Чернігівський апеляційний суд захищає міліціонерів-вбивць
27 Января 2013 10:05
Просмотров: 3555
Метки: Чернігівський апеляційний суд, Черниговский апелляционный суд, права человека в Черниговской области, права людини в Чернігівській області
Метки: Чернігівський апеляційний суд, Черниговский апелляционный суд, права человека в Черниговской области, права людини в Чернігівській області
Чернігівський апеляційний суд захищає міліціонерів-вбивць
nliashko.narod2.ru/index.htm
Ментовская похоронка на двух сыновей
Судэксперт-взяточник
Видео
26.12.2012 р. Городнянський районний суд скасував постанову прокурора Городнянського району Розинки C.O. від 27.06.2012 про відмову в порушенні кримінальної справи, винесену за фактом смерті мого сина Ляшка Володимира Павловича біля приміщення Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області.
Вважаю, що постанова Городнянського районного суду законна, оскільки судове засідання тривало протягом трьох днів (30.11.2012 р., 12.12.2012 р., 25.12.2012 р.) і суддя Соколов О.О. доклав максимум зусиль щодо всебічного, повного та об’єктивного вивчення обставин справи та встановлення розбіжностей в показаннях свідків та в матеріалах справи.
14 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області безпідставно задовольнила апеляцію старшого прокурора прокуратури Городнянського району, скасувавши Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2012 року про задоволення скарги Ляшко Надії Андріївни на постанову прокурора Городнянського району в Чернігівській області від 27 червня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо Грицюка Г.С. та Дриг С.О. по факту смерті Ляшка В.П.
Підставами для скасування рішення і ухвалення нового рішення в межах апеляційного перегляду справи може бути:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Жодної з цих підстав у Апеляційного суду не було, тому Ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою. Апеляційний суд сам порушив норми процесуального права. На відміну від суду першої інстанції, який протягом трьох днів повно з’ясував всі обставини по факту незаконного затримання мого сина працівниками міліції, що привело до смерті сина, Апеляційний суд не тільки не дочитав мого заперечення і клопотання, але і не дав виступити ні мені, ні моєму адвокатові, звівши мій виступ та виступ мого прокурора, відмовив мені у законному клопотанні про фіксування судового засідання технічними засобами.
Замість всебічної перевірки, повного і об’єктивного дослідження матеріалів справи Апеляційний суд обмежився поверховим вивченням справи. Відсутня аргументація норм закону, конкретні докази з посиланням на результати перевірки.
Апеляційний суд спирався не на докази, які б мали досліджуватися в процесі розгляду справи, а лише на нічим не підтверджені вигадки прокурора Городнянського району, який не був присутній на засіданні Апеляційного суду, переклавши свої повноваження на іншу людину, яка не знає суті справи.
Апеляційний суд посилається на комісійне судово-медичне дослідження експертів Державного управління Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України і робить нічим не підтверджені висновки: «Висновком зазначеної експертної установи за № 228/11від 03.10.2011 року смерть Ляшка В.П. настала від хронічної ішемічної хвороби серця з розвитком серцевої недостатності».
Щодо експертизи Головного Бюро СМЕУ №228/11 від 03.10.2011 р., то з її висновків виникло ще більше запитань. Головний експерт Бурчинський В.Г. не усунув протиріччя актів судово-медичних досліджень №1157 та №282, а ще більше піддав сумніву причини смерті Ляшка.
Висновки комісійної експертизи не можна вважати об’єктивними, оскільки первинною судмедекспертизою відібрано на дослідження серце, мозок, печінка, судина, легеня, що протокольно підтверджено, а комісійною експертизою досліджуються органи, відбір яких не зафіксовано в Акті №1157 (нирка і надниркова залоза), що категорично не допускається «Правилами». Відсутні навіть сліди сечовипускання, аналіз медичних документів і інших матеріалів справи, що свідчать про попередній стан здоров’я померлого.
Тому акт експерта не можна приймати як безумовний доказ того, що загиблий помер від алкогольного сп’яніння.
Ця експертиза так і не могла встановити, чи перебував Ляшко В.П. під час зустрічі з працівниками міліції у стані алкогольного сп’яніння. Вона лише констатує, що тілесні ушкодження при падінні були легкими і що «смерть гр.Ляшко В.П. настала приблизно за 14-16 годин до моменту судово-медичного дослідження його трупа.
Скомпонована судмедекспертиза, яка за датою складання проведена за 35 днів (!!!) до смерті мого сина, за переконанням мого адвоката, писалась або під диктовку, або під тиском на експерта (судмедексперт Будевич мав всього 4 роки стажу, а згодом був звільнений з посади за хабарництво).
Експертиза виконана несумлінно, труп досліджений недостатньо повно. Гістологічне дослідження не відповідає вимогам «Правил узяття, фіксації, обробки, дослідження, зберігання і документації трупного матеріалу, призначеного для судово-гістологічного дослідження». Не вказаний час судово-медичного дослідження трупа. Не описаний одяг, знайдений на трупі, не відзначено наявність на ньому сторонніх речовин (бруд, кров, блювотні маси і т.п.), пошкоджень і т.д.
Відсутні речові докази, не вказані особи, які були присутні при виконанні експертизи. Тим самим була порушена «Інструкція про проведення судово-медичної експертизи».
Не вказано, в якій кількості узяті на судово-гістологічне дослідження, в який фіксуючий розчин поміщені шматочки внутрішніх органів. Не вказано, звідки вони були вилучені (з яких кровоносних судин узята кров), в якій кількості, в який поміщені посуд, як упаковані, чи опечатані, коли відправлені до лабораторії і т.д. Ці відомості можуть мати вирішальне значення для правильної оцінки результатів лабораторних досліджень. Об’єктивні результати судово-хімічного дослідження крові, сечі (в окремих випадках — спинномозкової рідини, тканин, органів, вмісту шлунку) можуть бути отриманий лише при дотриманні правил відбору закупорювання і транспортування відповідних проб. Кров для визначення етилового спирту слід брати тільки з периферичних венозних судин (стегнової, плечової вен) або пазух твердої мозкової оболонки трупів (при зберіганні трупів при температурі не вище +5°С). Відбір крові і сечі здійснюють стерильними скляними піпетками об’ємом 10-20 мл, забезпеченими гумовими балончиками.
Узято всього 15 мл кров, хоча необхідно не менше 250 мл крові і сечі. Висновок про отруєння алкоголем зроблений на підставі лише кількісного визначення етилового спирту в крові. Для дослідження не узяли сечу, хоча згідно наказам і циркулярам Міністерства охорони здоров’я при підозрі на отруєння етиловим спиртом на судово-хімічне дослідження належить направляти кров і сечу.
При такому висновку повинен бути набряк речовини головного мозку, але його не знайдено. Сечовий міхур, як правило, повинен бути розтягнутий і переповнений сечею, а в висновках експертизи значиться: “Сечовий міхур порожній”.
На підставі такої “експертизи” і був зроблений висновок про настання смерті від гострого отруєння алкоголем.
В самій «експертизі» стільки помилок і порушень, що закономірне запитання: хто був п’яним — Ляшко В.П. чи експерт Будевич?
Мій син прожив 58 років і ніколи ні на що не скаржився і на обліку у нарколога не стояв. В лікарню майже не звертався, про що свідчить витяг з історії хвороби, в якому хронічна ішемічна хвороба взагалі не згадується (див. Додаток).
В Ухвалі Апеляційного суду Чернігівської області нема жодного рядка про перевищення влади та службових повноважень працівниками міліції при затриманні мого сина. Проте наводяться перекручені дані судово-медичного дослідження і робиться висновок про те, що у смерті мого сина працівники міліції не винні.
Апеляційний суд не хоче помічати, що для захисту працівників міліції прокурор наводить факт, що працівники міліції навіть надали належну допомогу Ляшку В.П., викликавши швидку до … його трупа (!!!)».
На які докази спирається Апеляційний суд, звинувачуючи Ляшка В.П. в тяжкому алкогольному сп’янінні?
В поясненнях осіб, причетних до справи, на а.с. 168-285 т.1 відсутня дата надання пояснень, що затрудняє встановлення хронологічного порядку проведеної перевірки (з Постанови Городнянського районного суду від 4 квітня 2011 року).
Які обставини могли підтвердити «опитані в ході перевірки свідки Воронков О.С. (т.1, а.с.79-80), Буй О.П. (т.1, а.с. 83), Єрмоленко Ю.М (т.1, а.с. 87)?
Свідок Єрмоленко Ю.М. у своєму поясненні пише: «Я знаходився на автобусній зупинці біля парку «Пушки», чекав автобуса в сторону лікарні. Із сторони автовокзалу йшов Ляшко… Коли Ляшко порівнявся зі мною і привітався, зупинився автомобіль ВАЗ… З машини вийшли двоє: один в міліцейській формі, інший — в цивільному. Вони відразу підійшли до Ляшка… Потім вони промацали його, у внутрішній кишені знайшли пляшку. Коли відкрили її та понюхали, сказали: «О, самогоночка! Поїхали з нами».
Дільничний інспектор міліції Грицюк Г.С. у своєму поясненні підтвердив, що при затриманні Ляшка був свідок: «Коли порушника зупинили, він був один на відстані 10-15 м від автобусної зупинки, де сидів якийсь чоловік. До того чоловіка ми не підходили».
А повинні були! Але ДІМ Грицюк вважає, що йому дозволено все: «На медичний огляд не возили порушника по тій причині, що алкогольне сп’яніння в порушника було явно виражено».
Прокурор Городнянського району сфальсифікував пояснення дружини покійного Ляшко Ніни Анатоліївни: «Чи стояв у лікаря-нарколога на обліку, я не знаю. Його мати возила його на лікування від алкоголізму». Після оскарження цього «пояснення» в суді в присутності заступника прокурора та судді Березовського О.Д. дружині покійного запропонували переписати пояснення.
Ляшко В.П. з РВ міліції вийшов разом з Воронковим О., який останнім бачив Ляшка. Воронков також був притягнутий до АП, мав сп’яніння, то чому міліція навіть не допустила версії: можливо, то він зіштовхнув Ляшка, що спричинило йому смерть? Воронков же проходить як свідок, а не як підозрілий. Міліції не спало це на думку, бо вона вже знала, хто заплямував міліцейський мундир. Тому і постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 21 жовтня 2009 р. з’явилася в день похорону Ляшка В.П., задовго до того, як рідні звернулись із заявою до міліції та прокуратури.
19 жовтня 2009 року мій син Ляшко Володимир Павлович йшов з Єрмоленко Юрою по вулиці Черноуса. Його бачили Атрошенко Валентина і Александрова Надія, які зустрілися з ним на тротуарі і пізніше свідчили, що він не був п’яний. Коли остання сіла на велосипед і виїхала, через деякий час перед сином зупинилася патрульна машина, з якої вийшли два працівники міліції — дільничні Дриг С. і Грицюк Г. Нічого не кажучи, вони підбігли до мого сина і без свідків почали його обшукувати. (Кому заборонено нести додому пляшку із спиртним?) У сина була пляшка мінеральної води, яку він ніс для мене, бо я була після операції. Міліціонери, мабуть, думали, що самогонка. Під час обшуку вони забрали у сина 250-грамову пляшку горілки (що це було саме самогонка, доказів немає, оскільки вона не була долучена до матеріалів справи).
Біля півгодини (це підтвердив сам Грицюк Г.С. у присутності адвоката Лизака Г.Г. і дружини покійного) сина возили по місту по «точках», питаючи, чи не був він у них (виходить, міліція знає про «точки» самогоноваріння, але не вживає заходів по їх викорененню). Про те, що моєму сину стало погано в машині, підтвердив і сам Грицюк Г.С. Не дивлячись на погіршення стану здоров’я мого сина, працівники міліції не повезли його в лікарню і не доставили додому, хоча і їхали повз мою хату і проїзджали “швидку”, не викликали лікаря, як вимагає законодавство, мабуть було чого боятися.
В міліцію сина, згідно запису в журналі для запрошених (підпис мого сина відсутній), доставили в 18:20, а випустили о 18:40.
Суддя правильно зазначив у своїй постанові, що не встановлено, чи був факт скоєння Ляшком В.П. адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.178 КУпАП України. Адже ст.178 передбачає розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді. Ляшко йшов по вулиці Чорноуса самостійно, не розпивав ні пива, ні інших алкогольних напоїв на вулиці, не з’являвся у п’яному вигляді в громадських місцях, нікого не ображав і не принижував нічиєї гідності. Це підтверджують свідки Александрова Н. та Атрощенко В.Г.: «Не хитався, пропонував піднести сумку», зокрема у випуску телепрограми «Критична точка».
Експерти Головного Бюро судово-медичної експертизи МОЗ України також не підтвердили, чи був Ляшко В.П. п’яний на момент затримання через відсутність медичних показань.
В ст.178 КУпАП жодного слова нема про адміністративне затримання, тому суддя намагався з’ясувати, на якій підставі Ляшко був затриманий та доставлений до РВ: за власним бажанням він прибув до райвідділу міліції (згідно запису в Журналі для запрошених) чи примусово його доставили Дриг та Грицюк. Бо у постанові прокурора значиться: «Працівники міліції, підтримуючи Ляшка В.П. за руки, перевели його до автомобіля. При цьому Дриг С.О. та Грицюк Г.С. на дотик відчули, що в рукаві верхнього одягу Ляшка знаходиться пластикова пляшка». Все ж таки Ляшка примусили сісти в автомобіль, бо сам прокурор у своїй постанові це підтверджує: «Ними було прийнято рішення доставити Ляшка В.П. до райвідділу для складання протоколу про адміністративне правопорушення». Досі немає відповіді на питання: що порушив Ляшко?
Стаття 178, на яку спирається прокурор Городнянського району, передбачає розпивання алкогольних напоїв в заборонених законом місцях або поява в громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль. Мій же син був заарештований тільки за те, що він ішов, як здалося міліціонерам, похитуючись (про розпивання ним алкогольних напоїв немає жодного слова в жодному протоколі). Ні на чию власність, права і свободи громадян він не посягав. Шкідливі наслідки від того, що він ішов додому, не могли виникнути.
«В нього була нечітка мова, він похитувався, в нього було почервоніння очей та обличчя, неохайний зовнішній вигляд»… Всі ці ознаки міг мати і хворий чоловік. А що стосується неохайного зовнішнього виду, що теж є вигадкою і нічим не доказано, то таких в Городні ходить 50% населення.
Громадські місця визначені у Законі «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» № 2899-IV, прийнятим 11 червня 2009 року з нещодавніми змінами. До них належать:
• під’їзди житлових будинків;
• підземні переходи;
• ліфти;
• таксофони;
• заклади охорони здоров’я;
• навчальні та освітньо-виховні заклади;
• дитячі майданчики;
• спортивні майданчики та приміщення закритих спортивних споруд;
• громадський транспорт (включаючи транспорт міжнародного сполучення);
• стадіони, приміщення відкритих та закритих спортивних споруд;
• заклади громадського харчування;
• приміщення закладів культури;
• приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;
• приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
Законодавець дає таке тлумачення терміна «громадське місце». Громадське місце — це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу.
З вище сказаного видно, що вулиця не є громадським місцем //www.poltava.pl.ua/news/16391/?print.
Апеляційний суд вірить голослівним поясненням працівників міліції Дриг С.О. та Грицюка Г.С., які «підтвердили», що «19.10.2009 року вони здійснювали доставлення Ляшка до райвідділу, оскільки той перебував в нетверезому стані в громадському місці, при собі будь-яких документів, підтверджуючих особу не мав, а тому для встановлення особи та складання адмінпротоколу його доставили до райвідділу. При цьому, Дриг С.О. та Грицюк Г.С. пояснили, що Ляшка В.П. вони не затримували і будь-яких обмежень щодо нього при доставленні до відділку не застосовували).
Яким чином вони доставили Ляшка до райвідділу, не затримуючи його, залишається загадкою. Мабуть, застосували гіпноз чи інші чудеса.
Затриманого Ляшка В.П. возили по місту «з метою виявлення фактів здійснення діяльності з незаконного виготовлення алкогольних напоїв», «заїжджали до Городнянського районного ЦСССДМ, де опитали директора Висоцьку Т.В. Ляшко В.П. весь цей час знаходився на задньому сидінні автомобіля» (з Постанови прокурора Городнянського району С.О. Розинка від 27 червня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи). В міліцію мого сина, згідно протоколам, доставили в 18:20, хоча, з пояснень міліції, його затримали біля 17 години 30 хвилин.
І це називається: «будь-яких обмежень щодо нього при доставленні до відділку вони не застосовували»!
Якщо будь-яких документів, підтверджуючих особу, Ляшко при собі не мав, то яким чином вони повинні були з’явитися у нього у райвідділу?
Чи не можна було просто попередити Ляшка, якщо навіть припустити, що він був у п’яному вигляді? Адже він нічого не скоїв.
Протокол та постанова складено недбало, допущено невідповідність вимогам оформлення та порушення чинного законодавства. Графа 10, в якій засвідчується особа, вимагає «вказати документ, коли і ким виданий». Документу немає, а запис «особа встановлена» свідчить про те, що дільничні знали Ляшка В.П.
Як можливо виконати дві протилежні за змістом дії — «від копії протоколу відмовився» (підпис), «копію постанови про притягнення до АП отримав» (підпис), якщо все це міститься на одному аркуші паперу?
Згідно ст.11 «Закону про міліцію», міліція має право затримати осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, — на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення — до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання.
Затримувати Ляшка для встановлення особи не було потреби, оскільки ДІМ Дриг С. знав затриманого, бо напередодні, 15 жовтня, складав протокол про АП за ст.178, також безпідставно. До того ж були свідки на місці затримання, які добре знали Ляшка (їх свідчення є в матеріалах справи, хоча їх і примушували переписувати свої показання).
Осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп’яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, міліція повинна передати в спеціальні медичні заклади або доставити до місця проживання, а при відсутності таких — до їх витвереження.
За вчинення дрібних адміністративних правопорушень може бути застосовано попередження або штраф (ст.24 КУпАП). “Піклуючись” про гідність людини, міліція позбавила життя мого сина. Вбивши людину, вона вважає, що її гідність захищена.
Порушення громадської моралі — це хуліганство, нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Якщо працівники міліції їхали по службовим справам, то чому вони не склали протокол про адміністративне правопорушення на місці події або не зробили зауваження та не порекомендували йти додому, а возили в особистій машині мого сина по різним кінцям міста Городня, вишукуючи місця незаконного виготовлення та збуту алкогольних напоїв?
На місці затримання були свідки, які могли повідомити необхідні дані про мого сина. Не було необхідності затримувати Ляшка В.П. Не було потреби встановлювати особу мого сина. Міліціонери та ті, хто проводив розслідування, мають добре знати Закон України «Про оперативно розшукову діяльність», вимоги цього закону та порядок роботи з населенням та інше. Прокурор вказує, що в порядку статті 261 КУпАП Ляшко В.П. не затримувався. Тоді в порядку якої статті його доставили до райвідділу, тривалий час возили по місту в машині і яка була в цьому службова необхідність?! Коли в м. Городня майже всі люди знають один одного.
В судово-медичній практиці середньою смертельною концентрацією алкоголю вважається 3-4,0%, а концентрація 3,8% і вище, як правило, смертельною.
Якщо через день, коли проводилося судово-медичне дослідження, у мого сина знайдено 3 промілле етанолу, то у момент його арешту вміст його в крові повинен бути ще більшим. Він не повинен був самостійно не тільки пересуватися, але і стояти. Але за декілька хвилин до його арешту він стояв на тротуарі і розмовляв із стрічними. У нього повинні бути блювота, нетримання сечі і калу. Але присутня при експертизі санітарка моргу підтверджує, що одяг його був охайним. В такому стані, як намагається довести міліція, йому загрожував параліч. Але міліція декілька годин возила його по “точках”, застосовувала до нього фізичну силу, замість того щоб викликати “швидку”. І навіть ухитрилася допитати його у відділенні, хоча виникає питання, як вона могла це зробити, коли людина була у напівпритомному стані. Інакше як знущанням це не назвеш.
Апеляційний суд, який повинен захищати людину, прийняв ухвалу на користь порушників закону: «Доводи апелянта про те, що в діях працівників міліції Приходька В.В. та Симонка Д.П. був відсутній прямий умисел на вчинення з їх боку посадового злочину, заслуговують на увагу». А в діях Грицюка Г.С. та Дрига С.О.?
А чому не заслуговує на увагу Апеляційного суду те, що в поясненнях міліціонера Симонка Д.П. і громадянина Воронкова О.С. є істотні суперечності? Прокуратура пояснює це так: «Зазначене можна пояснити тривалим проміжком часу, що минув від дня вказаних подій». Про який тривалий проміжок часу може бути мова, якщо прокуратура зобов’язана була вчасно опитувати всіх учасників справи?
Закон однозначно гласить, що ставлення суб’єкта до наслідків може бути як умисним, так і необережним.
Стаття 367 КК України передбачає також відповідальність за службову недбалість.
Стаття 364, п. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У частині 3 статті 364 Кримінального кодексу законом встановлено покарання за зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу, яке є більш суворим, ніж передбачене в частині першій чи другій цієї статті покарання за такий злочин, вчинений службовою особою: «Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна».
І ще одне дуже цікаве питання. Яким чином мій син міг отримати постанову про правопорушення і розписатися в її отриманні 20 жовтня 2009 року, якщо смерть його настала 19 жовтня?
Або таке. Слідчий СВ Городнянського РВ УМВС капітан міліції Ю.Л.Пархоменко встановив, що «труп Ляшко В.П. лежав обличчям догори (на момент виявлення лежав обличчям вниз)». У слідчого не виникло жодних питань?
І ще. Куди подівалася гематома на п’яті (у переробленому варіанті експертизи про гематому не згадується)? Чи не тому слідчий Пархоменко Ю.Л. так оперативно зробив висновок: «Травми, знайдені на тілі покійного, причиною його смерті не були»?
На мою вимогу показати записи відеокамери райвідділу міліції, де зафіксовано, як заводили мого сина, мені пояснили, що камери вмикають тільки тоді, коли бачать, що людина підозрювана. За якими ознаками в міліції впізнають підозрюваних людей? Людина, яка приходить зі зброєю, не буде демонструвати її, заходячи в відділ міліції.
Якщо навіть припустити, що мій син помер сам на території районного відділу міліції, це не знімає з працівників міліції відповідальність за перевищення службових повноважень під час незаконного затримання і допитування мого сина. Беззахисній людині похилого віку не тільки не надали допомоги, але ще й допитували її. Не можна було складати протокол, якщо людина була не в змозі навіть розписатися.
Суд першої інстанції цілком справедливо зауважив, що, згідно ст.259 КУпАП, доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк. Навіть якщо секретар суду помилково написала «ч.4» замість «ч.8», бо частини не пронумеровані, це не дає підстави Апеляційному суду посилання суду першої інстанції на те, що доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк, визнавати необґрунтованим.
Апеляційний суд не досліджував матеріали справи, а шукав у матеріалах прокурорської перевірки та доводах прокурорської апеляції зачіпки, як врятувати від законного покарання винних у смерті мого сина міліціонерів, яких захищає прокуратура.
Апеляційний суд не хоче бачити, що прокурор району навмисно затягував час, поверхнево і невчасно відбирав пояснення. Він надає увагу лише факту смерті сина, не пов’язуючи смерть сина з його затриманням та неналежним утриманням працівниками міліції. Прокурор прямо втручається у процесуальну діяльність слідчого, хоча повинен лише контролювати її (наглядати за нею).
Апеляційний суд піддає сумніву висновок місцевого суду про те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, в повному обсязі не ґрунтується на матеріалах справи і винесена без дослідження всіх обставин справи.
Раніше, в Ухвалі Апеляційного суду від 21 квітня 2011 року, відмовляючи прокурору Городнянського району в задоволенні його апеляції, судом було встановлено:
«Приймаючи рішення про скасування постанови прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи від 4 лютого 2011 року, суд першої інстанції перевірив всі наявні матеріали справи та обґрунтовано послався на те, що в справі маються два акти судово-медичного обстеження №1157 та №»282, які містять суттєві протиріччя щодо причин та часу смерті Ляшка В.П. і цим протирічливим висновкам не дана належна юридична оцінка в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи».
Що змінилося з цього часу, що 14 січня 2013 року Апеляційний суд приймає ухвалу вже на користь прокурору?
