Покупці з Америки й Англії оглядали Сосницький пансіонат

Але купити його не захотіли, - повідомив директор пансіонату ім. Щорса Володимир Ткаченко. 

- Наразі районна рада офіційно шукає покупців для оздоровчого закладу. Чий він зараз?

- По суду - державний. А юридично - невідомо чий. “Укрпрофоздоровниця” повинна передати Фонду держмайна всі будівлі закладу. Але акт про передачу ще й досі не підписаний. Очевидно, Фонд держмайна хоче зробити це в день продажу, щоб до того часу майном опікувалась “Укрпрофоздоровниця” (інакше держава повинна компенсувати профспілкам всі борги).

- Скільки коштує оздоровчий заклад?

- За бухгалтерськими оцінками, близько 300 тисяч гривень. А продають його можливо за мільйон чи два. Бо та оцінка нічого не значить при складанні ціни. Пансіонат займає 4 гектари землі у цінному місці. А ще скільки будівель!

- То вже приїжджали якісь покупці?

- Так, цікавились вже інвестори з Англії й Америки. Ніхто не погодився вкладати сюди кошти. При Януковичу заклад готовий був купити політик Мірошниченко (той, що плакав у студії ТСН. - Авт.) з Н.-Сіверського.

- Чи може влітку пансіонат ім. Щорса приймати дітей на оздоровлення?

- Може. Але держава відмовляється допомагати в цьому - путівку треба оплачувати 100%-во. Ціна її не може бути низькою, бо навіть за землю платити треба. А ще і наволочку купити треба, і ремонти. Хто за великі гроші хоче їхати на відпочинок до Сосниці? А заклад може прийняти 200 чоловік.

- А оздоровлення?

- Коли заклад був “санаторієм”, тоді мав 4-5 лікарів та 18 медсестер, надавали тут відпочиваючим більше 30 оздоровчих послуг. А коли його реорганізували в “оздоровчий заклад”, такий медперсонал - розкіш. 

- Щодо матеріальної бази.

- Матеріальна база залежить від кількості проданих путівок. Для порівняння скажу: у часи розквіту ми постільної білизни мали по чотири комплекти. За інструкцією їх викидали через певний термін користування. Згодом з цим стало сутужно - поставили швейні машинки і швачки просто тут шили набори з чого було. Перебирали старе, дірки зрізали і з двох тулили одне. Одне слово, про реставрацію чи модернізацію закладу без грошей і мову вести нічого. Прикро.