Чернігівщина incognita

Із минувшини - в сьогодення

ЧОРНЕ ЗОЛОТО ЧЕРНІГІВЩИНИ

Південь Чернігівщини, помережаний розлогим лісостепом, покраяний лемешами плугів та лісистими балками, осяяний оксамитовими весняними барвами озимини чи то бронзовою засмаглістю пшениць серед літа, а чи сонячним настроєм соняшників на порозі осені, чи іскристо-білими ковдрами снігів взимку, не може не привертати погляд ажурними мереживами бурових веж та перекачувальних установок, що, немов журавлі, стрімко здіймаються вгору. Скіфські племена, що залишили для прийдешніх віків тут свої могили, козацьке братство, що боронило від чужоземця тутешні степи, не знали - не гадали про ту величну цінність, що таїть в собі ця земля на межі сіверського та полтавського краю. І тільки перейшовши рубіж середини минулого століття, на геологічній карті Прилуччини, яка тоді вже була значимою частиною Чернігівської області, з'явилася позначка про присутність тут незліченних багатств нафти та газу.

       Так понад сорок років тому Чернігівський край, окрім хліборобських чеснот, здобув ще й славу нафтогазового краю. А починалося нафто-та газодобування, як і все в цьому світі, з малого... Першими в цій справі стали пошуковці-розвідники, які й розгадали таємниці чернігівських земних надр, знайшовши ключі для відкриття багатющих нафтокомор.

       Перша з них була відкрита у 1959 році неподалік села Гнідинці Варвинського району. Працювала тут бригада майстра Мойсея Юфи з Полтавщини. Лише конкретним результатом можна було підтвердити прогнози геологів. В напруженій праці та чеканні проходили місяці. Та ось у липні свердловину "прострелили", в трубах заклекотіло і через невеличкий отвір зі свистом пішла нафта.

       Тоді всі газети надрукували повідомлення такого змісту: "Геологічні розслідування показали, що Чернігівщина багата на нафту та газ. Для детальнішого розвідування тут створено спеціальний трест. Тепер його колектив веде глибоке розслідування в ряді місць..."

       В тому ж таки місяці було започатковано буріння пошукової свердловини №1 проектною глибиною 3000 м на Прилуцькій площі поряд з селом Сухополова. Перші успіхи додавали ентузіазму, і нафторозвідники йшли і йшли далі прилуцькими полями та луками. В грудні того ж року почали буріння свердловини №4 проектною глибиною 2000 м для з'ясування промислової нафтоносності відкладень, яке проводила бригада майстра В. Д. Коваленка. При її випробуванні 12 червня 1960 року о 17 годині вдарив потужний фонтан дебітом 240 тонн на добу. Того дня було відкрито друге родовище на Чернігівщині.

       Так починалася історія нафтопромислу на Чернігівщині і на Прилуччині зокрема. А далі, як мовиться, нафтопромислова діяльність закипіла, завирувала на повну силу. До розвідників земних надр приходив успіх за успіхом.

       Незабаром з'явились перспективні можливості значного збільшення видобутку нафти. Перед бурильниками було поставлено завдання нарощування обсягів бурових робіт, чого неможливо було досягти без створення підрозділу, оснащеного технікою і кваліфікованими кадрами, яких на той час все ще не вистачало. Бо й робота ця була для більшості новою, вимагала не лише відповідних знань, а й неабиякої фізичної підготовки, мужності та витривалості. Адже кожен, хто потрапляв у цю сферу діяльності, мав бути закоханим у літню спеку і морозяну свіжість, надокучливий дощ і шквальний вітер, що розгойдує вежу, немов маленького човника серед безмежного океану всілякі випробування, труднощі, - бути романтиком. А головне - вірити, що за тією справою, яку ти робиш сьогодні - майбутнє.

       Місяць за місяцем, рік за роком нафтовидобувачі фіксували нові сходинки розвитку і перемог над природою. Щедрими виявилися чернігівські пласти на нафту та газ. Потужними фонтанами "чорного золота" нагороджували вони бурильників. Площі передавались експлуатаційникам.

       28 квітня 1962 року колективом бурової бригади П.Г.Кокозія забурена перша експлуатаційна свердловина на Гнідинцівському нафтовому родовищі проектною глибиною 1880 м. А погонні метри її долали вахти під керівництвом бурильників В. В Чаленка, В. П. Кальбуса, В. М. Терещенка, Г. А. Хринюка. (Всі ці прізвища сьогодні у нафтовиків - жива легенда їхнього недавнього і такого вже далекого минулого). З тієї пори вранці, ввечері і вночі відправляються автобуси з вахтами буровиків, щоб не змовкали дизелі на бурових, які рухають долото вглиб до нафтових і газових покладів у надрах землі, щоб вчасно завершити буріння і передати в експлуатацію нові свердловини.

