Новорічне...
Ніколи не думала, що процес вибору звичайної ялинки перетвориться на таку собі епопею. Точнісінько як у тому відомому мультфільмі «Уж послала, так послала...»
30 числа десь по обіді ми з чоловіком вирушили купувати ялинку на «Ниву». Доковзавши по льодку до ялинкового базару почали вибирати. Ялинок багато, а от вибору – нуль. Ми хотіли придбати невисоке деревце десь метри на півтора. Спочатку я була саме за ялинку, втім оцінивши асортимент зрозуміли, що ялинок, по-перше, малувато, а по друге то не ялинки, а просто якісь «йолки-палки». Переключилися на сосни. І тут я прозріла. За дерева висотою десь під метр сімдесят вимагали по 140 гривень. Якось дорогувато, тим більше, що вони були, м’яко кажучи, жовтуваті і кущоваті. Молода пара поруч теж вибирала деревце.
Дівчина: Давай ось цю візьмемо.
(Продавець запопадливо повертає дерево)
Хлопець: Та ти подивися, вона ж уся жовта!
Дівчина: Так вони зараз всі такі, мабуть чорнобильські.
Продавець: (киваючи головою) Так-так.
Від дорогих чорнобильських сосонок рушили далі, марно намагаючись відшукати щось більш-менш пристойне. У голову почали заповзати крамольні думки про придбання штучної ялинки. А так же хотілося щоб мала доця у свій перший Новий рік відчула, як пахне справжня хвоя! Ех! Шукаємо далі.
На невеличкій ковзанці (просто суцільна крига) молодий чоловік торгував дешевими (по 30 – 40 гривень), але кривими і жовтуватими соснами. Він висмикував із снігу майже кожну, демонструючи її нам. Краще б він цього не робив. Виглядали деревця убого, покупців на такий товар теж не знаходилося. Поковзали далі й ми. «Ще завтра, можливо, підвезуть, підходьте». З надією гукнув услід продавець.
Врешті-решт, ялинку, тобто сосну, ми таки придбали. Недороге і акуратне деревце десь півтора метри висотою, пухнастеньке, і не жовте. Коли покупку нам уже закручували я просто заради жарту запитала:
- А вони у вас чіповані?
- А як же, - впевнено відповіла тітонька-продавець і дістала з кишені невеличкий шматочок пластику зі штрих-кодом і номером.
Втім, як з’ясувла я вдома, чіп виявився звичайною підробкою. Перевіривши на сайті «Укрлісу» отримала відповідь, що ялинка з таким номером не знайдена. Та й серії такої взагалі не існує. Ось так! Хочете чіп - будь ласка. Надрукуємо і начепимо!
Ну, й нехай, подумала я. Бог з ними, і з чіпами, і з дейлами. Зате ялинка гарна й пухнаста!
З Новим роком усіх!
30 числа десь по обіді ми з чоловіком вирушили купувати ялинку на «Ниву». Доковзавши по льодку до ялинкового базару почали вибирати. Ялинок багато, а от вибору – нуль. Ми хотіли придбати невисоке деревце десь метри на півтора. Спочатку я була саме за ялинку, втім оцінивши асортимент зрозуміли, що ялинок, по-перше, малувато, а по друге то не ялинки, а просто якісь «йолки-палки». Переключилися на сосни. І тут я прозріла. За дерева висотою десь під метр сімдесят вимагали по 140 гривень. Якось дорогувато, тим більше, що вони були, м’яко кажучи, жовтуваті і кущоваті. Молода пара поруч теж вибирала деревце.
Дівчина: Давай ось цю візьмемо.
(Продавець запопадливо повертає дерево)
Хлопець: Та ти подивися, вона ж уся жовта!
Дівчина: Так вони зараз всі такі, мабуть чорнобильські.
Продавець: (киваючи головою) Так-так.
Від дорогих чорнобильських сосонок рушили далі, марно намагаючись відшукати щось більш-менш пристойне. У голову почали заповзати крамольні думки про придбання штучної ялинки. А так же хотілося щоб мала доця у свій перший Новий рік відчула, як пахне справжня хвоя! Ех! Шукаємо далі.
На невеличкій ковзанці (просто суцільна крига) молодий чоловік торгував дешевими (по 30 – 40 гривень), але кривими і жовтуватими соснами. Він висмикував із снігу майже кожну, демонструючи її нам. Краще б він цього не робив. Виглядали деревця убого, покупців на такий товар теж не знаходилося. Поковзали далі й ми. «Ще завтра, можливо, підвезуть, підходьте». З надією гукнув услід продавець.
Врешті-решт, ялинку, тобто сосну, ми таки придбали. Недороге і акуратне деревце десь півтора метри висотою, пухнастеньке, і не жовте. Коли покупку нам уже закручували я просто заради жарту запитала:
- А вони у вас чіповані?
- А як же, - впевнено відповіла тітонька-продавець і дістала з кишені невеличкий шматочок пластику зі штрих-кодом і номером.
Втім, як з’ясувла я вдома, чіп виявився звичайною підробкою. Перевіривши на сайті «Укрлісу» отримала відповідь, що ялинка з таким номером не знайдена. Та й серії такої взагалі не існує. Ось так! Хочете чіп - будь ласка. Надрукуємо і начепимо!
Ну, й нехай, подумала я. Бог з ними, і з чіпами, і з дейлами. Зате ялинка гарна й пухнаста!
З Новим роком усіх!
Добавить в:
