Старый Чернигов - сборник статей

ЯК УТРИМУВАЛИ ТВАРИН У ЧЕРНІГОВІ 100 РОКІВ ТОМУ
     Як врегульовувались у Чернігові стосунки між людьми та тваринами сто і більше років тому, коли крім звичних нам зараз собак, яких, до речі, у 1867 році було аж 1160, та їхніх постійних ворогів кішок, яких, як ви розумієте, ніхто не рахував, майже у кожному дворі мешкали корови, кози, свині та домашні птахи, а кінний транспорт був головним засобом пересування по міських вулицях?
     Згідно з рапортом Чернігівського поліцмейстера, який той надіслав губернському статистичному комітету, в 1873 році у губернському центрі налічувалось: коней - 1471, рогатої худоби - 1314, свиней - 375, а кіз - 292. Очевидно, щоб впорядкувати таку армаду, треба було прикласти чималих зусиль.
     Треба зазначити, що в ті часи, як і сьогодні, контроль за правилами утримання домашніх тварин та худоби, лежав на міській владі, яка ставилась до своїх обов'язків досить відповідально. Про це свідчать протоколи засідань міської Думи і ті постанови, які були видані чернігівською управою.
     Так, четвертий пункт постанови від 25 лютого 1881 року, суворо забороняв вивозити померлих тварин у яри, що знаходились вище міста і з яких дощова та снігова вода стікала у річку Стрижень. Порушники негайно передавалися до рук мирових суддів, які вирішували їхню подальшу долю.
     Інша постанова забороняла купати коней у озері Млиновище та переганяти через нього іншу домашню худобу.
     З метою запобігання виникнення та поширення у місті епідемії холери, 13 березня 1885 року Дума видала постанову, шостий пункт якої забороняв навіть годувати на Красній базарній площі коней та накидати там солому чи сіно.
     У зв'язку з тим, що у 1885 році у Чернігові були зафіксовані випадки захворювання коней на сап - невиліковною у той час хворобу, та смертельний сказ, міська влада негайно звернулась до заходів з їхньої профілактики. Всі підозрілі на хворобу коні затримувались, а ті, що мали явні ознаки сапу знищувались. При цьому їхні трупи повинні були закопуватись у ями глибиною не менше ніж З аршини (більше 2 метрів). До того ж вони спочатку засипалися шаром негашеного вапна завтовшки близько 15 сантиметрів, а тільки потім землею. Всі речі з дерева, до яких доторкувались хворі тварини спалювалися, а залізні необхідно було прокалювати на вогні. Ще суворішими були заходи по боротьбі зі сказом.
     І все ж таки, не дивлячись на застережливі засоби, сказ побороти не вдавалося. Тому 19 квітня 1889 року міська Дума видає ще одну постанову, у якій спочатку констатує наявність у Чернігові випадків цієї страшної хвороби, а потім вказує, що саме мешканці міста повинні робити, щоб запобігти її поширенню. Враховуючи те, що постанова складається лише з двох пунктів, навожу її текст повністю.
     "Перше. Виводити та випускати собак з дворів, дозволяється не інакше, як у намордниках, за виключенням собак, що виводяться на ланцюжках. Собаки, яких випустили з дворів без намордників будуть знищені.
     Друге. Термін приведення до виконання цього заходу, призначений з 1-го липня 1889 року".
     Слід зазначити, суворі правила щодо утримання тварин та домашньої худоби, діяли не тільки під час епідемій. Ще у 1876 році була видана постанова, згідно з якою заборонялося допущення на вулиці та площі міста бродячої худоби. Ця постанова наголошувала, що худоба може пересуватися містом тільки влітку після дев'ятої години ранку та після десятої вечора, тобто тоді, коли вона слідує на пасовище та повертається додому. Восени, взимку та навесні у будь-який час худоба на міських вулицях вважається бродячою.
     Худобу, яка кидається на людей, предписувалося проводити по місту чи утримувати у дворах виключно на прив'язі. Заборонялося пересуватися з худобою по тротуарах. На порушників, знову-таки, чекало покарання.
     Як і у наш час, виконання встановлених правил у значній мірі залежало від конкретних керівників.
     Так, історична пам'ять зберегла ім'я безкомпромісного борця з бродячою худобою, Чернігівського губернатора Анастасьєва Олександра Костянтиновича, який очолював губернію з 1885-го по 1892-й рік. Незважаючи на свою високу посаду та титули, цей ярий прихильник озеленення Чернігова не соромився особисто контролювати порядок на міських вулицях, використовуючи при цьому нагайку, з якою майже ніколи не розлучався. Особливо небезпечним був він для власників кіз, які поїдали траву на бульварах та у скверах. Затримані при скоєні цього тяжкого, на погляд хазяїна губернії, злочину тварини підлягали негайній конфіскації, а їхні власники каралися великим грошовим штрафом.