Свято? Чиє свято?

Друга світова війна була святом безумців, котрі схибилися на класовій та расовій зверхності і мріяли про світову революцію чи світове панування.
Ох і попознущалися вони і над українцями, і над євреями, і над росіянами, і над німцями.
Вічна пам'ять полеглим у тій м'ясорубці українцям, росіянам, німцям, євреям, полякам, чехам і представникам багатьох інших народів.
9 травня свято для НКВСівців, що з кулеметами лежали за спинами солдат, ряжених героїв і цинічних піаршиків власних персон. Для мене ж їхнеє свято - бридке і підле.

Панове, давайте хоч трішечки думати. Бо інакше ми станемо черговими жертвами чергових безумців. І потім знову хтось святкуватиме перемогу українців над росіянами чи навпаки. Я не хочу ні таких перемог, ні таких поразок. Світ давно вже змагається за перемогу розуму над безумством, змагається за те, щоб безумці ніколи не керували країнами і містами, змагається за високі темпи розвитку і тривалість життя, а не за рівень корумпованості та смертності.