В понеділок ввечері в ефірі TVI було продемонстровано фільм Костянтина Усова "Лук'янівка. Тюрма №1". Хто не бачив - дуже наполегливо рекомендую витратити 45 хвилин та переглянути відео.
По-перше, це блискуча журналістська робота Кості та всієї команди, яка працювала над проектом. Можуть бути певні моральні претензії до автора, але сумнівів у тому, що це серйозна та смілива праця бути не може.
По-друге, корисно побачити на власні очі те, про що всі здогадувалися. Але маштаби, об'єми та реальний стан речей вражають.
В фільмі йде мова про утримання в СIЗО. Хтось може сказати - не звертайте увагу на те, як тримають злочинців та в яких умовах. У нас звичайні люди не завжди краще живуть. Це апріорі неправда. СIЗО - це не зона. Тут люди перебувають виключно до рішення суду. Який встановлює - винні підозрювані чи ні. Відповідно, в СIЗО перебувають люди, вина яких не встановлена. Апріорі, серед тих, хто там - багато таких, які пізніше будуть виправдані. Я вже не кажу про нашу правоохоронну систему, якій практично не довіряє суспільство.
Отже, в кадрі - умови утримання в тому числі, невинних людей. Не обов'язково злочинців. Більше того, я глибоко переконаний, що і злочинців в таких умовах тримати права ніхто не має. Приказка "від тюрьми та суми не зарікайся" завжди була актуальною, в нашій країні - особливо, а за режиму януковича - так 100%.
В моєму житті було 11, м'яко кажучи, не найбільш приємних днів, які я провів в камері. Не Лук'янівського СIЗО, а Чернігівського IТТ. Умови, звісно, були кращі. Але ключові моменти однакові. Прогулянка на вулиці, щоб подихати свіжим повітрям, а насправді - 4 хвилини в бетонній клітці, звідки сонця або не бачиш взагалі, або бачиш через колючий дріт. Їжа, яку неможливо їсти. Переполовинені передачі. Вода, яку краще не пити. Ставлення конвою. Душ з крижаною водою один раз на тиждень. "Толчок", який не змиває...
Знаючи частину викладеного у фільми зсередини, мені він більше цікавий з точки зору роботи журналістів. Хоча, думаю вам цікаво буде подивитися на життя українців за гратами. Краще туди не потрапляти - це 100%.
Насправді, цей фільм - це своєрідна мікромодель країни. Дуже правильні слова Костянтина Усова в кінці.
P.S. Таку фотку побачив вчора в Iнтернеті. Актуальна до даної статті. Один із варіантів підпису "на допиті він стверджував, що Межигір'я під час обшуку підкинули менти".
P.P.S. Ще один вдалий варіант підпису я побачив сьогодні: "Человек на переднем плане - ЙОлка палка, ЙомаЙо! Как же ах-у-ЙЕНА отремонтировали эти гадкие евродемократы камеры Лукьяновского СИЗО, прям как в Грузии, и мобилками теперь можно открыто пользовацо! Не то что год назад, 2 апреля 2012, показывал Костя Усов в передаче "Знак оклику"... а ведь хорошо сидим, в натуре..."
Посилання в тему: Тюремная реформа в Грузии