Пєца, цнота і чеснота

Як відомо нам із курсу історії, колись були такі неймовірні часи, коли на мапі Землі ще не було ані України (що є дивним), ані клятого Кацапстану (що надихає українських патріотів на сподівання, що колись так знову і буде). 

Сьогодні у це важко повірити, але у ту славетну давнину відношення до чоловічої цноти було більш шанобливим, аніж до цноти дівочої. Бо якщо дівчина, яка "скочила у гречку", мала спроможність отримати звання "мати", так би мовити, у чисто автоматичному режимі, то стати що "батьком народу", що звичайним очільником селищної общини із втраченою цнотою було неможливо ні практично, ані навіть теоретично. Бо кому потрібен керманич, який не тримає власного слова, тікає з поля бою, чи то потайком цупить чуже добро або робить ще якесь лихо? 

Вчені пояснюють це тією обставиною, що коли люди жили малими гуртами, то брехунів було здалеку бачити, а правду було важко сховати. І якщо ввечері Грицько мацав Христю за цицьки, то на ранок вже всі чоловіки знали відповідь на питання: якого розміру груди у Христі, а жінки – чи міцно Гриць їх мацав? Бо якщо в чоловіка чисті думки, міцні руки та все інше, то він і дівчині здатен зробити файно, і поле зорати, і із зброєю слушно впоратись… 

Звісна річ, що таке відношення до чоловічої цноти дуже бентежило усяких покидьків із втраченою цнотою якім дуже кортіло стати керманичами… 

*** 

По версії рідновірів, ситуація змінилися до гори дригом разом із впровадженням християнства та примусовому насадженню тези, що ті покидьки, які живуть "як у Бога за пазухою" -- згодом попадуть до пекла, а та чеснота, яка живе у злиднях – після смерті обов’язково потрапить до Едему. 

Після цього цнота керманича стала геть не вартою, а шахраї на керівних посадах стали посилено обирати народ, прикриваючи свої дії тезою, що чим чеснота бідніше – тим гарантованій вона потрапить до вічного Парадизу… 

*** 

Останнім притулком чоловічої цноти була Січ Запорізька. Саме тому курва кацапська на ім'я Катерина розправилася з цими героїчними представниками справжньої демократії особливо наполегливо і жорстоко… 

*** 

За допомогою церковних фарисеїв, скривдивших слово Христове, жадібні покидьки керували сторіччями. А життя чесноти проходило у злиднях. 

І лише початку XX сторіччя теза: "вся влада від Бога" – остаточно луснула, бо курви при владі скурвилися настільки, що їхні рога та копита вже неможливо було сховати від ока. Після цього на окремій території розміром в одну сьому частини суші було впроваджено у життя тезу "Вся влада – народу!". 

Яка, згодом, теж дала тріщину, бо право рішати – що потрібно народу, а що йому зайве? – монополізувала партія червоних бісенят. А від тези "арбайтен, арбайтен, арбайтен!" – прості громадяни були не у захваті… 

*** 

Довгі пошуки чеснотою втраченої цноти керманичів так ні до чого і не привели. Марність цих пошуків і розпач громади відображено у відомій народній пісні "Втрачена цнота":
"Не шукай цноту влади у публічному домі, 
Бо не там ти шукаєш і знайти не знайдеш…" 

*** 

Ось так, нарешті, ми дійшли до сучасного стану речей, коли за марністю пошуків цноти у політичних пройдисвітів, було вирішено їх частіше міняти, щоб вони не встигали курвитися до особливо небезпечних масштабів. І, таким чином, сучасні президентські вибори в Україні є нічим іншим, як відкритим змаганням на пошук самої цнотливої курви. 

Не дивно, що першим офіційним представником цноти української влади було обрано партійну шльондру №1 на ім'я Льоня.  

Далі пішло ще веселіше, бо виборча чеснота виявилася беззахисною перед маніпулятивними технологіями. І коли у 1999 році у другий тур виборів проти Льоні №2 вивели Петю №1, то, почухавши потилицю, виборці вирішили, що краще вже залишити стару курву ніж країну накроє комуняцькою пихвою. 

У 2004 році самою цнотливою повією виявився Вітю №1 -- на підтримку котрого в Києві зібрався цілий Майдан. Але по опиненні на почесній посаді, Вітю геть скурвило вже на перший же рік його президентства. А на другій рік він "скочив у гречку" із другим Вітьою -- проти котрого і збирався Майдан… 

У 2010 році донецька бахурка очікувано стала черговою "цнотою країни". Але терпець народу урвався, коли виявилося -- що це навіть не шльондра, а самий класичний випадок підорасу… 

На почергових виборах "цноти нації" у 2014 році із закликом "Вітчизняна курва – краще ніж кацапське ярмо!" – беззаперечну перемогу вже у першому відбірковому турі отримав представник "шоколадного цеху" на ім'я Пєца. 

Але, як здається особисто мені, ця "помилка нації" настільки старанно тулить лугандонське ярмо на шию Неньки, та так відверто бреше та краде , а потім знову бреше і не навіть не червоніє -- що і ця курва навряд чи затримається до кінця строку своїх повноважень… 

*** 

На останок поділюся слушною думкою: якщо поняття "влада" і "цнота" виявляються словами-антонімами, то чи не пора представникам громади змінити своє відношення до християнських догматів віри? 

Чеснота повинна нормально жити ще при житті – бо ми цього варті, а брехунам, покидькам и політичним повіям треба забезпечувати показове "пекло" по факту їх дій – бо вони того варті. 

Чомусь, шановна громада, мені здається, що якщо зварити живцем у смолі одну-єдину диряву "цноту нації" – то це буде набагато гуманніше, аніж обрікати мільйони чесних громадян на злидні…