Іраклі Дзнеладзе : «Я фотографую все, від чого у мене перехоплює дух»

Вже давно хотіла поділитись з вами своєю рубрикою інтерв*ю (яку веду газеті "Деснянська правда - вільна"), але ніяк руки не доходили. Та ще в блозі писала трошки про фотографа Іраклі Дзнеладзе. На щастя, я його знайшла. Бо як же без цього?
Пропоную вашій увазі - інтерв*ю з Іраклі Дзнеладзе.

- Іраклі, розкажи про себе?

- Я народився в Грузинському містечку – Батумі. В школі завжди малював. Мій тато - художник. І мене завжди цікавило те, що він робить. Тому після 9-ти класів переїхав у Петербург. Там закінчив художнє училище. По закінченню повернувся на батьківщину, закінчив факультет журналістики. Нині фотографую й читаю лекції з фотомистецтва.

- Пам’ятаєш, як усе починалось?

- Так. Майже десять років тому я познайомився з американським фотографом Самьюелем Вутеном. Він навчив мене техніки фотозйомки.

- Що для тебе фотографія?

- Це спосіб і можливість вираження; індивідуальне бачення світу окремо взятої людини. . Можливість показати людям візуальну інформацію.

- Фотографуєш моделей, чи звичайних людей?

- В, від чого у мене перехоплює дух у той чи інший момент. У такий спосіб я хочу щось донести до глядача.

- Де у тебе були виставки?

- У Стамбулі, Петербурзі, Москві, Києве,майже в усіх містах Грузії, Тель-Авіве, і у вашому місті - Чернігові.

- Маєш якісь плани на майбутнє?

- Нині зайнятий новою серією. Чекаю доки моя дружина народить – буду знімати роди, а потім і мою маленьку дочку. Потім планую поїхати до Індії…

- А сім’я? Ти поїдеш з ними до Індії?

- Ні. Вони будуть чекати на мене вдома. Хочу навчитись медитації, зробити серію робіт, детальніше дізнатись про їхню культуру…

- Чи є у тебе життєва філософія з якою ти крокуєш по життю?

- Є. вважаю, що у кожного з нас - свій світ, де ми народжуємось, живемо й помираємо. Але я не збираюсь помирати…