       Саме тоді, з 1962-го, почалося створення спеціалізованих управлінь, формування колективу високопрофесійних інженерно-технічних працівників, гірників. У 1963-му їх було всього дев'ять чоловік - людей, які розумілися на нафтодобувній справі. Але вже в середині року з'явилася перша вишкомонтажна бригада, бригадиром якої був призначений М. Д. Москаль. З тієї першої бригади починалася велика історія дружного колективу бурильників зі своїми звичаями і традиціями.

       Недостатня кількість кваліфікованих кадрів, відсутність нормальних побутових умов і харчування, зв'язку, під'їзних доріг, вахтового транспорту, не повністю вивчені геологічні умови - це все історія початку видобутку нафти на Чернігівщині. Жодна свердловина не давалася легко. За буровими і вишкомонтажними бригадами були закріплені лише З бортові автомобілі марки ЗІЛ. Вдень вони використовувалися для перевезення різних вантажів для бурових, а під час перезмінок, як вахтовий транспорт. Особливо важко було в період осінньо-весняного бездоріжжя. А зимою через снігові замети не раз доводилося пішки долати відстань по 5-6 км, щоб дістатися до бурової.

       Перша техніка, яку використовували для видобутку нафти і газу - БУ - 75 БР (бурова установка), надходила із заводу "Уралмаш", а вже їх монтажем займалися на місцях.

       Починаючи з 1962 року, прилуцьким управлінням бурових робіт, яке входить до складу виробничого об'єднання "Укрнафта", пробурено понад 1 млн. 700 тисяч метрів експлуатаційного і пошуково-розвідувального буріння. Про те, якими темпами розвивався нафтовидобуток на Чернігівщині, може слугувати ось ця хронологія. Травень 1962-го. Бригада майстра В. П. Степановського "чаклує" над свердловиною № 36 у Гнідинцях, а ще через два місяці почала вирувати робота на свердловині №39, де бригадирував В. Ф. Рободзей.

       26 червня 1964 року. Забурена перша експлуатаційна свердловина на Леляківському нафтовому родовищі.

       В шалену круговерть і стрімкі робочі темпи поволі вливалася молода робоча сила. Темпи нарощування обсягів виробництва вимагали і розширення та будівництва адміністративно-виробничих об'єктів: в смт. Варва, у Прилуках побудовані приміщення, автобаза, котельні. Споруджувалось адміністративне приміщення контори в м. Прилуки, майстерні, що стали основою для майбутньої бази виробничого забезпечення. Розбудовувалась база обслуговування, проводилось навчання кадрів. На підприємство приїздили досвідчені фахівці з інших нафтових регіонів, молоді спеціалісти. Підвищували свою кваліфікацію і вже бувалі нафтовики-помбури.

       Нестримно збільшувалась кількість бурових і монтажних бригад. Організували будівельну бригаду, будували під'їзди до бурових. На кінець 1968-го року в конторі вже працювали 5 бурових і 9 монтажних бригад. Весь період 1965-1968 рр. характеризувався початком буріння розвідувальних свердловин на Прилуцькій та Гнідинцівській площах.

       Грудень 1968 року. Ще одна історична дата. Здана в експлуатацію перша газова свердловина глибиною 3400 м на Гнідинцівському родовищі. З цього дня Чернігівщина мала повне право називатися і газовою областю.

       Травень - жовтень 1978 року - закінчені дослідження нових газоконденсатних покладів на Озерянській та Леляківській площах. Якщо країна про виконання планів чергової п'ятирічки рапортувала паперовими звітами, люди, загартовані вітрами, дощами і палючим сонцем, робили свою справу. І цифри звітів тих літ залишилися для нащадків в Прилуках конкретними новобудовами. Саме тоді нафтовики розгорнули в місті грандіозне будівництво. Змінювалося воно, набувало обрисів сучасного, зростало, молоділо. Прилуки ставали центром нафтопромислового видобутку, і це накладало свій відбиток в першу чергу на соціальну сферу. Кращі дитячі садки, школа, санаторій-профілакторій, чудові дороги до сіл району - все це з'явилося з розвитком нафтодобувної галузі в регіоні.

       7 червня 1990 року. Нафтовики продовжували встановлювати власні трудові рекорди. На Малодівицькому родовищі завершено буріння свердловини №46 глибиною 3052 метри з відхиленням вибою від вертикалі на 614,6 м. Такого ще нафтовики Прилуччини не робили. Але зробили!

