Судья Карпинская защищает убийц
Суддя Карпинська Н.М. без жодної аргументації залишила мою скаргу без задоволення. Вона, як і суддя Лиманська М.В., правильно зрозуміла натяк Апеляційного суду. Адже, скасовуючи постанову Городнянського районного суду від 22 лютого 2013 року, Апеляційний суд Чернігівської області пропонував допитати тільки працівників міліції, причому навіть тих, які не мають жодного відношення до затримання (доставлення) мого сина.
Допитані у суді працівники міліції нічого нового не сказали, щоб можна було залишити в силі постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи. Вони так і не довели, що мій син розпивав алкогольні напої в громадському місці. Ось що дослівно сказав на суді старший дільничний інспектор міліції Грицюк Г.С. (мовою оригіналу): //audio.meta.ua/5779833.audio
«Он (Ляшко) подходил к колонке. Шатавсь, похитувавсь. При себе у него была какая-то бутылка… Мы это увидели… Остановились, подошли к нему… Чоловік похитувавсь. Предложили ему проехать с нами в райотдел, так как визуально был в нетрезвом состоянии. Він погодивсь добровільно проїхать з нами. Взяли за руку и повели. Зная, что неподалёку от автобусной стоянки находится самогонная точка, мы решили заехать до этого человека и спросить, был этот человек у него, покупал спиртные напитки или не покупал…». (Справа №2505_2913_2012 вiд 14-05-2013. Диск 07065107, час 14:24:43)
У жодному українському кодексі немає жодної статті про відповідальність за придбання самогону. Міліція сама знає «самогонні точки», про що підтвердив Грицюк, але не закриває їх.
Стаття 178, на яку спирається прокурор Городнянського району, передбачає розпивання алкогольних напоїв в заборонених законом місцях або поява в громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль. Мій же син був заарештований тільки за те, що він ішов, як здалося міліціонерам, похитуючись (про розпивання ним алкогольних напоїв немає жодного слова в жодному протоколі і в жодній постанові прокурора). Ні на чию власність, права і свободи громадян він не посягав. Шкідливі наслідки від того, що він ішов додому, не могли виникнути.
«В нього була нечітка мова, він похитувався, в нього було почервоніння очей та обличчя, неохайний зовнішній вигляд»… Всі ці ознаки міг мати і хворий чоловік. А що стосується неохайного зовнішнього вигляду, що теж є вигадкою і нічим не доказано, то таких в Городні ходить 50% населення. Протокол огляду одягу в морзі (а.с.77) не підтверджує вигадку міліції про неохайний одяг Ляшка. Це повинно було зафіксовано у першу чергу, якщо Ляшко своїм зовнішнім виглядом ображав людську гідність і громадську мораль. Слідчий Городнянського РВ УМВС капітан міліції Пархоменко так написав протокол огляду одягу, щоб його ніхто не міг прочитати. Прокурор навіть і не збирався його читати.
Громадські місця визначені у Законі «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» № 2899-IV, прийнятим 11 червня 2009 року з нещодавніми змінами. До них належать:
• під’їзди житлових будинків;
• підземні переходи;
• ліфти;
• таксофони;
• заклади охорони здоров’я;
• навчальні та освітньо-виховні заклади;
• дитячі майданчики;
• спортивні майданчики та приміщення закритих спортивних споруд;
• громадський транспорт (включаючи транспорт міжнародного сполучення);
• стадіони, приміщення відкритих та закритих спортивних споруд;
• заклади громадського харчування;
• приміщення закладів культури;
• приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;
• приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
Законодавець дає таке тлумачення терміна «громадське місце». Громадське місце — це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу.
З вище сказаного видно, що вулиця не є громадським місцем //www.poltava.pl.ua/news/16391/?print.
Кому заборонено нести додому пляшку із спиртним? У сина була пляшка мінеральної води, яку він ніс для мене, бо я була після операції. Міліціонери, мабуть, думали, що самогонка. Під час обшуку вони забрали у сина 250-грамову пляшку горілки (що це було саме самогонка, доказів немає, оскільки вона не була долучена до матеріалів справи).
Біля півгодини (це підтвердив сам Грицюк Г.С. у присутності адвоката Лизака Г.Г. і дружини покійного) сина возили по місту по «точках», питаючи, чи не був він у них (виходить, міліція знає про «точки» самогоноваріння, але не вживає заходів по їх викорененню). Про те, що моєму сину стало погано в машині, підтвердив і сам Грицюк Г.С. у присутності мого першого адвоката Лизака Г.Г. Не дивлячись на погіршення стану здоров’я мого сина, працівники міліції не повезли його в лікарню і не доставили додому, хоча і їхали повз мою хату і проїзджали «швидку», не викликали лікаря, як вимагає законодавство, мабуть було чого боятися.
В міліцію сина, згідно запису в журналі для запрошених (підпис мого сина відсутній), доставили в 18:20 (чому не зроблений запис про це у журналі для доставлених?), а випустили о 18:40.
Ст.178 передбачає розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді. Але щоб потрапити під цю статтю, потрібно принизити людську гідність і громадську мораль!
Бути п’яним не заборонено. Інакше б не було ні весіль, ні днів народження, і всі люди, які йдуть з дня народження, весілля, проводів в армію або просто з питного закладу, давно б були жертвами міліції.
Людей з сильним алкогольним або наркотичним сп’янінням працівник міліції повинен доставити в лікарню, а в інших випадках, якщо п’яний не порушує громадський порядок, він може сміливо пересуватися по вулицях міста, його не мають права затримати правоохоронні органи.
Ляшко йшов по вулиці Чорноуса самостійно, не розпивав ні пива, ні інших алкогольних напоїв на вулиці, не з’являвся у п’яному вигляді в громадських місцях, нікого не ображав і не принижував нічиєї гідності. Це підтверджують свідки Александрова Н. та Атрощенко В.Г.: «Не хитався, пропонував піднести сумку», зокрема у випуску телепрограми «Критична точка» (//www.youtube.com/watch?v=YSGyiH4JLcI&feature=youtu.be).
Експерти Головного Бюро судово-медичної експертизи МОЗ України також не підтвердили, чи був Ляшко В.П. п’яний на момент затримання через відсутність медичних показань.
У постанові прокурора значиться: «Працівники міліції, підтримуючи Ляшка В.П. за руки, перевели його до автомобіля. При цьому Дриг С.О. та Грицюк Г.С. на дотик відчули, що в рукаві верхнього одягу Ляшка знаходиться пластикова пляшка». Все ж таки Ляшка примусили сісти в автомобіль, бо сам прокурор у своїй постанові це підтверджує: «Ними було прийнято рішення доставити Ляшка В.П. до райвідділу для складання протоколу про адміністративне правопорушення». Досі немає відповіді на питання: що порушив Ляшко?
В матеріалах прокурорської перевірки немає доведених даних про те, що мій син в момент його затримання знаходився в громадському місті в стані сп’яніння, мав неохайний вигляд та своєю поведінкою ображав людську гідність та мораль, що нібито стало причиною його затримання та доставки в райвідділ. Крім того Дригом С.О. напередодні був складений адміністративний протокол відносно мого сина, тож Дригу С.О. були добре відомі анкетні дані Ляшка В.П. Тому не було ніяких підстав для його затримання та перевірки його даних, а адміністративний протокол міг бути складений на місці. Крім того, як встановлено в ході перевірки, в приміщенні Городнянського РВ УМВС анкетні дані мого сина були встановлені з його слів, що можна було б зробити і на місці.
Якщо раніше Дриг стверджував, що у них не було з собою бланків протоколів, то на судовому засіданні 18.05.2013 р. заступник начальника РВ УМВС Приходько сказав інше: «Они получают определённое количество бланков. По использовании получают ещё».
Грицюк Г.С. 18.05.2013 р. на запитання адвоката, що їм перешкоджало скласти протокол на місці, відповів: «На месте не удобно». А водіям «удобно», коли їх зупиняють на дорозі?
Навіть тут нестиковка. Справа, виходить, зовсім і не в бланках.
Постанова судді Карпинської ґрунтується тільки на показаннях працівників міліції, винних у смерті мого сина, на вказівках прокурора, її власних припущеннях.
Суддя Карпинська перебирає на себе функції лікаря, вигадуючи хвороби, які не відображені в жодному медичному документі покійного:
«Щодо даних, наданих Ляшко Н.А. в судовому засіданні, які відображені у витягу з медичної картки амбулаторного, стаціонарного хворого (а.с.58 судового провадження), де серед захворювань Ляшка В.П. не вказана хронічна ішемічна хвороба серця, суд враховує, що з часу останнього діагнозу до часу його смерті минуло два роки, тривалого проміжку для розвитку хвороб».
Всі її «дослідження» звелися до перечитування рапортів працівників міліції, актів експертиз, показань свідків, хоча в усіх цих документах є багато протиріч, які суддя і не збиралася усунути. Жодних питань з приводу цих протиріч суддею Карпинською, як і суддею Лиманською, не було задано, жодних аргументів у доказ правильних дій працівників міліції і прокурора не наведено.
Більшість викликаних суддею працівників міліції не мали жодного відношення до справи. Вони нічого не могли свідчити, але суддя втратила два дні на їх вислуховування, примушуючи мене платити адвокату за зовсім непотрібний виклик.
Суддя Карпинська свідомо не «помітила» мої вимоги, про які я написала в своєму клопотанні:
3. визнати незаконною бездіяльність прокурора Городнянського району щодо неприйняття рішення у порядку та у строк, передбачений ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України, при розгляді заяви про можливу наявність ознак злочину в діях працівників міліції при затриманні Ляшка В.П.;
4. зобов’язати прокурора прийняти рішення у порядку та у строк, передбачений статтею 97 КПК України, за результатами розгляду заяви про наявність ознак злочину в діях працівників міліції при затриманні Ляшка В.П.
Суддя Карпинська запросила тільки працівників міліції, вважаючи, що ті, через яких загинув мій син, скажуть правду.
Проте свідків, на виклику яких я наполягала, вона відмовилася викликати. Бо вони могли підтвердити ті показання, що давали в прокуратурі.
Бо свідки Александрова Н. та Атрощенко В.Г. навіть у випуску телепрограми «Критична точка» //www.youtube.com/watch?v=YSGyiH4JLcI&feature=youtu.be підтвердили, що мій син не був п’яний: «Не хитався, пропонував піднести сумку».
Вона не тільки не звернула увагу на факт неодноразового підтвердження у прокуратурі і в судовому засіданні Костирком П.М. залякування свідків міліцією, а і зробила непотрібним будь які свідчення з боку свідків: «Костирко П.М. безпосередньо таких погроз не чув і не може стверджувати про чинення тиску будь-ким з міліціонерів». Джерелом пізнання фактичних обставин вона вважає тільки тих, з чиєї вини загинув мій син.
Так, дійсно, Єрмоленко заперечує здійснення на нього тиску з боку міліції, бо він боїться міліції, погрози якої відносно нього вже стали реальністю.
Яке значення має те, підтверджено чи не підтверджено тиск на свідків? Головне — ніхто так і не довів, що мій син щось порушив і що його доставили в райвідділ міліції законно.
Суддя відмовила мені у моєму проханні запросити у якості свідка мого першого адвоката Лизака Григорія Григоровича, який займався моєю справою два з половиною роки, був присутній при опитуванні свідків //www.youtube.com/watch?v=YSGyiH4JLcI&feature=youtu.be
Суддя Карпинська проігнорувала мої слова про те, що прокурор сфальсифікував начебто мої пояснення про те, що мій покійний син Ляшко В.П. знаходився на обліку в нарколога, просив в мене гроші на спиртне і що я іноді купувала сину спиртне. Під цими поясненнями стоїть начебто підпис адвоката Лизака, хоча я ніколи не писала жодних пояснень у присутності адвоката. Вони вирішила: якщо викликати мого першого адвоката Лизака, то можуть бути проблеми у прокурора.
Суддя Карпинська спиралася не на докази, які б мали досліджуватися в процесі розгляду справи, а лише на нічим не підтверджені вигадки прокурора. Тому викликати свідків, які не вигідні прокурору, судді не дозволили.
Незрозуміло, за яких обставин суддя вважає дослідчу перевірку такою, що проведена повно, а постанова про відмову в порушенні кримінальної справи винесена законно.
Суддя незрозуміло на якій підставі робить висновок, що прокурором встановлено, що 19.10.2009 року працівники міліції здійснювали доставлення Ляшка В.П. до райвідділу, оскільки той перебував в нетверезому стані в громадському місці, при собі будь-яких документів, підтверджуючих особу, не мав, а тому для встановлення особи та складання адмінпротоколу його доставили до райвідділу.
В Постанові судді Карпинської нема жодного рядка про перевищення влади та службових повноважень працівниками міліції при затриманні мого сина. Проте наводяться перекручені дані судово-медичного дослідження і робиться висновок про те, що у смерті мого сина працівники міліції не винні.
Суддя Карпинська ніяк не відреагувала на неодноразові нагадування мого адвоката про ненадання допомоги безпорадній людині. Якщо прокурор раніше «доводив», що працівники міліції навіть надали належну допомогу Ляшку В.П., викликавши швидку до … його трупа (!!!)», то суддя Карпинська пішла ще далі:
«З пояснень чергового Акименко О.В. та Симонка Д.П. встановлено, що після складення адміністративного протоколу Ляшко В.П. з відділу міліції виходив разом з Воронковим О.С., тобто не був залишений на самоті. Вказане узгоджується і з поясненнями Воронкова О.С., який підтвердив, що вони вдвох із Ляшко В.П. виходили із райвідділу, останній пропонував Воронкову О.С. зайти щось випити».
По-перше, Воронкову ніхто не доручав довести Ляшка до дому. По-друге, вони живуть у різних кінцях міста. І, найголовніше, він також був п’яний. Через три з половиною роки після смерті Ляшка Воронков раптом «згадав», як Ляшко пропонував йому зайти щось випити. Іншої версії підкинути Воронкову у міліції не вистачило фантазії.
Захищаючи працівників міліції та прокурора, суддя Карпинська наводить таке: «Вказана постанова ґрунтується на матеріалах неоднократних перевірок, зібраних у відмовному матеріалі 70/09 (т.1., т.2)».
Те, що в цих показаннях відсутня дата відбору показань та багато протиріч, суддю Карпинську також не хвилює.
Вона не хоче помічати той факт, що Костирко П.М. двічі підтвердив в прокуратурі факт залякування свідків міліцією (а.с.152 та а.с.285) і повторив це у судовому засіданні.
Дільничний інспектор міліції Грицюк Г.С. у своєму поясненні підтвердив, що при затриманні Ляшка був свідок: «Коли порушника зупинили, він був один на відстані 10-15 м від автобусної зупинки, де сидів якийсь чоловік. До того чоловіка ми не підходили».
А повинні були! Але ДІМ Грицюк вважає, що йому дозволено все: «На медичний огляд не возили порушника по тій причині, що алкогольне сп’яніння в порушника було явно виражено».
На судовому засіданні працівники міліції самі підтвердили, що на вулиці не було людей, чию б людську гідність та громадську мораль своїм неохайним виглядом міг образити Ляшко.
Ляшко В.П. з РВ міліції вийшов разом з Воронковим О., який останнім бачив Ляшка. Воронков також був притягнутий до АП, мав сп’яніння, то чому міліція навіть не допустила версії: можливо, то він зіштовхнув Ляшка, що спричинило йому смерть? Воронков же проходить як свідок, а не як підозрюваний. Міліції не спало це на думку, бо вона вже знала, хто заплямував міліцейський мундир. Тому і постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 21 жовтня 2009 р. з’явилася в день похорону Ляшка В.П., задовго до того, як рідні звернулись із заявою до міліції та прокуратури. Зате із протоколом про адміністративне правопорушення та постановою рідним надали можливість ознайомитися лише 5 листопада 2009 року.
П’яний Воронков, який ніколи не приходив сам у райвідділ, невипадково з’явився в міліції після 18 години, бо треба було підтвердити факт перебування Ляшка в райвідділі міліції, якого доставили до райвідділу майже мертвим і залишили на асфальті міліцейської автостоянки.
У поданні прокурора (а.с.293) про усунення порушень головного Кодексу України про адміністративні правопорушення сказано: «Не зареєстровано його (Ляшка) доставлення в Книзі обліку осіб, які доставлені до чергової частини, не забезпечено його огляд, не перевірено порушника за картотекою ОВС».
Тобто не доведено, що Ляшко був живий, коли заднім числом складався акт про адміністративне правопорушення.
Суддя Карпинська вірить голослівним поясненням працівників міліції Дриг С.О. та Грицюка Г.С., які «підтвердили», що «19.10.2009 року вони здійснювали доставлення Ляшка до райвідділу, оскільки той перебував в нетверезому стані в громадському місці, при собі будь-яких документів, підтверджуючих особу не мав, а тому для встановлення особи та складання адмінпротоколу його доставили до райвідділу. При цьому, Дриг С.О. та Грицюк Г.С. пояснили, що Ляшка В.П. вони не затримували і будь-яких обмежень щодо нього при доставленні до відділку не застосовували).
Яким чином вони доставили Ляшка до райвідділу, не затримуючи його, залишається загадкою. Мабуть, застосували гіпноз чи інші чудеса.
Затриманого Ляшка В.П. возили по місту «з метою виявлення фактів здійснення діяльності з незаконного виготовлення алкогольних напоїв», «заїжджали до Городнянського районного ЦСССДМ, де опитали директора Висоцьку Т.В. Ляшко В.П. весь цей час знаходився на задньому сидінні автомобіля» (з Постанови прокурора Городнянського району С.О. Розинка від 27 червня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи). В міліцію мого сина, згідно протоколам, доставили в 18:20, хоча, з пояснень міліції, його затримали біля 17 години 30 хвилин.
І це називається: «будь-яких обмежень щодо нього при доставленні до відділку вони не застосовували»! Де і ким написано, що працівники міліції мають право півтори години знущатись над людиною у машині та проводити якісь розслідування з приводу виготовлення незаконної алкогольної продукції?
Якщо будь-яких документів, підтверджуючих особу, Ляшко при собі не мав, то яким чином вони повинні були з’явитися у нього у райвідділу? Адже у поданні прокурора (а.с.293) про усунення порушень головного Кодексу України про адміністративні правопорушення сказано: «Не перевірено порушника за картотекою ОВС».
Чи не можна було просто попередити Ляшка, якщо навіть припустити, що він був у п’яному вигляді? Адже він нічого не скоїв за ст. 178, яку йому приписують.
За смерть людини працівникам міліції оголошено зауваження (і то через 2 роки!!!). А за те, що літня людина йшла похитуючись, несучи з собою пляшку мінералки для хворої матері, над нею знущалися протягом майже двох годин, бо міліціонери шукали точки незаконного виготовлення алкогольних напоїв.
Протокол та постанова складено недбало, допущено невідповідність вимогам оформлення та порушення чинного законодавства. Графа 10, в якій засвідчується особа, вимагає «вказати документ, коли і ким виданий». Документу немає, а запис «особа встановлена» свідчить про те, що дільничні знали Ляшка В.П.
Як можливо виконати дві протилежні за змістом дії — «від копії протоколу відмовився» (підпис), «копію постанови про притягнення до АП отримав» (підпис), якщо все це міститься на одному аркуші паперу?
Згідно ст.11 «Закону про міліцію», міліція має право затримати осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, — на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення — до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання.
Затримувати Ляшка для встановлення особи не було потреби, оскільки ДІМ Дриг С. знав затриманого, бо напередодні, 15 жовтня, складав протокол про АП за ст.178, також безпідставно. До того ж були свідки на місці затримання, які добре знали Ляшка (їх свідчення є в матеріалах справи, хоча їх і примушували переписувати свої показання).
Осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп’яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, міліція повинна передати в спеціальні медичні заклади або доставити до місця проживання, а при відсутності таких — тримати їх у райвідділу до їх витвереження, оскільки з моменту затримання міліція несе відповідальність за збереження життя та здоров’я людини.
За вчинення дрібних адміністративних правопорушень може бути застосовано попередження або штраф (ст.24 КУпАП). “Піклуючись” про гідність людей, міліція позбавила життя мого сина. Вбивши людину, вона вважає, що їх гідність захищена.
Порушення громадської моралі — це хуліганство, нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Чи були ці порушення з боку Ляшка? Не було!!!
Якщо працівники міліції їхали по службовим справам, то чому вони не склали протокол про адміністративне правопорушення на місці події або не зробили зауваження та не порекомендували йти додому, а возили в особистій машині мого сина по різним кінцям міста Городня, вишукуючи місця незаконного виготовлення та збуту алкогольних напоїв?
Не було потреби встановлювати особу мого сина. На місці затримання були свідки, які могли повідомити необхідні дані про мого сина, бо в Городні майже всі люди знають один одного. Не було необхідності затримувати Ляшка В.П. Міліціонери та ті, хто проводив розслідування, мають добре знати Закон України «Про оперативно розшукову діяльність», вимоги цього закону та порядок роботи з населенням та інше. Прокурор вказує, що в порядку статті 261 КУпАП Ляшко В.П. не затримувався. Тоді в порядку якої статті його доставили до райвідділу, тривалий час возили по місту в машині і яка була в цьому службова необхідність?!
В судово-медичній практиці середньою смертельною концентрацією алкоголю вважається 3-4,0%, а концентрація 3,8% і вище, як правило, смертельною.
Незважаючи на те, що в Акті судово-медичного дослідження № 161/12 сказано: «Якби навіть Ляшко не хворів на хронічну ішемічну хворобу серця, то наявність в його крові такої концентрації спирту могла настати», прокурор показує себе великим медичним спеціалістом, заявляючи на одному із судових засідань: «Це не основний показник!».
Тобто, прокурор знає краще, ніж експерти.
Якщо через день, коли проводилося судово-медичне дослідження, у мого сина знайдено 3 промілле етанолу, то у момент його арешту вміст його в крові повинен бути ще більшим. Він не повинен був самостійно не тільки пересуватися, але і стояти. Але за декілька хвилин до його арешту він стояв на тротуарі і розмовляв із стрічними. У нього повинні бути блювота, нетримання сечі і калу. Але присутня при експертизі санітарка моргу підтверджує, що одяг його був охайним. Це ж підтверджується і в протоколом огляду одягу покійного Ляшка в морзі Городнянської ЦРЛ від 20 жовтня 2009 року, зроблений слідчим Городнянського РВ УМВС капітаном міліції Пархоменко Ю.Л.
В такому стані, як намагається довести міліція, йому загрожував параліч. Але міліція півтори години возила його по «точках», застосовувала до нього фізичну силу та психологічний тиск, замість того щоб викликати «швидку». І навіть ухитрилася допитати його у відділенні, хоча виникає питання, як вона могла це зробити, коли людина була у напівпритомному і безпорадному стані. Інакше як знущанням це не назвеш.
Суддя Карпинська не хоче бачити, що в поясненнях міліціонера Симонка Д.П. і громадянина Воронкова О.С. є істотні суперечності, які і досі не усунуті. Прокуратура пояснює це так: «Зазначене можна пояснити тривалим проміжком часу, що минув від дня вказаних подій». Про який тривалий проміжок часу може бути мова, якщо прокуратура зобов’язана була вчасно опитувати всіх учасників справи?
Закон однозначно гласить, що ставлення суб’єкта до наслідків може бути як умисним, так і необережним.
Стаття 367 КК України передбачає також відповідальність за службову недбалість.
Стаття 364, п. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У частині 3 статті 364 Кримінального кодексу законом встановлено покарання за зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу, яке є більш суворим, ніж передбачене в частині першій чи другій цієї статті покарання за такий злочин, вчинений службовою особою: «Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна».
«Грицюку, Дригу, Симонку оголошено зауваження»… Через два роки. Дуже легко відбулися за смерть людини.
І ще одне дуже цікаве питання. Яким чином мій син міг отримати постанову про правопорушення і розписатися в її отриманні 20 жовтня 2009 року, якщо смерть його настала 19 жовтня? Це говорить про те, що ці документи компонувалися заднім числом, коли Ляшко вже був мертвий. Міліціонери «прокололися» на даті. І чому копії постанови від 20.10.2009 р., яка вручається негайно після складання правопорушнику і яку «отримав» Ляшко, «підписавшись» в графі «Копію постанови отримав», не виявилося при огляді його одягу?
Або таке. Слідчий СВ Городнянського РВ УМВС капітан міліції Ю.Л.Пархоменко встановив, що «труп Ляшко В.П. лежав обличчям догори (на момент виявлення лежав обличчям вниз)». У слідчого не виникло жодних питань?
І ще. Куди подівалася гематома на п’яті, про яку мені з експертизи зачитував прокурор Червонюк і про яку нагадував мені на прийомі в обласній прокуратурі прокурор Яценко (у переробленому варіанті експертизи про гематому не згадується)? Чи не тому слідчий Пархоменко Ю.Л. так оперативно зробив висновок: «Травми, знайдені на тілі покійного, причиною його смерті не були»?
На мою вимогу показати записи відеокамери райвідділу міліції, де зафіксовано, як заводили мого сина, мені пояснили, що камери вмикають тільки тоді, коли бачать, що людина підозрювана. За якими ознаками в міліції впізнають підозрюваних людей? Людина, яка приходить зі зброєю, не буде демонструвати її, заходячи в відділ міліції.
Якщо навіть припустити, що мій син помер сам на території районного відділу міліції, це не знімає з працівників міліції відповідальність за перевищення службових повноважень під час незаконного затримання і допитування мого сина. Беззахисній людині похилого віку не тільки не надали допомоги, але ще й допитували її. Не можна було складати протокол, якщо людина була не в змозі навіть розписатися.
Суддя Карпинська хоча і ознайомилася з матеріалами справи, але, як і Лиманська, шукала у матеріалах прокурорської перевірки зачіпки, як врятувати від законного покарання винних у смерті мого сина міліціонерів, яких захищає прокуратура.
Вона не хоче бачити, що прокурор району навмисно затягував час, поверхнево і невчасно відбирав пояснення, не проставляючи дати, що унеможливлює встановлення хронологічності по справі. Вона надає увагу лише факту смерті сина, не пов’язуючи смерть сина з його затриманням та неналежним утриманням працівниками міліції. Прокурор прямо втручається у процесуальну діяльність слідчого, хоча повинен лише контролювати її (наглядати за нею).
Акти судмедекспертиз містять багато неточностей, тому не можуть вважатися об’єктивними, а як такими, що писані на підтвердження постанови прокурора.
І головне. У висновках Актів СМЕ №282 (обласна), №№228/11 та 161/12 (Київ) не надано підтвердження, що «на момент затримання з 17.00 до 17.30 Ляшко був у нетверезому стані, через відсутність медичних показань».
На жаль, прокурора та суддя Карпинська цього не бачать, а фальсифікують хронічну ішемічну хворобу, хоча це не відповідає дійсності, бо при житті Ляшко ніколи не хворів на хворобу серця (витяг з історії хвороби додається).
Прокурор у своїх зверненнях з приводу експертиз нав’язував усім думку про хронічну ішемічну хворобу Ляшка («Чи могла настати смерть Ляшка при наявності в крові алкоголю 3 проміллє, якби він не хворів на хронічну ішемічну хворобу серця при житті?»). Допомагала прокурору в цьому і обласна прокуратура, яка теж збирала відомості про лікування Ляшка в наркологічному диспансері 20 років тому.
Районна і обласна прокуратура не зацікавлена в об’єктивному розслідуванні незаконного затримання мого сина. Прокурор Городнянського району Розинка С.О та прокурор-криміналіст прокуратури області Кожедуб В.М. звертаються в Чернігівську обласну психоневрологічну лікарню та в Чернігівській обласний наркологічний диспансер з запитом, чи перебуває Ляшко там на обліку. Вони не цікавляться, чи є там скарги Ляшко на хворобу серця, яких там не має і не може бути, їх хвилює тільки одне — зробити з Ляшка алкоголіка. І, незважаючи на те, що з обласної лікарні прийшла відповідь, що Ляшко останній раз лікувався в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні в першій половині 2005 року і під наглядом психіатра у диспансерному відділенні Чернігівської обласної лікарні не перебуває, прокурор робить висновок: «Смерть Ляшка В.П. настала від хронічної ішемічної хвороби серця з розвитком серцевої недостатності».
Але мій син за 58 років життя ніколи ні на що не скаржився і на обліку у нарколога не стояв. В лікарню майже не звертався, про що свідчить витяг з історії хвороби, в якому хронічна ішемічна хвороба взагалі не згадується.
Суддя Карпинська також безпідставно посилається на комісійне судово-медичне дослідження експертів Державного управління Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України і робить нічим не підтверджені висновки: «Висновок є мотивованим та науково обґрунтованим і містить посилання на матеріали, які використовувалися під час дослідження поставлених питань».
Щодо експертизи Головного Бюро СМЕУ №228/11 від 03.10.2011 р., то з її висновків виникло ще більше запитань. Головний експерт Бурчинський В.Г. не усунув протиріччя актів судово-медичних досліджень №1157 та №282, а ще більше піддав сумніву причини смерті Ляшка.
Висновки комісійної експертизи не можна вважати об’єктивними, оскільки первинною судмедекспертизою відібрано на дослідження серце, мозок, печінка, судина, легеня, що протокольно підтверджено, а комісійною експертизою досліджуються органи, відбір яких не зафіксовано в Акті №1157 (нирка і надниркова залоза), що категорично не допускається «Правилами». Відсутні навіть сліди сечовипускання, аналіз медичних документів і інших матеріалів справи, що свідчать про попередній стан здоров’я померлого.
Тому акт експерта не можна приймати як безумовний доказ того, що загиблий помер від алкогольного сп’яніння.
Ця експертиза так і не могла встановити, чи перебував Ляшко В.П. під час зустрічі з працівниками міліції у стані алкогольного сп’яніння. Вона лише констатує, що тілесні ушкодження при падінні були легкими і що «смерть гр.Ляшко В.П. настала приблизно за 14-16 годин до моменту судово-медичного дослідження його трупа.
Скомпонована судмедекспертиза, яка за датою складання проведена за 35 днів (!!!) до смерті мого сина, за переконанням мого адвоката, писалась або під диктовку, або під тиском на експерта (судмедексперт Будевич мав всього 4 роки стажу, а згодом був звільнений з посади за хабарництво).
Експертиза виконана несумлінно, труп досліджений недостатньо повно. Гістологічне дослідження не відповідає вимогам «Правил узяття, фіксації, обробки, дослідження, зберігання і документації трупного матеріалу, призначеного для судово-гістологічного дослідження». Не вказаний час судово-медичного дослідження трупа. В описі одягу, знайденого на трупі, не відзначено наявність на ньому сторонніх речовин (бруд, кров, блювотні маси і т.п.), пошкоджень і т.д.
Відсутні речові докази, не вказані особи, які були присутні при виконанні експертизи. Тим самим була порушена «Інструкція про проведення судово-медичної експертизи».
Не вказано, в якій кількості узяті на судово-гістологічне дослідження, в який фіксуючий розчин поміщені шматочки внутрішніх органів. Не вказано, звідки вони були вилучені (з яких кровоносних судин узята кров), в якій кількості, в який поміщені посуд, як упаковані, чи опечатані, коли відправлені до лабораторії і т.д. Ці відомості можуть мати вирішальне значення для правильної оцінки результатів лабораторних досліджень. Об’єктивні результати судово-хімічного дослідження крові, сечі (в окремих випадках — спинномозкової рідини, тканин, органів, вмісту шлунку) можуть бути отриманий лише при дотриманні правил відбору закупорювання і транспортування відповідних проб. Кров для визначення етилового спирту слід брати тільки з периферичних венозних судин (стегнової, плечової вен) або пазух твердої мозкової оболонки трупів (при зберіганні трупів при температурі не вище +5°С). Відбір крові і сечі здійснюють стерильними скляними піпетками об’ємом 10-20 мл, забезпеченими гумовими балончиками.
Узято всього 15 мл кров, хоча необхідно не менше 250 мл крові і сечі. Висновок про отруєння алкоголем зроблений на підставі лише кількісного визначення етилового спирту в крові. Для дослідження не узяли сечу, хоча згідно наказам і циркулярам Міністерства охорони здоров’я при підозрі на отруєння етиловим спиртом на судово-хімічне дослідження належить направляти кров і сечу.
При такому висновку повинен бути набряк речовини головного мозку, але його не знайдено. Сечовий міхур, як правило, повинен бути розтягнутий і переповнений сечею, а в висновках експертизи значиться: «Сечовий міхур порожній».
На підставі такої «експертизи» і був зроблений висновок про настання смерті від гострого отруєння алкоголем.
В самій «експертизі» стільки помилок і порушень, що закономірне запитання: хто був п’яним — Ляшко В.П. чи експерт Будевич?
Чого вартий такий висновок судді: «Прокурорською перевіркою проводилось з’ясування можливих даних про те, що працівники міліції змусили Ляшка В.П. підписати протокол від 19.10.2009 року та бланк постанови від 20.10.2009 року у справі про адміністративне правопорушення, але ці дані не підтвердились»?
Мабуть, Ляшко В.П. так любив міліцію, що сам добровільно підписав собі вирок? Навіщо складати протокол, коли особа, на яку він складається, не повинна його підписувати? Ляшко проявив геройство, підписавшись під протоколом, який ніхто не змушував його підписувати?
І чому Ляшко, який не перший раз підписував такий протокол і був у стані ще більшого алкогольного сп’яніння, адже 8 років тому я сама возила його на лікування в обласну психоневрологічну лікарню, мав раніше чіткий підпис? Чому прокурор не звірив підпис, який міліція приписує Ляшко, з підписами Ляшка на попередніх протоколах?
Норми ЦПК визначають, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Встановлені судом обставини справи мають бути обгрунтовані доказами, що були одержані у визначеному законом порядку, за допомогою передбачених ч. 2 ст. 27 ЦПК засобів доказування і перевірені в тому самому судовому засіданні, в якому постановляється рішення. Відхилення доказів має бути обгрунтованим.
Обставини справи встановлюються судом на підставі перевірки всіх матеріалів, поданих заінтересованими особами та зібраних за допомогою суду (ст. 30 ЦПК). Висновки суду щодо фактичних обставин справи, які він вважає встановленими, прав і обов’язків сторін обґрунтовуються певними доказами. Коли останні відхиляються, суд зобов’язаний навести щодо цього свої доводи. Обгрунтуванню підлягають як задоволені частини, так і відмови в позові.
В Постанові ж судді Карпинської немає жодних обґрунтованих доказів.
Підсумовуючи сказане, у мене є всі підстави стверджувати: висновки судді Карпинської безпідставні, оскільки вони враховують лише доводи міліціонерів, винних в смерті мого сина, та прокурора, який захищає вбивць, і не враховують ані показання свідків, ані інші документи, які є в справі. Це свідчить вже не про допущену суддею під час розгляду скарги неповноту та однобічність, а про щось інше.
Добавить в:
