Європа як цяцянка. Навіть не обіцянка

Мітинг. Звичайне сьогоднішнє явище. Особливо – перед сесією якої-небудь ради. Цього разу, 27 листопада, під стінами ради обласної у Чернігові – палкий мітинг «євроінтеграторів».

Ведучий… Ох вже цей «мітинговий тамада»! Зустрічайте: Олександр Бондарєв. Той, що без пива й дня не проживає. На мітингу він надає слово. Тому, цьому… Слова у всіх ораторів різні, та слово у них – одне: Європа!
Як писав свого часу класик, «Кстати, вот еще одно слово… Абсолютно неизвестно, что под ним скрывается! Черт его знает!?»
.  .
Вдома щось заважає?
Хтось з ораторів кричить, що Європа це – свобода слова.
Що, тут хлопцю говорити заважають? Та ні – ось ти з мікрофоном центрі міста. Напишеш пасквіль, то звертайся до редакцій ЗМІ –свободи буде стільки, на скільки грошей вистачить!
Якщо є жага європейської «свободи слова» – їдь до Парижа і спробуй там кричати щось проти мужолозтва. «Впаяють» такий штраф, що спрага до свободи слова по-європейськи мине швидко. До речі, у так званих цивілізованих країнах поліція в разі незаконних виступів за руки-ноги вас не носитиме, як в Україні. Там є спеціальна зброя для розгону натовпу.
А ось виступає дівчина зі «Свободи». Гукає, що хоче до Європи, бо це – чисті вулиці.
Тому – «Дайош асоціацію!» А що, без асоціації і Європи не може бути чистоти на вулицях? Наші північні сусіди білоруси ходять чистими вулицями. І не лише ходять – вони їздять ними, користуючись сучасними авто.
Подейкують, що наші громадяни в туристичних подорожах до країн Європи сміття під ноги не кидають. Несуть до урни. А ось вдома… Вдома вони «хочуть Європи». Чому так?

Скільки не кажи «халва» – в роті солодко не стане
Але ж ставити запитання – не в форматі мітингу. Слід кивати і гукати. Ось закінчив палку промову черговий оратор з синьою стрічкою на пальто. І кричить Бондарєв: «Україна – це!». А десяток-два мітингарів відповідають: «Європа…». Кволо відповідають. Мабуть, і самим уже набридло.
Ці люди нас і всю державу кудись галасливо звуть і закликають до якихось підписів (а, значить, і зобов’язань). А хто з них читав документ під назвою «Угода про асоціацію…»? Невже там зазначено, що нам двірників з Європи пришлють? Чи сказано, що будуть купувати наші продукти замість різної сировини? І не буде не лише ввізного мита, а й квот?
Ні, не чути від євро-мітингарів конкретики. Не той формат. Ніхто нічого навіть не обіцяє! Емоції. Абстракції. Повторюють мантри: свобода слова... стандарти життя… медичне забезпечення…

І все ж таки…
Не злічити виголошені цяцянки. Втім, чи варто за них надто докоряти? Ми останню чверть століття про усе західне тільки й чуємо, як про щось краще, як про якийсь орієнтир. Поняття «Європа» і «захід» щоразу пов’язуються ледве не з поняттям «рай земний». Ідеалізували Європу настільки, що й самі в те повірили. Що ж, в Україні – свобода віросповідання.
І все ж – кілька запитань.
Невже наші предки в останні сотні років нерозумно вчиняли, залишаючись у своїй, слов’янській цивілізації, замість входити до чужої, західної? Чи вони здуру склали прислів’я «Добре там, де нас нема»?
Невже після підписання асоціації приїде бригада європейців з лопатами, щоб на дурняк прибирати наші смітники? Або ж наводити лад в будь-якій інший царині?
Врешті-решт що їм, «євроінтеграторам», заважає у себе вдома не кидати сміття (голосувати за пристойних людей, хабарів не давати тощо)?

Голоси
Під час «гарячого» засідання сесії облради в залі було чути різні голоси. Ось, наприклад:
– … стоять на морозі, вимагаючи підписання… – гукає молодий голос.
– Ваші хлопці на морозі стоять, а у мене стоять люди на фабриці! – чути відповідь.
Деякі голоси розповідали про кількість мітингарів, які стояли надворі. Їх було близько сотні. Але, на словах деяких бурхливих діячів, що розважали депутатів облради своїми витівками, хлопців було дві сотні. А ввечері з екранів «зомбовізорів» в оселях чернігівців телеканал «Дитинець» розповів уже про… три сотні!
Оце динаміка!
Зростали б такими темпами врожаї та здобутки інженерів – позаздрили б нам і Європа, і весь світ!

Сказав би класик про сучасність
«Если я, посещая уборную, извините меня, мочусь метко в унитаз, то в уборной чисто. Следовательно, чисто или грязно не в клозетах, а в головах. Значит, когда эти баритоны кричат «Идём в Европу!» – я смеюсь. Клянусь вам, мне смешно! Это означает, что каждый из них должен лупить себя по затылку! И вот, когда он вылупит из себя всякие галлюцинации и займется чисткой сараев – прямым своим делом, разруха исчезнет сама собой. Невозможно в одно и то же время подметать трамвайные пути и ходить на платные митинги! – Филипп Филиппович вошел в азарт, ястребиные ноздри его раздувались. Гремел он подобно древнему пророку, и голова его сверкала серебром. – Вы говорите, Европа. Я вам скажу, что ничто не изменится к лучшему в нашем доме, да и во всяком другом доме, до тех пор, пока не усмирите этих певцов! Лишь только они прекратят свои концерты, положение само собой изменится к лучшему!»