       Так проходив рік за роком: змінювалися керівники управліннія бурових робіт, нафтогазодобувного управління "Чернігівнафтогаз", колективи поповнювали випускники навчальних закладів, але основне їх завдання залишалося незмінним впродовж чотирьох десятиліть - успішне будівництво нових свердловин, експлуатація і видобуток нафти. Україна будувала свою незалежність, а нафтовики шукали економічні допомоги для цього будівництва. Адже нафтова промисловість була і залишиться ще надовго основним показником міцності і розвитку будь-якої держави. Та вже наприкінці дев'яностих ставало зрозумілим, що поклади чорного золота не безмежні. Тому нафтовики Прилуччини вже в 2000 році почали вперше у ВАТ "Укрнафта" успішно освоювати метод відновлення бездіючих свердловин. Це також був один із шляхів зниження вартості їх будівництва. При цьому використовувалися пристрої і телесистеми виробництва України та Росії.

       Невирішеним було лише питання буріння свердловин з горизонтальними ділянками стовбура в продуктивному горизонті. Але і цей важливий та складний крок було зроблено. Набутий досвід відновлення був використаний при бурінні горизонтальних свердловин. Перша на Чернігівщині в Прилуцькому нафтопромисловому районі горизонтальна свердловина пробурена на Малодівицькому родовищі в 2001 році. Вона успішно експлуатується і по сьогоднішній день.

       На довгому виробничому шляху були трудові злети - відкриття нових покладів і родовищ, були і невдачі, як то аварії при бурінні свердловин та фонтани, були пожежі. Та люди, мов кремінь, ставали фундаментом здобутків і високих злетів у всі чотири десятки літ. Нафтовики Прилуччини сьогодні - це 2,5-тисячний колектив. Видобуток нафти триває на 18-ти родовищах Прилуцького, Талалаївського, Ічнянського районів Чернігівської області та Роменського району Сумщини. І всі ці десятиліття нафтовики залишаються основними донорами місцевих бюджетів. Навіть в ті важкі для України часи, коли здавалося, що розвалилося в країні все, вони будували і здавали квартири для своїх працівників. НГВУ "Чернігівнафтогаз", управління бурових робіт з когорти тих підприємств, котрі навіть в найсутужніші для України часи виплачували своїм працівникам заробітну плату. Сьогодні нафтовики без проблем можуть оздоровитися в будь-якому санаторії чи відпочити на курорті, заплативши лише десять відсотків від повної вартості путівки. Щоліта понад 400 дітей нафтовиків оздоровлюються біля моря та в чудово облаштованому профілакторії "Нафтовик" у Прилуках.

       Вони першими підтримують всі благодійні акції. Взагалі, благодійність - це характерна риса трудових колективів і їх адміністрацій. Щороку на допомогу малоімущим, тим, хто потребує негайної матеріальної допомоги на лікування, на дитячі установи, лікарні, музеї, бібліотеки, школи, інвалідам нафтовики виділять більше мільйона гривень. І це не голослів'я. Підтвердження тому - високі і почесні нагороди саме за благодійну діяльність. Напередодні 2003-го року Василя Гаркота, начальника НГВУ "Чернігівнафтогаз" знайшла нагорода, яку заслужив він по-праву - золотий орден Миколи Чудотвордя. Його ім'я стало поруч з відомими всьому світу благодійниками Матір'ю Терезою, Папою Римським Іоанном Павлом ІІ-м. 2003-го року Василь Гаркот за заслуги перед церквою був нагороджений ще одним орденом - Нестора Літописця III ступеня. Вручення відбувалося в одній з відреставрованих церков Густинського Свято-Троїцького монастиря єпископом Новгород-Сіверським, вікарієм Чернігівської єпархії Амвросієм. І не випадково. Адже саме на відновлення Густинської святині НГВУ "Чернігівнафтогаз" перерахувало понад 40 тисяч гривень.

       Практика показує, що нафтові родовища Чернігівщини не безмежні, але ще далеко не всі освоєні і не повністю осягнуті та глибина і велич багатства, які дарує нам земля зі своїх надр. Підготовка нових сейсмічних об'єктів для пошуків покладів нафти та газу на основі новітніх техніки та технологій в комплексі з пошуково-розвідувальним бурінням вже в найближчому майбутньому дадуть можливість відкривати нові і нові поклади. І нафтові вишки серед пшеничного безкраю залишаться і символом нашим, і нашим багатством, і нашою надійністю.

       Валентина Матвієнко