Литературный бутерброд . Тема №4

Литературный бутерброд. Тема №4

Сашко ніколи не бачив моря. Пам’ятає в дитинстві батько сажав його на коліно, гладив рукою по чорнявому волоссю і розповідав байки про море. А малий наслухавшись його історій йшов на кухню брав склянку води і великими ложками клав туди сіль, а потім ходив і всім пропонував спробувати тієї ропи…
А в третьому класі у більш щасливого однолітка, що тільки повернувся з моря купив за кишенькові гроші справжню морську мушлю. І був безмежно щасливий, незважаючи на бурчання батьків…

- Олександр Іванович, тишу прорізав голос секретаря, - ваша дружина телефонує.
-З’єднай!
Поклав слухавку і знов поринув у роботу. Збори, директорат, зустрічі з партнерами.
За останні п’ять років життя його дуже змінилося. Нарешті придбав квартиру, на яку давно заощаджував. Одружився, народився син. Кар’єра пішла вгору. Вже другий рік він директор відомого підприємства. А на бурчання дружини про те, що пора відпочити, лише махав рукою. В гонитві за благополуччям не залишалось часу на таку дрібницю, як відпочинок.

Того вечора Сашко пізно повернувся додому. Звично роззувся, повечеряв. Поговорив з дружиною про якісь буденні речі. Зайшов до дитячої, пограв з сином, на дорослому рівні порадились про марки автомобілів, побудували авто трек. А коли вкладав малого спати дитина як велику таємницю прошепотіла на вухо: «Тату, уявляєш, що у морі вода синя і солона!»

Наступного вечора на березі справжнього моря трирічний хлопчик з захопленням дивився в блакитну далечінь, бризкався водою і куштував на зуб солоні морські камінці.
Сам Олександр Іванович лежав на каміннях дивився на хмари і відчував у роті солоний смак. І не розумів Сашко, чи то смак дитячої мрії, чи просто солона вода.