподібних чудовиськ, які оточують фігуру напівжінки, напівзмії. Руки і ноги цієї "красуні" переходили у зміїні тіла і завершувалися драконячими головами. Ось такий, як-то кажуть, портрет в інтер'єрі, висів на грудях одного з чернігівських князів. Історикам навіть вдалося, так би мовити, "розговорити" амулет і встановити його власника. На змійовику був напис: "Господи, поможи рабу твоєму Василію". Тож ім'я чернігівського князя-роззяви дослідникам відоме. Припускають, що золотий амулет належав Володимиру Мономаху, хресне ім'я якого було Василій.
А от загадкові зображення на амулетах-змійовиках - це історія зовсім інша. Дослідники вважають їх своєрідним синтезом язичницьких та християнських уявленьтипових для перших століть християнства на руських землях. Як кажуть, і Богу молись, і чорта не гніви. Наші предки так і робили. Змієподібна богиня - персонаж явно язичницький, був він і у греків, і у скіфів. Та й наші рідні казки знають чимало таких істот. Змійовики були оберегом від нечистої сили і на слов'янських землях побутували аж до XVI сторіччя. До речі, носили такі амулети виключно князі та й взагалі суспільна верхівка.
Як зазначав сам Володимир Мономах у своєму повчанні, полювання було одним із його найулюбленіших занять. Полюючи десь неподалік від Чернігова, він, мабуть, і загубив чеканний золотий амулет. Чи дуже шкодував за ним князь, нащадкам невідомо. Але вартість цієї коштовності приблизно дорівнює розміру княжої данини, яка бралася із середнього міста. Тож втрата, мабуть, все-таки відчутна. Хай навіть і для князя.
Підготувала Олена ТЕРЕЩЕНКО