Підсумовуючи сказане, у мене є всі підстави стверджувати зворотне: висновки Апеляційного суду безпідставні, оскільки вони враховують лише доводи міліціонерів, винних в смерті мого сина, та прокурора, який захищає вбивць, і не враховують ані показання свідків, ані інші документи, які є в справі. Це свідчить вже не про допущену Апеляційним судом під час розгляду скарги неповноту та однобічність, а про щось інше.
nliashko.narod2.ru/index.htm
Ментовская похоронка на двух сыновей
Судэксперт-взяточник
Видео
26.12.2012 р. Городнянський районний суд скасував постанову прокурора Городнянського району Розинки C.O. від 27.06.2012 про відмову в порушенні кримінальної справи, винесену за фактом смерті мого сина Ляшка Володимира Павловича біля приміщення Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області.
Вважаю, що постанова Городнянського районного суду законна, оскільки судове засідання тривало протягом трьох днів (30.11.2012 р., 12.12.2012 р., 25.12.2012 р.) і суддя Соколов О.О. доклав максимум зусиль щодо всебічного, повного та об’єктивного вивчення обставин справи та встановлення розбіжностей в показаннях свідків та в матеріалах справи.
14 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області безпідставно задовольнила апеляцію старшого прокурора прокуратури Городнянського району, скасувавши Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2012 року про задоволення скарги Ляшко Надії Андріївни на постанову прокурора Городнянського району в Чернігівській області від 27 червня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо Грицюка Г.С. та Дриг С.О. по факту смерті Ляшка В.П.
Підставами для скасування рішення і ухвалення нового рішення в межах апеляційного перегляду справи може бути:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Жодної з цих підстав у Апеляційного суду не було, тому Ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою. Апеляційний суд сам порушив норми процесуального права. На відміну від суду першої інстанції, який протягом трьох днів повно з’ясував всі обставини по факту незаконного затримання мого сина працівниками міліції, що привело до смерті сина, Апеляційний суд не тільки не дочитав мого заперечення і клопотання, але і не дав виступити ні мені, ні моєму адвокатові, звівши мій виступ та виступ мого прокурора, відмовив мені у законному клопотанні про фіксування судового засідання технічними засобами.
Замість всебічної перевірки, повного і об’єктивного дослідження матеріалів справи Апеляційний суд обмежився поверховим вивченням справи. Відсутня аргументація норм закону, конкретні докази з посиланням на результати перевірки.
Апеляційний суд спирався не на докази, які б мали досліджуватися в процесі розгляду справи, а лише на нічим не підтверджені вигадки прокурора Городнянського району, який не був присутній на засіданні Апеляційного суду, переклавши свої повноваження на іншу людину, яка не знає суті справи.
Апеляційний суд посилається на комісійне судово-медичне дослідження експертів Державного управління Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України і робить нічим не підтверджені висновки: «Висновком зазначеної експертної установи за № 228/11від 03.10.2011 року смерть Ляшка В.П. настала від хронічної ішемічної хвороби серця з розвитком серцевої недостатності».
Щодо експертизи Головного Бюро СМЕУ №228/11 від 03.10.2011 р., то з її висновків виникло ще більше запитань. Головний експерт Бурчинський В.Г. не усунув протиріччя актів судово-медичних досліджень №1157 та №282, а ще більше піддав сумніву причини смерті Ляшка.
Висновки комісійної експертизи не можна вважати об’єктивними, оскільки первинною судмедекспертизою відібрано на дослідження серце, мозок, печінка, судина, легеня, що протокольно підтверджено, а комісійною експертизою досліджуються органи, відбір яких не зафіксовано в Акті №1157 (нирка і надниркова залоза), що категорично не допускається «Правилами». Відсутні навіть сліди сечовипускання, аналіз медичних документів і інших матеріалів справи, що свідчать про попередній стан здоров’я померлого.
Тому акт експерта не можна приймати як безумовний доказ того, що загиблий помер від алкогольного сп’яніння.
Ця експертиза так і не могла встановити, чи перебував Ляшко В.П. під час зустрічі з працівниками міліції у стані алкогольного сп’яніння. Вона лише констатує, що тілесні ушкодження при падінні були легкими і що «смерть гр.Ляшко В.П. настала приблизно за 14-16 годин до моменту судово-медичного дослідження його трупа.
Скомпонована судмедекспертиза, яка за датою складання проведена за 35 днів (!!!) до смерті мого сина, за переконанням мого адвоката, писалась або під диктовку, або під тиском на експерта (судмедексперт Будевич мав всього 4 роки стажу, а згодом був звільнений з посади за хабарництво).
Експертиза виконана несумлінно, труп досліджений недостатньо повно. Гістологічне дослідження не відповідає вимогам «Правил узяття, фіксації, обробки, дослідження, зберігання і документації трупного матеріалу, призначеного для судово-гістологічного дослідження». Не вказаний час судово-медичного дослідження трупа. Не описаний одяг, знайдений на трупі, не відзначено наявність на ньому сторонніх речовин (бруд, кров, блювотні маси і т.п.), пошкоджень і т.д.
Відсутні речові докази, не вказані особи, які були присутні при виконанні експертизи. Тим самим була порушена «Інструкція про проведення судово-медичної експертизи».
Не вказано, в якій кількості узяті на судово-гістологічне дослідження, в який фіксуючий розчин поміщені шматочки внутрішніх органів. Не вказано, звідки вони були вилучені (з яких кровоносних судин узята кров), в якій кількості, в який поміщені посуд, як упаковані, чи опечатані, коли відправлені до лабораторії і т.д. Ці відомості можуть мати вирішальне значення для правильної оцінки результатів лабораторних досліджень. Об’єктивні результати судово-хімічного дослідження крові, сечі (в окремих випадках — спинномозкової рідини, тканин, органів, вмісту шлунку) можуть бути отриманий лише при дотриманні правил відбору закупорювання і транспортування відповідних проб. Кров для визначення етилового спирту слід брати тільки з периферичних венозних судин (стегнової, плечової вен) або пазух твердої мозкової оболонки трупів (при зберіганні трупів при температурі не вище +5°С). Відбір крові і сечі здійснюють стерильними скляними піпетками об’ємом 10-20 мл, забезпеченими гумовими балончиками.
Узято всього 15 мл кров, хоча необхідно не менше 250 мл крові і сечі. Висновок про отруєння алкоголем зроблений на підставі лише кількісного визначення етилового спирту в крові. Для дослідження не узяли сечу, хоча згідно наказам і циркулярам Міністерства охорони здоров’я при підозрі на отруєння етиловим спиртом на судово-хімічне дослідження належить направляти кров і сечу.
При такому висновку повинен бути набряк речовини головного мозку, але його не знайдено. Сечовий міхур, як правило, повинен бути розтягнутий і переповнений сечею, а в висновках експертизи значиться: “Сечовий міхур порожній”.
На підставі такої “експертизи” і був зроблений висновок про настання смерті від гострого отруєння алкоголем.
В самій «експертизі» стільки помилок і порушень, що закономірне запитання: хто був п’яним — Ляшко В.П. чи експерт Будевич?
Мій син прожив 58 років і ніколи ні на що не скаржився і на обліку у нарколога не стояв. В лікарню майже не звертався, про що свідчить витяг з історії хвороби, в якому хронічна ішемічна хвороба взагалі не згадується (див. Додаток).
В Ухвалі Апеляційного суду Чернігівської області нема жодного рядка про перевищення влади та службових повноважень працівниками міліції при затриманні мого сина. Проте наводяться перекручені дані судово-медичного дослідження і робиться висновок про те, що у смерті мого сина працівники міліції не винні.
Апеляційний суд не хоче помічати, що для захисту працівників міліції прокурор наводить факт, що працівники міліції навіть надали належну допомогу Ляшку В.П., викликавши швидку до … його трупа (!!!)».
На які докази спирається Апеляційний суд, звинувачуючи Ляшка В.П. в тяжкому алкогольному сп’янінні?
В поясненнях осіб, причетних до справи, на а.с. 168-285 т.1 відсутня дата надання пояснень, що затрудняє встановлення хронологічного порядку проведеної перевірки (з Постанови Городнянського районного суду від 4 квітня 2011 року).
Які обставини могли підтвердити «опитані в ході перевірки свідки Воронков О.С. (т.1, а.с.79-80), Буй О.П. (т.1, а.с. 83), Єрмоленко Ю.М (т.1, а.с. 87)?
Свідок Єрмоленко Ю.М. у своєму поясненні пише: «Я знаходився на автобусній зупинці біля парку «Пушки», чекав автобуса в сторону лікарні. Із сторони автовокзалу йшов Ляшко… Коли Ляшко порівнявся зі мною і привітався, зупинився автомобіль ВАЗ… З машини вийшли двоє: один в міліцейській формі, інший — в цивільному. Вони відразу підійшли до Ляшка… Потім вони промацали його, у внутрішній кишені знайшли пляшку. Коли відкрили її та понюхали, сказали: «О, самогоночка! Поїхали з нами».
Дільничний інспектор міліції Грицюк Г.С. у своєму поясненні підтвердив, що при затриманні Ляшка був свідок: «Коли порушника зупинили, він був один на відстані 10-15 м від автобусної зупинки, де сидів якийсь чоловік. До того чоловіка ми не підходили».
А повинні були! Але ДІМ Грицюк вважає, що йому дозволено все: «На медичний огляд не возили порушника по тій причині, що алкогольне сп’яніння в порушника було явно виражено».
Прокурор Городнянського району сфальсифікував пояснення дружини покійного Ляшко Ніни Анатоліївни: «Чи стояв у лікаря-нарколога на обліку, я не знаю. Його мати возила його на лікування від алкоголізму». Після оскарження цього «пояснення» в суді в присутності заступника прокурора та судді Березовського О.Д. дружині покійного запропонували переписати пояснення.
Ляшко В.П. з РВ міліції вийшов разом з Воронковим О., який останнім бачив Ляшка. Воронков також був притягнутий до АП, мав сп’яніння, то чому міліція навіть не допустила версії: можливо, то він зіштовхнув Ляшка, що спричинило йому смерть? Воронков же проходить як свідок, а не як підозрілий. Міліції не спало це на думку, бо вона вже знала, хто заплямував міліцейський мундир. Тому і постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 21 жовтня 2009 р. з’явилася в день похорону Ляшка В.П., задовго до того, як рідні звернулись із заявою до міліції та прокуратури.
19 жовтня 2009 року мій син Ляшко Володимир Павлович йшов з Єрмоленко Юрою по вулиці Черноуса. Його бачили Атрошенко Валентина і Александрова Надія, які зустрілися з ним на тротуарі і пізніше свідчили, що він не був п’яний. Коли остання сіла на велосипед і виїхала, через деякий час перед сином зупинилася патрульна машина, з якої вийшли два працівники міліції — дільничні Дриг С. і Грицюк Г. Нічого не кажучи, вони підбігли до мого сина і без свідків почали його обшукувати. (Кому заборонено нести додому пляшку із спиртним?) У сина була пляшка мінеральної води, яку він ніс для мене, бо я була після операції. Міліціонери, мабуть, думали, що самогонка. Під час обшуку вони забрали у сина 250-грамову пляшку горілки (що це було саме самогонка, доказів немає, оскільки вона не була долучена до матеріалів справи).
Біля півгодини (це підтвердив сам Грицюк Г.С. у присутності адвоката Лизака Г.Г. і дружини покійного) сина возили по місту по «точках», питаючи, чи не був він у них (виходить, міліція знає про «точки» самогоноваріння, але не вживає заходів по їх викорененню). Про те, що моєму сину стало погано в машині, підтвердив і сам Грицюк Г.С. Не дивлячись на погіршення стану здоров’я мого сина, працівники міліції не повезли його в лікарню і не доставили додому, хоча і їхали повз мою хату і проїзджали “швидку”, не викликали лікаря, як вимагає законодавство, мабуть було чого боятися.
В міліцію сина, згідно запису в журналі для запрошених (підпис мого сина відсутній), доставили в 18:20, а випустили о 18:40.
Суддя правильно зазначив у своїй постанові, що не встановлено, чи був факт скоєння Ляшком В.П. адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.178 КУпАП України. Адже ст.178 передбачає розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді. Ляшко йшов по вулиці Чорноуса самостійно, не розпивав ні пива, ні інших алкогольних напоїв на вулиці, не з’являвся у п’яному вигляді в громадських місцях, нікого не ображав і не принижував нічиєї гідності. Це підтверджують свідки Александрова Н. та Атрощенко В.Г.: «Не хитався, пропонував піднести сумку», зокрема у випуску телепрограми «Критична точка».
Експерти Головного Бюро судово-медичної експертизи МОЗ України також не підтвердили, чи був Ляшко В.П. п’яний на момент затримання через відсутність медичних показань.
В ст.178 КУпАП жодного слова нема про адміністративне затримання, тому суддя намагався з’ясувати, на якій підставі Ляшко був затриманий та доставлений до РВ: за власним бажанням він прибув до райвідділу міліції (згідно запису в Журналі для запрошених) чи примусово його доставили Дриг та Грицюк. Бо у постанові прокурора значиться: «Працівники міліції, підтримуючи Ляшка В.П. за руки, перевели його до автомобіля. При цьому Дриг С.О. та Грицюк Г.С. на дотик відчули, що в рукаві верхнього одягу Ляшка знаходиться пластикова пляшка». Все ж таки Ляшка примусили сісти в автомобіль, бо сам прокурор у своїй постанові це підтверджує: «Ними було прийнято рішення доставити Ляшка В.П. до райвідділу для складання протоколу про адміністративне правопорушення». Досі немає відповіді на питання: що порушив Ляшко?
Стаття 178, на яку спирається прокурор Городнянського району, передбачає розпивання алкогольних напоїв в заборонених законом місцях або поява в громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль. Мій же син був заарештований тільки за те, що він ішов, як здалося міліціонерам, похитуючись (про розпивання ним алкогольних напоїв немає жодного слова в жодному протоколі). Ні на чию власність, права і свободи громадян він не посягав. Шкідливі наслідки від того, що він ішов додому, не могли виникнути.
«В нього була нечітка мова, він похитувався, в нього було почервоніння очей та обличчя, неохайний зовнішній вигляд»… Всі ці ознаки міг мати і хворий чоловік. А що стосується неохайного зовнішнього виду, що теж є вигадкою і нічим не доказано, то таких в Городні ходить 50% населення.
Громадські місця визначені у Законі «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» № 2899-IV, прийнятим 11 червня 2009 року з нещодавніми змінами. До них належать:
• під’їзди житлових будинків;
• підземні переходи;
• ліфти;
• таксофони;
• заклади охорони здоров’я;
• навчальні та освітньо-виховні заклади;
• дитячі майданчики;
• спортивні майданчики та приміщення закритих спортивних споруд;
• громадський транспорт (включаючи транспорт міжнародного сполучення);
• стадіони, приміщення відкритих та закритих спортивних споруд;
• заклади громадського харчування;
• приміщення закладів культури;
• приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;
• приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
Законодавець дає таке тлумачення терміна «громадське місце». Громадське місце — це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу.
З вище сказаного видно, що вулиця не є громадським місцем //www.poltava.pl.ua/news/16391/?print.
Апеляційний суд вірить голослівним поясненням працівників міліції Дриг С.О. та Грицюка Г.С., які «підтвердили», що «19.10.2009 року вони здійснювали доставлення Ляшка до райвідділу, оскільки той перебував в нетверезому стані в громадському місці, при собі будь-яких документів, підтверджуючих особу не мав, а тому для встановлення особи та складання адмінпротоколу його доставили до райвідділу. При цьому, Дриг С.О. та Грицюк Г.С. пояснили, що Ляшка В.П. вони не затримували і будь-яких обмежень щодо нього при доставленні до відділку не застосовували).
Яким чином вони доставили Ляшка до райвідділу, не затримуючи його, залишається загадкою. Мабуть, застосували гіпноз чи інші чудеса.
Затриманого Ляшка В.П. возили по місту «з метою виявлення фактів здійснення діяльності з незаконного виготовлення алкогольних напоїв», «заїжджали до Городнянського районного ЦСССДМ, де опитали директора Висоцьку Т.В. Ляшко В.П. весь цей час знаходився на задньому сидінні автомобіля» (з Постанови прокурора Городнянського району С.О. Розинка від 27 червня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи). В міліцію мого сина, згідно протоколам, доставили в 18:20, хоча, з пояснень міліції, його затримали біля 17 години 30 хвилин.
І це називається: «будь-яких обмежень щодо нього при доставленні до відділку вони не застосовували»!
Якщо будь-яких документів, підтверджуючих особу, Ляшко при собі не мав, то яким чином вони повинні були з’явитися у нього у райвідділу?
Чи не можна було просто попередити Ляшка, якщо навіть припустити, що він був у п’яному вигляді? Адже він нічого не скоїв.
Протокол та постанова складено недбало, допущено невідповідність вимогам оформлення та порушення чинного законодавства. Графа 10, в якій засвідчується особа, вимагає «вказати документ, коли і ким виданий». Документу немає, а запис «особа встановлена» свідчить про те, що дільничні знали Ляшка В.П.
Як можливо виконати дві протилежні за змістом дії — «від копії протоколу відмовився» (підпис), «копію постанови про притягнення до АП отримав» (підпис), якщо все це міститься на одному аркуші паперу?
Згідно ст.11 «Закону про міліцію», міліція має право затримати осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, — на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення — до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання.
Затримувати Ляшка для встановлення особи не було потреби, оскільки ДІМ Дриг С. знав затриманого, бо напередодні, 15 жовтня, складав протокол про АП за ст.178, також безпідставно. До того ж були свідки на місці затримання, які добре знали Ляшка (їх свідчення є в матеріалах справи, хоча їх і примушували переписувати свої показання).
Осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп’яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, міліція повинна передати в спеціальні медичні заклади або доставити до місця проживання, а при відсутності таких — до їх витвереження.
За вчинення дрібних адміністративних правопорушень може бути застосовано попередження або штраф (ст.24 КУпАП). “Піклуючись” про гідність людини, міліція позбавила життя мого сина. Вбивши людину, вона вважає, що її гідність захищена.
Порушення громадської моралі — це хуліганство, нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Якщо працівники міліції їхали по службовим справам, то чому вони не склали протокол про адміністративне правопорушення на місці події або не зробили зауваження та не порекомендували йти додому, а возили в особистій машині мого сина по різним кінцям міста Городня, вишукуючи місця незаконного виготовлення та збуту алкогольних напоїв?
На місці затримання були свідки, які могли повідомити необхідні дані про мого сина. Не було необхідності затримувати Ляшка В.П. Не було потреби встановлювати особу мого сина. Міліціонери та ті, хто проводив розслідування, мають добре знати Закон України «Про оперативно розшукову діяльність», вимоги цього закону та порядок роботи з населенням та інше. Прокурор вказує, що в порядку статті 261 КУпАП Ляшко В.П. не затримувався. Тоді в порядку якої статті його доставили до райвідділу, тривалий час возили по місту в машині і яка була в цьому службова необхідність?! Коли в м. Городня майже всі люди знають один одного.
В судово-медичній практиці середньою смертельною концентрацією алкоголю вважається 3-4,0%, а концентрація 3,8% і вище, як правило, смертельною.
Якщо через день, коли проводилося судово-медичне дослідження, у мого сина знайдено 3 промілле етанолу, то у момент його арешту вміст його в крові повинен бути ще більшим. Він не повинен був самостійно не тільки пересуватися, але і стояти. Але за декілька хвилин до його арешту він стояв на тротуарі і розмовляв із стрічними. У нього повинні бути блювота, нетримання сечі і калу. Але присутня при експертизі санітарка моргу підтверджує, що одяг його був охайним. В такому стані, як намагається довести міліція, йому загрожував параліч. Але міліція декілька годин возила його по “точках”, застосовувала до нього фізичну силу, замість того щоб викликати “швидку”. І навіть ухитрилася допитати його у відділенні, хоча виникає питання, як вона могла це зробити, коли людина була у напівпритомному стані. Інакше як знущанням це не назвеш.
Апеляційний суд, який повинен захищати людину, прийняв ухвалу на користь порушників закону: «Доводи апелянта про те, що в діях працівників міліції Приходька В.В. та Симонка Д.П. був відсутній прямий умисел на вчинення з їх боку посадового злочину, заслуговують на увагу». А в діях Грицюка Г.С. та Дрига С.О.?
А чому не заслуговує на увагу Апеляційного суду те, що в поясненнях міліціонера Симонка Д.П. і громадянина Воронкова О.С. є істотні суперечності? Прокуратура пояснює це так: «Зазначене можна пояснити тривалим проміжком часу, що минув від дня вказаних подій». Про який тривалий проміжок часу може бути мова, якщо прокуратура зобов’язана була вчасно опитувати всіх учасників справи?
Закон однозначно гласить, що ставлення суб’єкта до наслідків може бути як умисним, так і необережним.
Стаття 367 КК України передбачає також відповідальність за службову недбалість.
Стаття 364, п. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У частині 3 статті 364 Кримінального кодексу законом встановлено покарання за зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу, яке є більш суворим, ніж передбачене в частині першій чи другій цієї статті покарання за такий злочин, вчинений службовою особою: «Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна».
І ще одне дуже цікаве питання. Яким чином мій син міг отримати постанову про правопорушення і розписатися в її отриманні 20 жовтня 2009 року, якщо смерть його настала 19 жовтня?
Або таке. Слідчий СВ Городнянського РВ УМВС капітан міліції Ю.Л.Пархоменко встановив, що «труп Ляшко В.П. лежав обличчям догори (на момент виявлення лежав обличчям вниз)». У слідчого не виникло жодних питань?
І ще. Куди подівалася гематома на п’яті (у переробленому варіанті експертизи про гематому не згадується)? Чи не тому слідчий Пархоменко Ю.Л. так оперативно зробив висновок: «Травми, знайдені на тілі покійного, причиною його смерті не були»?
На мою вимогу показати записи відеокамери райвідділу міліції, де зафіксовано, як заводили мого сина, мені пояснили, що камери вмикають тільки тоді, коли бачать, що людина підозрювана. За якими ознаками в міліції впізнають підозрюваних людей? Людина, яка приходить зі зброєю, не буде демонструвати її, заходячи в відділ міліції.
Якщо навіть припустити, що мій син помер сам на території районного відділу міліції, це не знімає з працівників міліції відповідальність за перевищення службових повноважень під час незаконного затримання і допитування мого сина. Беззахисній людині похилого віку не тільки не надали допомоги, але ще й допитували її. Не можна було складати протокол, якщо людина була не в змозі навіть розписатися.
Суд першої інстанції цілком справедливо зауважив, що, згідно ст.259 КУпАП, доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк. Навіть якщо секретар суду помилково написала «ч.4» замість «ч.8», бо частини не пронумеровані, це не дає підстави Апеляційному суду посилання суду першої інстанції на те, що доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк, визнавати необґрунтованим.
Апеляційний суд не досліджував матеріали справи, а шукав у матеріалах прокурорської перевірки та доводах прокурорської апеляції зачіпки, як врятувати від законного покарання винних у смерті мого сина міліціонерів, яких захищає прокуратура.
Апеляційний суд не хоче бачити, що прокурор району навмисно затягував час, поверхнево і невчасно відбирав пояснення. Він надає увагу лише факту смерті сина, не пов’язуючи смерть сина з його затриманням та неналежним утриманням працівниками міліції. Прокурор прямо втручається у процесуальну діяльність слідчого, хоча повинен лише контролювати її (наглядати за нею).
Апеляційний суд піддає сумніву висновок місцевого суду про те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, в повному обсязі не ґрунтується на матеріалах справи і винесена без дослідження всіх обставин справи.
Раніше, в Ухвалі Апеляційного суду від 21 квітня 2011 року, відмовляючи прокурору Городнянського району в задоволенні його апеляції, судом було встановлено:
«Приймаючи рішення про скасування постанови прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи від 4 лютого 2011 року, суд першої інстанції перевірив всі наявні матеріали справи та обґрунтовано послався на те, що в справі маються два акти судово-медичного обстеження №1157 та №»282, які містять суттєві протиріччя щодо причин та часу смерті Ляшка В.П. і цим протирічливим висновкам не дана належна юридична оцінка в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи».
Що змінилося з цього часу, що 14 січня 2013 року Апеляційний суд приймає ухвалу вже на користь прокурору?
Підсумовуючи сказане, у мене є всі підстави стверджувати зворотне: висновки Апеляційного суду безпідставні, оскільки вони враховують лише доводи міліціонерів, винних в смерті мого сина, та прокурора, який захищає вбивць, і не враховують ані показання свідків, ані інші документи, які є в справі. Це свідчить вже не про допущену Апеляційним судом під час розгляду скарги неповноту та однобічність, а про щось інше.
Добавить в:
